Люфа (або луфа) в Україні теж не нова, але вона значно «молодша» за лагенарію. Масово її почали вирощувати вже у ХХ столітті, переважно на півдні — Одещина, Херсонщина, Миколаївщина, Закарпаття.
Її знали як рослину для натуральних мочалок. Коли плід достигає й висихає, всередині залишається міцна волокниста сітка — та сама природна губка. Часто їх продавали на Привозі — натуральні мочалки з люфи.
Цікаво, що:
- молоду люфу можна їсти, як кабачок;
- вона родичка гарбуза й огірка;
- любить спеку, тому найкраще росла саме в південних регіонах;
- у радянські часи її іноді спеціально вирощували для господарства, бо синтетичних губок тоді було мало.
На півдні України, зокрема й у Біляївці, люфа часто плівся по парканах разом із лагенарією — тому люди інколи плутають ці рослини. Але лагенарія — це «глечики», а люфа — «мочалки».
Для багатьох дворів Одещини це був дуже впізнаваний елемент дитинства: великі зелені ліани, що звисають із тину, а восени — сушені плоди під навісом.
Зараз до люфи знову є інтерес, часто її вирощують блогери, які знімають сільський контент.
