Де навчалися вчителі Біляївки, скільки років працювали у школах, як пережили революцію та війну і про яку роботу мріяли? Відповіді на ці запитання зберегли анкети місцевих педагогів, заповнені у 1923 році. У документах — біографії 14 учителів, вихователів і керівників освітніх закладів, які працювали в Біляївці та на водопровідній станції «Дністер».
Пожовклі сторінки архівних документів нерідко зберігають історії, яких немає в підручниках і краєзнавчих книгах. Саме такими джерелами стали анкети вчителів Біляївки за 1923 рік.
У них педагоги розповідали про своє походження, освіту, професійний стаж, місця попередньої роботи, службу в армії, громадську діяльність і політичні погляди. Деякі записи відкривають і більш особисті подробиці: бажання змінити роботу, родинні обставини чи захоплення, які люди хотіли перетворити на професію.
Ці анкети допомагають побачити не лише тогочасну систему освіти, а й самих людей, які навчали дітей у перші роки радянської влади.
Степан Глезов — учитель, який мріяв працювати на пасіці
Степан Кузьмич Глезов народився 8 серпня 1872 року. У 1884–1889 роках навчався в училищі Митного відомства в Новоселицях Бессарабської губернії, а протягом наступних чотирьох років — в учительській семінарії у Байрамчі.
У 1923 році він очолював 1-шу державну школу Біляївки. На той час мав уже 30 років педагогічного досвіду. В Одеському повіті працював три роки, а раніше викладав у земській та міській парафіяльній школах, був вихователем у притулку для малолітніх правопорушників і працював у трудовій школі.
Під час Першої світової війни Глезов служив у 20-й робочій роті та в етапній хлібопекарні — з 1915 до 1917 року. В анкеті він зазначив, що безпосередньої участі в бойових діях не брав.
Найцікавіша деталь документа стосується його професійних планів. Своєю основною спеціальністю Глезов назвав «учительство-бджільництво». Він був незадоволений тодішньою роботою і хотів потрапити на пасіку, щоб вивчати бджільництво теоретично та практично.
У книзі Володимира Резника «Беляевка» зазначено, що у 1930–1944 роках Степан Глезов керував початковою школою, розташованою у двох приміщеннях на Церковній вулиці. Його дружина Галина Іларіонівна також працювала вчителькою.
Автор книги пише, що спочатку Глезов працював у комуні, потім — в артілі «Червоний промінь», де вів діловодство колгоспу. У виданні також наведено непідтверджену версію, що під час окупації він нібито співпрацював із румунською адміністрацією, а потім виїхав разом із нею.
Водночас у книзі «90 років Біляївського району» подружжя Глезових називають першими вчителями радянської доби. Вони жили у квартирі при школі та, за спогадами, були віддані своїй справі. Заклад, у якому вони працювали, жителі й досі називають «школою Глезових». Степан Глезов очолював її до 1941 року, а після війни працював учителем.
Марфа Григор’єва — керівниця гуртка, яка хотіла перейти до школи
Марфа Матвіївна Григор’єва народилася у 1898 році. У 1923-му вона працювала керівницею гуртка в Біляївці.
Педагогиня закінчила жіночу учительську семінарію в Єлисаветградському повіті, а також тримісячні курси дошкільного виховання при інституті в Одесі.
На момент заповнення анкети вона мала чотири роки педагогічного досвіду. Працювала у школі села Малаєшти та в інтернаті Захар’ївської волості.
У документі Григор’єва зазначила, що ближче до зими 1923–1924 навчального року хотіла перейти з гурткової роботи безпосередньо до школи.
Віра Костенко — вчителька, яка навчала грамоті червоноармійців
Віра Іллівна Костенко народилася у 1885 році в Маяках. У Біляївці працювала вчителькою школи та керувала культурно-просвітницьким гуртком.
Про свою освіту вона написала стисло:
На той час її педагогічний стаж в освітніх закладах Одеського повіту становив 18 років. У Біляївці Костенко працювала з 1918 року.
Її анкета містить подробиці життя у роки Української революції. За словами педагогині, у 1919 році її переслідували в Біляївці через політичну роботу на користь більшовиків. Після цього вона евакуювалася разом із Червоною армією.
«У 1919 році після переслідування з боку поляків у Біляївці за участь у політичній роботі на користь більшовиків, евакуювалась з Червоною армією, працювала в канцелярії 1-го Кавдивізіону 45-ої дивізії та навчала грамоті червоноармійців».
Після повернення до Біляївки у 1920 році Віра Костенко працювала діловодкою у відділі соціального захисту при волосному виконавчому комітеті. Навіть після повернення до школи вона під час літніх канікул працювала помічницею голови сільради.
З 1919 року Костенко перебувала в більшовицькій партії та мала партійний квиток №90. Також з анкети відомо, що вона доглядала літню матір, яка жила у власному будинку в Маяках.
Іван Лозинський — завідувач школи на станції «Дністер»
Іван Іванович Лозинський працював учителем і завідувачем школи в Біляївці.
Він закінчив Балтське міське училище, а у 1900 році — Байрамчанську учительську семінарію в Бессарабській губернії.
Одразу після випуску Лозинський розпочав педагогічну діяльність в Одеському повіті. Із 1912 року працював учителем в Усатових хуторах.
Згодом переїхав до Біляївки, де став учителем і завідувачем школи при водопровідній станції «Дністер».
Олімпіада Липкан — студентка університету та вчителька трудових шкіл
Олімпіада Григорівна Липкан народилася у 1900 році. У Біляївці викладала загальноосвітні предмети у школі першого ступеня.
У 1918 році вона закінчила вісім класів Кишинівської міської гімназії. Після цього прослухала чотири семестри — два курси — на історико-філологічному факультеті Новоросійського університету.
Попри молодий вік, до 1923 року Липкан уже встигла попрацювати в кількох закладах. У 1920–1921 навчальному році вона викладала в Одеській трудовій школі №91, наступного року — у 2-й трудовій школі Біляївки.
Із 1922 року працювала у трудовій школі при водопровідній станції «Дністер».
Дарія Мунтян — десять років педагогічного стажу в одеських школах
Дарія Михайлівна Мунтян народилася у 1890 році. В анкеті вона назвала себе педагогинею та вчителькою загальноосвітніх предметів.
У 1907 році Мунтян закінчила Одеське міське дівоче училище, а у 1911-му — восьмикласну Одеську гімназію.
До 1923 року її педагогічний стаж становив десять років. Вона працювала в одеських школах №6, №64 і №159, а також у трудовій школі першого ступеня при водопровідній станції «Дністер».
З 1891 року у цій будівлі розташовувалось Одеське міське дівоче училище. Наразі тут функціонує Одеська гімназія №26. Фото: Одеська гімназія №26
Олена Павліченко — 24 роки вчителювання та репутація суворої класної дами
Олена Григорівна Павліченко народилася у 1866 році. У 1923 році працювала в Біляївській загальноосвітній трудовій школі.
Освіту здобула в Одеському міському п’ятикласному дівочому училищі, яке закінчила у 1880 році. Також мала свідоцтво Одеського комітету на звання вчительки сільського парафіяльного та початкового училища.
До моменту заповнення анкети Павліченко пропрацювала в школах Одеського повіту 24 роки. Чотири роки викладала в селі Парутине, три — у Богданівці, ще 17 — у Біляївці.
У книзі Володимира Резника «Беляевка» Олену Павліченко називають прекрасною педагогинею з дореволюційним досвідом і суворою класною дамою. Вона працювала у тій самій школі, яку очолював Степан Глезов.
За даними краєзнавчого видання, Павліченко прожила життя на самоті та померла напередодні Другої світової війни.
Дора Родіна — молода вчителька з досвідом військової служби
Дора Борисівна Родіна народилася у 1906 році. На час заповнення анкети їй було близько 17 років.
У Біляївському інтернаті вона працювала вчителькою та керівницею гуртка. Перед цим закінчила шість класів жіночої гімназії Софії Андріївни фон Гірш-Брамм — приватного навчального закладу в Одесі, розташованого в Лютеранському провулку на розі з вулицею Новосельського.
Також Родіна закінчила перший курс «соцеку». Ймовірно, йшлося про соціально-економічні курси.
Педагогічну діяльність вона розпочала у 1923 році в Біляївському інтернаті. Крім того, мала досвід військової служби — працювала переписницею у 153-му полку 51-ї дивізії.
Зінаїда Складнева — завідувачка Біляївського інтернату
Зінаїда Калиниківна Складнева народилася у 1897 році. Працювала вчителькою та очолювала Біляївський інтернат.
Вона закінчила Одеську міську восьмикласну гімназію, а також восьмий педагогічний клас при гімназії.
У своїй анкеті Складнева зазначила, що мала чотири роки педагогічного досвіду в Одеському повіті. Працювала домашньою вчителькою та вихователькою в дитячому садку.
До роботи в інтернаті вона також була діловодкою у Тарасо-Шевченківському волосному виконавчому комітеті.
Іван Угринович — учитель, організатор хорів і псаломщик
Іван Григорович Угринович народився у 1868 році. У 1923 році працював учителем, організовував народні хори та очолював школу при водопровідній станції «Дністер».
Там він і жив разом із дружиною та трьома дітьми.
У 1884–1889 роках Угринович навчався в Одеській учительській семінарії. У 1896 році закінчив Херсонські педагогічні курси.
В Одеському повіті він учителював із 1890 року, зокрема у Біляївці. Протягом 1918–1921 років керував культурно-просвітницьким гуртком. У 1921–1922 роках працював секретарем Біляївського волосного відділу народної освіти.
Свої політичні погляди Угринович описав одним реченням:
Метричні книги Біляївки також містять згадку про Івана Угриновича як псаломщика. На цій посаді він служив щонайменше у 1891 році.
Віра Чернявська — вчителька, яка пропрацювала 76 років
Віра Іванівна Чернявська народилася у 1873 році. Вона закінчила Київську лютеранську чотирикласну гімназію, а у 1909 році — акушерсько-фельдшерську школу в Києві.
Також Чернявська мала свідоцтво, яке підтверджувало звання «народний вчитель». Згідно з анкетою, до 1923 року вона пропрацювала в школах Одеського повіту вісім років.
Значно більше подробиць про педагогиню містить книга Володимира Резника «Беляевка». За її даними, Чернявська народилася в Біляївці, ймовірно, у забезпеченій родині.
Автор описує її як високу, струнку та охайну жінку, яка носила суворий темний одяг. Вона мала темно-русяве волосся, сірі очі та поєднувала доброзичливість із вимогливістю.
Особисте життя Чернявської, за книгою, не склалося. Її єдина донька жила в Москві. У педагогині були дві молодші сестри: Любов Іванівна також працювала вчителькою, а Надія Іванівна жила разом із Вірою та вела домашнє господарство.
За інформацією краєзнавчого видання, Чернявська розпочала працювати в Біляївці ще у 1889 році, а загалом її педагогічний стаж сягнув 76 років.
У 1948 році її нагородили орденом Трудового Червоного Прапора та присвоїли звання «Заслужений вчитель Української РСР».
Віра Чернявська залишила вчителювання у 1965 році. Колеги та колишні учні згадували її як педагогиню, яка любила дітей і свою роботу, була суворою, але справедливою, ділилася досвідом із молодшими вчителями та підтримувала зв’язок із батьками учнів.
Чернявська мала й медичні знання, тому часто допомагала односельцям.
Анкета Віри Чернявської
Варвара Чернікова — вихователька-фребелічка
Варвара Мефодіївна Чернікова народилася у 1904 році. Працювала вчителькою та вихователькою дитячого садка при водопровідній станції «Дністер», де й жила.
В анкеті її професію вказано як фребелічка. Так називали виховательок, які працювали за педагогічною системою німецького педагога Фрідріха Фребеля — одного із засновників концепції дитячого садка.
У 1919 році Чернікова закінчила п’ять класів Одеської приватної жіночої гімназії С. Верцинської. Після цього шість місяців навчалася на фребелівських курсах, які готували виховательок для дитячих садків.
На початку XX століття такі курси відіграли важливу роль у розвитку дошкільної освіти Одеси та регіону.
До 1923 року Чернікова мала три роки педагогічного досвіду. Спочатку працювала вихователькою дитячого садка в Граденицях, а з 1921 року — у садку на станції «Дністер».
У 1923 році вона вступила до Комуністичного союзу молоді.
Марія Шаландіна — вісім років роботи у школах Одеського повіту
Марія Романівна Шаландіна народилася у 1897 році. У 1923 році працювала вчителькою Біляївської загальноосвітньої трудової школи.
Освіту здобула в селі Садове, де у 1912 році закінчила вчительську другокласну школу.
До моменту заповнення анкети її педагогічний стаж у школах Одеського повіту становив вісім років.
Віра Шмигора — організаторка дитячого садка
Віра Миколаївна Шмигора народилася у 1901 році. Працювала вчителькою та вихователькою дитячого садка при водопровідній станції «Дністер».
Освіту вона здобула в Одеській приватній жіночій гімназії А. Горєєвої-Козленко, яку закінчила у 1919 році. Гімназія розташовувалася на розі вулиць Тираспольської та Кузнечної. Нині в цій будівлі працює школа №58.
До 1923 року педагогічний досвід Шмигори становив чотири роки. Вона працювала у трудовій колонії «Пробудження», а з 1921 року — в одеському колекторі №7.
Того ж року її відрядили до Ананьївського повіту, де вона мала організувати дитячий садок.
Із 1922 року Шмигора працювала вихователькою в дитячому садку при водопровідній станції «Дністер» у Біляївці.
Що анкети розповідають про освіту Біляївки
Архівні документи показують, що у школах та інших освітніх закладах Біляївки працювали люди з різним досвідом і долями.
Серед них були педагоги, які розпочали кар’єру ще наприкінці XIX століття, випускниці жіночих гімназій, учительських семінарій і спеціальних курсів, колишні військові службовці, діловоди, партійні працівники та організатори культурно-просвітницьких гуртків.
Дехто мав десятки років педагогічного стажу, а дехто у 1923 році лише проводив свої перші заняття. Учителі працювали не тільки в школах: вони створювали дитячі садки, керували хорами й гуртками, навчали грамоті військових, допомагали органам місцевої влади та долучалися до громадського життя.
Анкети дають змогу відтворити освітній рівень педагогів, їхні професійні маршрути, умови праці та повсякденне життя у перші роки радянської влади. Водночас за офіційними рядками документів проступають особисті історії — учителя, який мріяв про пасіку, молодої переписниці, яка стала вихователькою, чи педагогині, яка присвятила школі майже все життя.
Раніше Біляївка.City розповідали про життя та діяльність родини вчителів з Маяків Юлію та Євгенія Авксенттьєвих.
Хочете більше цікавого та корисного — підтримуйте роботу Біляївка.City на кнопці підтримки (зверху), а також залишайтеся з нами на зв'язку, підписуючись на сторінки у Facebook, Instagram, Viber та Youtube, про природу, біорізноманіття та туризм Пониззя Дністра — дивіться тут.
