Російсько-українська війна залишає глибокий слід в серцях людей. Ми втрачаємо не лише дорогоцінний час свого життя, розвитку, здоров'я, комфорту через російську агресію, а й найцінніше – наших рідних, друзів, колег та знайомих. Громади зобов’язані увічнити пам’ять про війських Героїв та цивільних жертв російсько-української війни не декларативно, а зробити цю пам’ять наскрізною: в акціях вшанування, в пам’ятниках, інсталяціях, розповідях, меморіальних табличках, назвах вулиць тощо. До ухвалення рішень про меморалізація пам'яті мають бути залучені громадяни через інструменти демократії: громадські обговорення, місцеві петиції, звернення громадян. Мають розумно витрачатися кошти на такі заходи, щоб фінансування отримували проєкти максимально впливові та тривалі. Чи так це відбувається зараз в громадах колишнього Біляївського району, аналізували Біляївка.City.
Які рекомендує вшановувати Героїв Український інститут національної пам'яті
Відносно нещодавно Український інститут національної пам'яті розпочав велику дискусію на тему вшанування та збереження пам'яті про російсько-українську війну. Серед іншого, там дали чіткі рекомендації для для місцевих рад щодо увічнення пам'яті загиблих Героїв.
1.Створені та доглянуті меморіальні місця та місця поховання
Вони рекомендують встановити інформаційні таблички на місцях, де окупанти чинили злочини, зокрема розстріли, вбивства, ув’язнення, катування, обстріли з цивільними жертвами, щоб зберегти пам'ять про ці події, зберігати та підтримувати об’єкти й споруди, зруйновані або пошкоджені російськими військовими, як важливі свідчення історичних подій.
2.Організація пам'ятних заходів та акцій в річниці важливий дат та подій
Серед них, щорічна акцію «Запали свічку» в пам'ять про загиблих Героїв Небесної Сотні, заходи пам’яті, спільні ритуали, щоб сприяти єднанню громади та вшануванню пам'яті загиблих.
3.Встановлені меморіальні дошки та створені книги пам'яті
Йдеться про будівлі, місця, пов'язані із загиблими Героями, щоб нагадувати про їхні подвиги та жертви. Варто створювати локальні мартирологи (списки мучеників та Героїв на місцевих сайтах громад), книги пам’яті або інші видання, що фіксують історію та вклад загиблих Героїв, з метою збереження їхньої пам'яті для майбутніх поколінь.
4.Запозичення міжнародного досвіду
Варто дивитися не на радянський досвід вшанування героїв у вигляді однотипний гранітних чорних пам'ятників, а переосмислювати пам’ять. Як приклад наводиться Меморіал бригаді Негев - це пам'ятний комплекс, присвячений солдатам бригади Негев, які загинули під час війни за незалежність Ізраїлю в 1948 році. Меморіал розташований на півдні Ізраїлю і включає в себе простір для медитації, спілкування та інші елементи, що символізують вшанування життя і боротьби за свободу. Він слугує місцем пам'яті та нагадування про героїзм і жертви солдатів, а також сприяє збереженню історичної правди та патріотичному вихованню.
Меморіал бригаді Негев
5. Впроваджувати елементи, які сприяють активному залученню громади до збереження пам'яті про загиблих
На жаль, громада, а часто й родини загиблих, дізнаються про наміри органів влади вшанувати пам’ять вже на урочистому заході, коли знімається полотно з плакату чи пам'ятника. Інколи радяться лише з родинами загиблих, забуваючи, що публічний простір міста стосується мешканців всієї громади, яку не залучають в обговорення.
6.Збереження правди про війну та патріотичне виховання
Необхідно проводити освітні заходи для місцевих жителів, зокрема молоді, щоб підтримувати національну свідомість та пам'ять про захисників України.
Як вшановують пам'ять Героїв та цивільних жертв громади колишнього Біляївського району
Біляївка.City проаналізували публічну інформацію (сайти місцевих рад, сторінки в соцмережах), а також поговорили з місцевими мешканцями. Одразу зазначимо, що в більшості населених пунктів робота з вшанування пам'яті відбувається досить хаотично, часто під тиском громадськості, або до якихось дат.
Ми не стали писати запити свідомо, адже кроки з вшанування пам'яті загиблих Героїв мають бути публічними та видимими для всіх, а не робитися таємно, приховано, кулуарно. Однак зробимо це після аналізу. Адже є громади, які, здається, взагалі системно ще навіть не замислювалися про вшанування пам'яті.
Багато родин загиблих героїв анонімно поскаржилися, що майже в кожному населеному пункті є більш видими Герої, яких намагаються згадувати на всіх заходах, дають слово їхнім рідним, тоді як вони почуваються не потрібними громаді, бо імена їхніх рідних є менш прокомунікованими, хоча для родини втрата так само болюча та важлива. Рідні загиблих хочуть відчувати, що велику жертву їхньої родини громада належним чином вшановує.
Багато громад калькують одна одну - виготовляючи алею Героїв з портретами загиблих, що є ініціативою правильною, як тимчасове рішення, але воно не довговічне, оскільки такі портретні галереї виготовлені з матеріалу, що буде псуватися через дощ, сніг, спеку.
Давайте про все детально.
Біляївська міська громада
В Біляївській громаді деякі пам'ятні знаки публічного вшанування пам'яті загиблих Героїв російсько-української війни з'явилися ще до повномасштабного вторгнення. Часто це була ініціатива від самих мешканців громади, яку підтримувала Біляївська міська рада.
У 2020 році тут відкрили пам'ятний знак - символічний камінь, який пообіцяли з часом замінити на повноцінний Меморіал загиблим Героям за Незалежну Україну. "Тут буде споруджено меморіал на честь Героїв, які віддали життя за Незалежність та єдність України".
Камінь, який мав стати Меморіалом загиблим на російсько-українській війни, Біляївка, 2020 рік
Пізніше у 2021 році відкрили пам'ятник загиблим на сході в селі Мирному Біляївської ОТГ. Ідея будівництва належить двом місцевим українським воїнам Олександру Вороніну та Юрію Банасу, яку підтримав священник ПЦУ села Мирне Василь Єдин.
Пам'ятник, споруджений у Мирному за проєктом архітектора Дмитра Українського, має більш символічне значення. Всі художні елементи привезли з гирла війни, прикрашає пам'ятник хрест, зроблений з реальних куль, які були випущені у бік українських солдатів з ворожої сторони.
Здається, на території колишнього Біляївського району це перший пам'ятник, який реально нагадував ще до повномасштабного вторгнення, що в Україні триває війна, яку мало хто хотів помічати у 2021 році та готуватися до захисту країни.
Пам'ятник воїнам, які загинули за Незалежну єдину Україну в селі Мирне, Біляївської ОТГ
На початку 2022 року в Біляївській громаді були досить серйозні дискусії про те, як має вшановуватися пам'ять загиблих Героїв. Багатьом здавалося, що з боку Біляївської міської ради замало уваги приділяється саме меморалізації пам'яті. Біляївка.City обговорювали це питання з Біляївським міським головою Михайлом Бухтіяровим в одному з інтерв'ю.
Тоді міський голова пояснював, що є кілька пріоритетів у меморалізації пам'яті: це належне поховання Героїв на кладовищі та створення там Алеї загиблих. Наразі у Біляївці, дійсно всі загиблі знаходять свій останній прихисток на Алеї загиблих кладовища. З ініціативи Анастасії Холявко, дружини загиблого захисника Олександра Халявка, на могилах з'явилися прапори. Ця традиція тепер підтримується в громаді.
Разом з тим, виникла проблема - дві могили Героїв були пошкоджені вогнем. Чи це була випадковість, що з усього великого кладовища загорілися саме могили Героїв з різницею в кілька тижнів? Це велике питання, тому доцільно було б змонтувати камеру відеоспостереження, щоб знати напевно, чи це випадковість, чи чиїсь вандальські дії.
Перша могила загорілася 13 червня, тоді пояснили це недоглядом: начебто загорівся недопалок
Рідні захисника Дмитра Яровенка повідомили, що 16 липня загорілася його могила
У 2022 році в центрі з'явився скромний плакат з портретами Героїв, який рідним видався замаленьким, щоб вшанувати пам'ять. Тоді брат одного із загиблих написав нам повідомлення, що сусідні села зробили такий меморіал з портретів більш видимим.
Разом з тим, Лєра Лауда, керівниця проєкту "Або – агенції медійного розвитку", в якій від перших днів війни створили сайт "Меморіал цивільних жертв російсько-української війни" ділиться своїми думками: "Збереження пам'яті про загиблих – це не гонка за масовістю та всеохопністю. Насамперед, це робота для рідних загиблих та їхнього найближчого оточення. Людям важливо знати, що про їхніх близьких не забули, їх пам'ятають, шанують і співпереживають. Команда платформи пам'яті "Меморіал" щоденно спілкується з десятками людей. Видимість, проявленість, почутість – це важливо. Це є одним із етапів проживання та прийняття втрати, шляхом до зцілення як особистого, так і колективного.
Для майбутніх поколінь всі ці книги, фільми, виставки та дослідження стануть основою для вивчення історії та її інтерпретації.
Це дуже очевидні речі, але мені знадобилося багато часу, щоб сповна їх усвідомити. Не просто озвучувати, а дійсно розуміти, що це означає. Місяць тому я презентувала платформу пам'яті "Меморіал" у Берліні для аудиторії, яка не працює з темою комеморації щоденно. Розповідала про співпрацю з ТРЦ та "Укрзалізницею (які демонстрували фільми про загиблих - прим.ред.)", і мені здавалося, що це так очевидно і важливо. Але під час кава-брейку почула скептичні коментарі, які допомогли сформулювати відповідь на ще одне питання.
Мене запитали: "А вам не здається, що коли у публічних просторах багато історій про загиблих, вони ніби роблять мертвим сам публічний простір? Можливо, краще розповідати про це не через фото людей, а через певні символи, зображення?"
Так і буде. Ці символи наше суспільство віднайде поступово. Вони будуть мінімалістичні, але багатослівні, і мати сенс для кожного. Але ці символи мають бути ключем до персональних історій кожного, чиє життя забрала війна. На нинішньому етапі ми маємо зібрати щонайбільше історій, показати і проявити кожну. І лише опісля з'явиться їхній спільний символ пам'яті та пошани.
Якби ми відразу пішли шляхом знеособлення через символи, то говорили б про "колективну втрату і подвиг", узагальнено. І це було б знеціненням кожного окремого життя. Відео з історіями вбитих через війну українців не будуть десятиліттями на екранах ТРЦ, "Укрзалізниці", в кінотеатрах. Але нині вони потрібні, щоб у здоровий спосіб перейти до наступного етапу пам'ятання і вшанування.
У 2024 році з родинами загиблих обговорили ще дві теми - створення Меморіального комплексу Алеї Слави на кладовищі та створення Стели пам’яті, кам’яної конструкції, яка знаходитиметься на території Меморіалу Слави у центрі на місці, де раніше знаходився пам’ятник героям Придністров’я. Хоча спочатку планувалося, що до питання спорудження Стели повернуться після Перемоги, зараз обіцяють зробити таку стелу до вересня 2024 року та відкрити її на День міста.
Окрім того, в громаді з ініціативи побратимів встановлюють меморіальні дошки на школах, де вчилися загиблі Героїв, наразі це відбулося вже в селі Мирному, в селі Кагарлик. Нещодавно було ухвалено рішення про присвоєння Біляївському ліцею №1 імені загиблого вчителя Володимира Калмика, в місті проходить футбольний турнір названий на його честь.
Свій внесок у збереження пам'яті про всіх загиблих мешканців Біляївської громади робить також наше видання Біляївка.City - ми ведемо віртуальний Меморіал пам'яті про всіх загиблих мешканців громади, намагаючись зберегти спогади рідних, друзів про наших Героїв, про їхній бойовий шлях. Вони гідні того, щоб залишитися в нашій пам'яті не просто рядками з іменами, а людьми, які віддали найдорожче заради збереження української державності та українського народу.
Дуже важлива роль в збереженні пам'яті належить біляївським школам, чиї випускники загинули. Вони роблять фільми зі спогадами про загиблих, збирають фото, історії про них. Зокрема, так це зробив Біляївський ліцей №1 про свого випускника, спортсмена-футболіста Дмитра Яровенка.
Загалом, можемо впевнено заявляти, що наразі в Біляївській громаді досить серйозно підійшли до вшанування пам'яті Героїв, відкриті до пропозицій та ідей, які може пропонувати громадськість.
Вигодянська сільська громада
У 2023 році АТ «Укрзалізниця» видала наказ про перейменування зупинного пункту Жовтнева, який знаходився між станціями Вигода та Дачне, на зупинний пункт імені Василя Шушмана. Це поки що найсильніший приклад вшанування пам'яті у Вигодянській громаді.
Залізничник Василь Шушман, уродженець Закарпатської області, з дитинства проживав у Вигоді. Після початку війни він добровольцем пішов до українського війська і був зарахований до лав 28-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ. Військовий брав участь у звільненні Херсону, отримав поранення на Сході країни, а 29 грудня 2022 року під час бою в районі селища Озарянівка, обороняючи Бахмут, отримав смертельне поранення. Останній шлях Василя Шушмана супроводжував гучний сигнал маневрового теплотяга, віддаючи шану і скорботу за колегою-залізничником.
Відео Вигода.Інфо
У Вигодянській сільській раді, як в багатьох інших радах, вирішили вшанувати пам'ять, шляхом встановлення інсталяції з портретів загиблих Героїв. У 2024 році на Алеї пам’яті Героїв громади у два ряди розмістили інформаційні двосторонні банери, на яких знаходяться світлини та описи життєвого і бойового шляху військових, які стали на захист Батьківщини після початку широкомасштабної війни росії проти України з Вигодянської громади.
Місцевий сайт Вигода.Інфо інфорормує про загиблих односельчан, про збір підписів у голосуванні за присвоєння звання Героя України та збирає їхні історії.
На сайті Вигодянської сільської ради ми не знайшли згадок про загиблих Героїв громади. Однак регулярно бачимо повідомлення до односельчан з проханням влаштувати гідну зустріч загиблим. На жаль, повідомлення в соцмережах загубляться, а сторінка на місцевому сайті може зберегтися на роки, поки існуватиме сільська рада. Тож це питання варто було б унормувати.
Вигода неодноразово була атакована російськими ракетами, однак так само в публічному просторі села немає про це згадок, а зруйнований дім одного з сельчан ремонтувати допомагали одеські байкери.
Відео Вигода.Інфо
Разом з тим, не можна сказати, що у Вигодянській ОТГ живуть не дуже активні мешканці. Тільки, на жаль, ця активність спрямована на минуле, а не на сьогодення та майбутнє. Так, мешканці Вигоди добилися від своїх депутатів повернення попередньої назви вулиці Космонавтів, хоча її переназвали на честь репресованого односельця-залізничника Івана Загороднюка, також на сайті села зареєстрована петиція проти перейменування вулиці Піонерської.
Оновлено 01.08.2024 року
До Біляївка.City зателефонували з Вигодянської сільської ради та повідомили, що ми не всю інформацію додали в публікацію. Перевіривши повідомлення, Біляївка.City приносить вибачення та доповнює інформацію.
На сайті сільської ради створено Електронну книгу пам'яті всіх загиблих воїнів. Знайти її можна за цим посиланням, або з головної сторінки сайту, вкладка ліворуч у списку "Електронна крига пам'яті".
Також в селі назвали чотири вулиці іменами загиблих мешканців громади.
В селі Паліївка сьогодні відбулась церемонія відкриття меморіальної дошки загиблому Герою України – Дмитру Боднаровському. Меморіальну дошку встановлено на фасаді Паліївської гімназії, в якому колись навчався Герой, що віддав своє життя, захищаючи Україну.
Великодальницька сільська громада
На сайті Великодальницької сільської ради немає окремого розділу про загиблих мешканців громади, однак є своєрідний віртуальний музей, де можна дізнатися більше про загиблих Героїв, з нагадуванням про роковини загибелі Героїв, фото та відео з поховання.
Два роки з дня загибелі - нагадує Великодальницька сільська рада
У квітні 2024 році Великодальницька сільська рада підписала меморандуму з ТОВ «АДРЕС ФОРЕВЕР» та долучилася до соціального проєкту OpenDatathon reUkraine, організованого Міністерством цифрової трансформації України за підтримки USAID та Фонду Східна Європа, з увічнення пам’яті рідних і близьких в єдиній меморіальній системі України.
Це онлайн-платформа, де кожен охочий може створити пам’ятну сторінку, відобразити місце поховання на карті з GPS-координатами, заповнити біографію, створити фотогалерею, розмістити некролог, а також відобразити пам'ятні події та спогади. Для всіх мешканців доступ і користування платформою є безкоштовними. Кожне захоронення отримує QR-код для швидкого доступу до пам’ятних сторінок, який кріпиться до хреста або пам’ятника.
Так само, як в інших громадах, у 2024 році у Великому Дальнику зробили Алею Слави загиблих воїнів у вигляді портретів та опису бойового шляху.
Дачненська сільська громада
Село Дачне на Одещині змусило багатьох на Одещині повірити, що почалася справжня війна.
1 березня приблизно о 12:00 у селі Дачне Одеського району стався обстріл, внаслідок якого пошкодився газовий трубопровід, загорілися дев'ять будинків та гараж. Під час пожежі загинула людина. Ще двоє отримали поранення. Однак ми не знайшли інформації, хто саме загинув, щоб увічнити їхні імена, як це мало бути зроблено. Голова Громадської ради при Одеській ОДА Сергій Братчук повідомив тоді, що в районі села Дачне знешкодили диверсійно-розвідувальну групу.
Біляївка.City не знайшли інформацію про місця у Дачному, де можна вклонитися пам’яті загиблих героїв-земляків, які поклали своє життя у боротьбі за волю і незалежність.
У Дачному постраждав один з найкращих навчальних закладів колишнього Біляївського району, а також Будинок культури, приватні будинки. Один з позитивних прикладів збереження пам'яті, який варто навести - це відео учнів школи, яке вони записали на руїнах власної школи.
Це дуже заможне село, яке могло собі дозволити навіть на початку повномасштабної війни без тендерів вкладати мільйони в ремонт доріг, тож, здається, якісно вшанувати пам'ять тут теж могли б.
Однак знайти якісь згадки, яким чином в громаді зберігається ця пам'ять - не можливо. Раніше Біляївка.Сity вже писали, що це найзакритіша місцева рада колишнього Біляївського району, навіть сторінка голови громади закрита від читачів.
Разом з тим, сам сільський голова неодноразово розповідав про жахливі атаки, які переживає село. Ось, що сам голова Дачненської громади Руслан Сич говорить про перші дні війни: "побачили у вікно, те, в що не вірили: вибухи над Одесою, кулеметні постріли, це просто жахливо. Жителі громади не розуміли, як на це все реагувати, не знали що робити, бо ніхто не мав досвіду. Але на сьогодні вже всі навчились розрізняти вибухи, обстріли, пролітаючі над головами ракети чи "шахеди". У нас навіть маленькі діти вже знають: це ракети чи літак пролетів, чи "шахед".
Повідомлення про загиблих Героїв з'являються на сторінці Дачненського Будинку культури, яка наразі є своєрідним Меморіалом пам'яті про загиблих Героїв: кожен другий пост присвячений загиблим.
Це частина громад колишнього Біляївського району. Ми продовжимо у наступній публікації. Сподіваємося, що такий аналіз спонукатиме кожну громаду переглянути, чи досить вона робить, щоб вшанувати загиблих героїв та невинних цивільних жертв російської агресії. Бо ми дійсно єдине покоління, живі свідки цих подій, які можуть це зробити зараз, щоб зберегти цю пам'ять для наступних поколінь.
Далі буде.
