Біляївка.City запровадили рубрику "Фейк тижня", в якій ми разом з читачами розбираємо, чи є якась інформація правдою, фейком, чи маніпуляцією, коли обмін припудрюють кількома правдивими фактами. Сьогодні на наш розбір потрапило відео, яке, здавалося б, є невинною спробою за допомогою інструментів АІ оживити історію Біляївки. Однак фейковими в ньому є не лише картинки, а й сама інформація.
Відео було розміщене на ТікTок-каналі, в якому розповідається історія населених пунктів Україні, зокрема й Одеської області. Ось лише розповідають там російську версію історії, яка посилює імперські наративи: начебто у Північному Причорномор'ї не було нікого та нічого до моменту, коли сюди прийшла Російська імперія.
Реальні та сучасні краєвиди пониззя Дністра за допомогою інструментів штучного інтелекту доповнені абсолютно нетиповою для місцевості забудовою, вбранням, які не відповідають жодним історичним реаліям.
Чому ШІ бреше?
Можна було б вирішити, що це ШІ просто галюцинував. Або просто відповідав на запит росісйькою мовою. Якщо запит (промпт) давали російською мовою або базували на російських джерелах, ШІ автоматично видає образи «русской деревни» — зі специфічною забудовою, якої ніколи не було в козацькому пониззі Дністра.
Втім сукупність неточностей і акцентів вказує на інше — тут використано інструменти ШІ для поширення викривленої історії. Бо у перших переписах не було жодного мешканця росіянина, лише українці та волохи (молдовани).
Історія про начебто засновника Біляївки з прізвищем Бєляєв (Беляєв), яке за походженням вважається російським — цілковита вигадка. Воно утворене від слова «бєлий» (білий) і належить до типових російських прізвищ із суфіксом -єв / -ев, що означає “чий це син” або “належить до”. У російській традиції це дуже поширена модель утворення прізвищ.
Жодних архівних згадок про реальну історичну постать на прізвище Бєляєв, яка б заснувала поселення, або була хоча б якось дотична до Біляївки, не має, що робить цю версію цілковитою вигадкою.
Головківка VS Біляївка
Довгий час панувала думка, що першою назвою сучасного міста Біляївка була Головківка, названа на честь козацького судді Антона Головатого. Проте аналіз архівних джерел свідчить про цікавий факт: обидві назви — Головківка та Біляївка — згадуються в історичних документах паралельно, фактично з одного року.
Першою письмовою згадкою назви «Головківка» вважається лютий 1792 року. У справі «Опис поселень, розміщених на військовій землі між Бугом та Дністром» (укладач Ніякий) зазначено, що слобода Головківка розташована поблизу Білого озера.
Водночас, підтвердження того, що Біляївка існувала як самостійний топонім уже наприкінці XVIII століття, ми знаходимо у працях одеського історика Володимира Яковлєва (1840–1896). Аналізуючи процес розподілу земель російською владою у 1792–1794 роках, він посилається так само на «Відомість» 1792 року.
Згідно з цим документом, у Хаджибейському уїзді серед поміщицьких та казенних земель виділялися поселення, що перебували «у віданні Чорноморського війська». У цьому списку, поруч із такими селами як Яськи, Чобручі та Глинне, чітко вказана "Беляївка".
У книзі "Ханська Україна" протоієрея Лебединцева (1793 рік) згадується селище Головківка зі 134 душами, зазначається, що воно знаходиться на Білому озері, але село Яськи описується за відстанню до Біляївки.
Так само є копія відомості священника Романа Іванова, в якій він описує кількість ввірених йому людей та згадує дві назви — Головківка та Біляївка.
Це свідчить про те, що наприкінці XVIII століття обидві назви співіснували паралельно, а потім вони просто злилися в один населений пункт, який сьогодні ми називаємо Біляївка.
І це у нас є змога аналізувати лише архіви, які наявні зараз, лишилися після двох світових воєн. Тоді як історик Олександр Середа говорить про те, що для кращого розуміння історії краю доцільно було б вивчати й турецькі архіви, які зберігають історію Османської імперії. В османських документах цей регіон фігурував як Єдисан (Yedisan), а в українських — Ханська Україна (або Ганьщина). Там жили вільні люди, і не було «порожньої землі», як це малює російська пропаганда.
Гідронім проти антропоніма: чому перемогла назва Біляївка
З Головківкою все більш-менш зрозуміло: назву слобода, або хутір, імовірно отримала за ім’ям легендарного флотоводця, кошового отамана Чорноморського козацького війська Антона Головатого. І це, дійсно, сталося наприкінці XVIII століття, коли чорноморцям виділили землі між Дністром та Бугом за допомогу в перемозі над Османською імперією. Ці землі пізніше у них відібрали та вислали їхніх власників на Кубань.
Хоча й тут можливі неточності. «Версія про походження назви Головківка від Антона Головатого виглядає дуже сумнівною. Наприкінці XVIII століття вже існувало кілька населених пунктів із назвою Головківка — зокрема в сучасних Кіровоградській та Черкаській областях, і вони старші за нашу Біляївку, — говорить Сергій Крачков, який багато років працює з локальними архівами, — при цьому Антон Головатий не мав до них жодного стосунку. Та й сама назва, якби походила від прізвища Головатий, логічніше мала б форму “Головатівка”, а не “Головківка”. Отже, назва “Головківка”, ймовірно, має іншу, ще недостатньо досліджену похідну, яку варто додатково пропрацювати».
Натомість Біляївка, схоже, виявилася назвою сильнішою, бо була живою, прив’язаною не до конкретної історичної постаті. Тривалий час її намагалися пояснити через імена козацької еліти Чорноморського козацького війська: Сидора Білого, Андрія Білого, Савви Білого, Самсона Білого, Романа Білого. Це все реальні люди, козаки, які були дотичними до війська, до завоювання земель Причорномор'я.
«Питання з назвою нашого міста можна вважати закритим. Більш вірогідно, назва походить від назви Білого озера. Будь-яка привʼязка до якихось прізвищ — це імперські наративи. Ніякий Білий або Бєляєв до заснування нашого міста не має жодного відношення», — говорить біляївець Сергій Крачков, який багато років вивчає історію краю через архівні документи, є заступником директора — начальником відділу науково-довідкового апарату, публікації та зовнішніх зв'язків Державного архіву Одеської області.
Через брак письмових джерел минулих століть етимологія багатьох назв залишилася невідомою. Проте категорія гідронімів — назв водойм — вважається найбільш архаїчною та стійкою. Згідно з методологією мовознавця Богдана Грицевича, у парі «водойма — поселення» первинною завжди є назва води. Якщо річка та місто мають спільний корінь, назва поселення незмінно походить від гідроніма, незалежно від подальшої долі самої водойми чи її розмірів.
Так, міста, села й подібні обʼєкти, як-от Умань, Харків, Вінниця, Ірпінь, Дніпро, Ужгород, Стрий, Тетерів, Рогань, Десна, Остер, Дарниця, Борщагівка, Хрещатик, Крошня, Гуйва, Почайна, Сирець, Горенка, Буча і безліч інших — названо від річок, а не навпаки.
Доктор наук і професор кафедри історії України ОНУ ім. І. І. Мечникова Тарас Гончарук так само пояснює: якщо є гідронім, він завжди первинний, а вже назва населеного пункту буде вторинною.
Це закономірність для всіх населених пунктів, сумнівно, що Біляївка могла стати виключенням. З найбільшою вірогідністю свою назву вона отримала від назви озера Білого, води якого підходили тоді прямо до берегової лінії.
Тому Біляївка перемогла Головківку. Гідроніми, народжені географією, народною звичкою, зафіксовані картами, часто виявляються стійкішими за меморіальні назви.
Всі біляївці з діда-прадіда їздили на "Біле", ні на "Бєлоє" озеро. Цікаво, що ця назва існувала сама в такій українській вимові, хоча чимало гідронімів України мають різне мовне походження.
Архівні документи початку XX століття проливають світло на масштаб природних об’єктів, що дали назву нашому краю. Згідно з планами 1900 року (виконаними у тогочасній техніці «синька»), Біле озеро було не просто частиною ландшафту, а найбільшою суцільною водоймою всієї дельти Дністра. Його площа вражала — 2 000 гектарів, а глибина сягала понад 5 метрів.
Такі значні масштаби водойми у минулому підтверджують: назва озера виникла набагато раніше, ніж у ці степи прийшли козаки-чорноморці. Природно, що заснувавши свій хутір на березі такої величної водойми, вони дали йому назву, похідну від назви озера — Біляївка. Це типовий шлях формування назви для поселень поблизу значущих природних об’єктів.
Навіщо поширюються фейкові історичні відео?
Мабуть, саме задля вкорінення у свідомості дітей та юних людей, які є, переважно, користувачами ТікTоку, своєї версії історії. До речі, ролик завершується кадром з прапором, який схожий на російський триколор, хоча, на щастя, цей прапор ніколи не висів на території Біляївки. Тут змінено розташування смуг, однак асоціація явна з російським прапором.
Саме тому, Біляївка.City з наступного місяця робитиме короткі краєзнавчі відео для ТікTоку, щоб розповідати реальну, а не вигадану історію нашого краю.
Хочете більше цікавого та корисного - підтримуйте роботу Біляївка.City на кнопці підтримки (зверху), а також залишайтеся з нами на зв'язку, підписуючись на сторінки у Facebook, Instagram, Viber та Youtube, про природу, біорізноманіття та туризм Пониззя Дністра – дивіться тут.
