Ця красуня зараз переживає у Біляївці своє друге життя. Петунія — ідеальна квітка для створення вертикальних квіткових стін, оформлення альтанок і подвір’їв. Захоплює дух від різноманіття її кольорів і форм.
А колись, у дитинстві, петунія росла самосівом — проста, невибаглива, майже біля кожної хати. Діти зривали її квіти заради солодкого нектару, що ховався у ніжці квітки.
Цікаво, що на честь цієї запашної рослини названо астероїд. А ще петунія є близькою родичкою картоплі, томатів і баклажанів, адже всі вони належать до родини пасльонових. Свою латинську назву Petunia квітка отримала від французького слова petun, що означає «тютюн», оскільки ці рослини ботанічно дуже схожі.
Насіння петунії настільки дрібне, а сходи такі крихітні, що навесні вона проростає навіть у тріщинах асфальтових доріжок і біля стін будинків. Єдине, у чому ця квітка примхлива, — це освітлення. Петунія не переносить тіні, тому висаджувати її потрібно на сонячному боці саду чи клумби, захищеному від вітру.
У теплих південних регіонах петунія цвіте з початку літа аж до листопада–грудня. Цікаво, що за нестачі природної вологи рослина може повністю висохнути, а з настанням вологої погоди знову пустити паростки й зацвісти.
Прямостоячі або сланкі стебла роблять петунію справді універсальною садовою квіткою. Її висаджують на клумбах, у горщиках, уздовж доріжок — усюди вона виглядає ошатно. І у відкритому, і в закритому ґрунті ця квітка почувається добре. Різні види петуній мають різний аромат: здебільшого він солодкий і насичений, але трапляються сорти з різким і навіть неприємним запахом.
