Останнім часом до Біляївка.City надходять десятки повідомлень про напади собак на людей. Лише нещодавно, за словами читачів, вуличні собаки покусали двох неповнолітніх — вони проходять курс профілактичного щеплення від сказу. Попри те, що з 2019 року в Біляївській громаді діє програма гуманного поводження з безпритульними тваринами, а на її реалізацію витрачали значні кошти, ситуація лише погіршилася. Чому так сталося та де були допущені помилки — аналізувала Біляївка.City разом з експерткою та головою зоозахисної організації «Закон природи» Яною Тітаренко.
Яна Тітаренко наголошує: глобально проблему безпритульних тварин неможливо вирішити силами однієї громади. І під словом громада мається на увазі не лише місцева влада, а й загалом, всі жителі певної території.
Потрібна синхронна робота всіх громад та державна політика, яка зобов’яже власників реєструвати і чипувати тварин, а правоохоронців та місцеву владу — контролювати це питання. Без цього стерилізація та відлов дають лише тимчасовий ефект. Бо для собак немає кордонів. Якщо є кормова база: ринок, магазини їжі, звалища, то собаки прийдуть туди навіть з інших населених пунктів.
Втім, навіть на локальному рівні можна досягти помітних результатів, якщо діяти системно, без тривалих перерв між стерилізацією і хаотичних необдуманих рішень.
Помилка №1: програма є, але вона працює хаотично та не відповідно до календаря природи
За словами Яни Тітаренко, головна проблема більшості програм стерилізації — відсутність системності та синхронності між громадами. Собаки мігрують, люди їх підгодовують, і якщо одна громада працює, а сусідня — ні, проблема просто переміщується з місця на місце.
Саме тому експертка неодноразово виступала за створення обласної програми поводження з безпритульними тваринами. Її суть — у синхронізації дій усіх громад.
Якби так робили хоча б 2-3 громади, які межують між собою, мають, то ефект від стерилізації був би однозначно та всі б його відчули.
Найефективніший період для цього — кінець зими та початок весни. Тобто, це лютий-березень, коли у тварин починається шлюбний сезон. Пізніше більшість тварин будуть вже запліднені, відповідно, їхня кількість зростатиме у великій прогресії. В середньому вагітність у собак триває близько 63 днів (або 2 місяці). Ми це все бачимо по кількості оголошень в групах громади з проханням взяти цуценят, яких викинули\підкинули саме на початку травня. Якби маму цуценят вчасно стерилізували, то вони б не народилися так масово.
У сильні морози стерилізацію проводити небажано, говорить експертка, адже після наркозу собака потребує нагляду, а ризик ускладнень значно вищий. Натомість навесні погодні умови вже дозволяють проводити операції безпечніше та масово — ще до початку активного розмноження тварин.
Втім, на практиці все відбувається зовсім інакше. Через затяжні бюджетні процедури — погодження фінансування, тендери, підписання договорів — програми починають працювати лише у травні або навіть пізніше, коли від них вже немає особливого толку. За цей час популяція тварин вже встигає повністю відновитися, а значить знову будуть стаї собак всюди.
Що відбулося в Біляївській громаді, чому зараз стільки скарг на кількість безпритульних тварин?
Останнього разу стерилізацію вуличних тварин проводили у серпні 2025 року. Інших повідомлень чи закупок про стерилізацію, ми не знайшли у відкритому доступі. Підтвердила цю інформацію також керівниця Біляївського управління ЖКГ Надія Куслій. Все залежить від наявного в громаді фінансування.
Зазначимо, що біологічно собака може бути вагітною від 1 до 3 разів на рік залежно від породи, оскільки тічка у самок відбувається кожні 4–12 місяців.
Скільки разів на рік собака може бути вагітною
У середньому одна собака приводить 5–8 цуценят за один раз, а великі породи — навіть до 10–12. Тобто лише одна нестерилізована самка потенційно може народити за рік до 20 нових цуценят. А якщо врахувати, що частина з них уже через рік також починає розмножуватися, популяція зростає фактично в геометричній прогресії. Це не враховуючи допомогу "добрих людей", які викидають так само цуценят, сучок з приплодом на вулицю.
Відзначимо, що вперше програма поводження з безпритульними тваринами в Біляївській громаді була ухвалена в 2019 році на три роки, на рік тоді передбачили фінансування у 50 000 гривень, загалом 150 000 гривень на три роки.
Програма працювала регулярно, і були роки, коли кількість скарг суттєво зменшилася, хоча й не зникла зовсім.
У 2025 році місцева рада знову продовжила дію програми ще на три роки, на її фінансування заклали кошти 327,315 тис. грн. На рік 33 тис грн на вилов, 67 тис на стерилізацію.
У 2026 році співпраця з муніципальним центром, який займається відловом, стерилізацією, вакцинацією та чипуванням безпритульних тварин, поки ще не розпочалася.
За словами керівниці управління ЖКГ Надії Куслій, наразі управління проводить підготовчу роботу: вже отримали комерційну пропозицію від підприємства, яке надає такі послуги, і чекають рішення щодо коштів.
Вартість відлову, стерилізації, вакцинації та чипування однієї тварини зараз становить приблизно 4 тисячі гривень. За один виїзд фахівці зазвичай відловлюють від 10 до 14 собак (залежить від розміру собаки). Тобто лише один такий виїзд обходиться бюджету орієнтовно у 40–56 тисяч гривень.
За словами Яни Тітаренко, або така програма працює регулярно, системно і в повному обсязі, або вона перетворюється просто на формальність без реального результату.
Помилка №2: безконтрольний самовигул і відсутність відповідальності власників
За словами Яни Тітаренко, значна частина собак на вулицях — це не «дикі» тварини, а колишні домашні або собаки на самовигулі. Особливо гостро ця проблема стоїть у приватному секторі та селах, де тварин часто випускають «побігати».
Це підтверджують наші читачі, зокрема біляївчанка Людмила поділилася: "Якби ж тільки безпритульні! У нас по вулиці Остапа Вишні бігає зграя собак, вони всі домашні. На городі потовкли всі грядки, хазяїва не реагують, сил більше немає з ними боротися".
Так і формується нова хвиля безпритульних тварин», — пояснює експертка. Саме тому, на її думку, громади мають не лише працювати з вуличними собаками, а й стимулювати стерилізацію домашніх тварин. Особливо — через доступні або пільгові програми для пенсіонерів та соціально вразливих людей, які не можуть це зробити самостійно.
У Біляївській громаді нещодавно відновили безкоштовну стерилізацію домашніх тварин у співпраці з благодійним фондом. Перший операційний день після перерви відбувся 27 травня.
⚠️ Як записатися, Біляївка.City пояснювали тут.
"Програму тимчасово призупиняли на чотири місяці через прохолодне приміщення, де проводили операції, — пояснює Куслій, — а також через велику кількість громад, які також звернулися до ветеринарів за допомогою. Через це лікарям бракувало вільних дат".
Наразі сторони вже узгодили графік роботи.
У Біляївській громаді однією з головних причин збільшення кількості собак є саме самовигул.
«Немає відповідальності — немає порядку. Людина відкрила ворота, собака побігла гуляти, а далі ніхто ні за що не відповідає», — каже Яна Тітаренко.
Як приклад вона наводить випадок в Одесі, коли великий алабай вночі бігав вулицями та рвав інших собак. Поліція знайшла власника, однак жодної реальної відповідальності той не поніс. Безкарність породжує безвідповідальність.
На думку експертки, ситуацію могла б змінити обов’язкова реєстрація та чипування тварин. Тоді у випадку нападу, ДТП чи самовигулу власника можна було б швидко встановити та притягнути до відповідальності.
Подібні практики вже діють у деяких містах України. Наприклад, у Львові діє обов’язкова реєстрація собак, а власники повинні мати із собою реєстраційний жетон під час вигулу тварини. За його відсутність передбачені штрафи.
⚠️ Це не фейк. Це правда. У Львові почала діяти обов’язкова реєстрація собак, які проживають на території громади.
Власники можуть зареєструвати тварину самостійно через мобільний додаток або звернутися до ветеринарної клініки. Усі собаки, які проживають на території Львівської територіальної громади, повинні бути зареєстровані в міському реєстрі. Реєстрація собак передбачає наявність у тварини мікрочіпа, реєстраційного жетона та внесених даних до єдиного міського реєстру тварин.
В Одесі реєстрація поки добровільна, в таких малих містах як Біляївка про це ніхто поки навіть не говорить. Хоча саме це могло б зрушити з місця ситуацію з безвідповідальними власниками.
«Майже всі власники так чи інакше звертаються до ветеринарів. Місцеві клініки могли б стати інформаційним хабом: пояснювати людям правила, необхідність чипування і поступово готувати до обов’язкової реєстрації. Там варто вже почати розміщувати інформаційні плакати», — вважає Яна Тітаренко.
Водночас вона наголошує: вводити жорсткі штрафи потрібно поступово, після інформаційної кампанії. Інакше є ризик, що частина людей просто почне масово викидати тварин на вулицю, аби уникнути витрат та відповідальності.
Помилка №3: ставка на притулок як «чарівну пігулку»
Щоразу, коли у громаді загострюється проблема безпритульних собак, у соцмережах та коментарях з’являється одна й та сама вимога: «Треба побудувати притулок». Цю тему навіть обговорювали в Біляївській громаді.
Багатьом здається, що достатньо просто зібрати всіх собак з вулиць в одному місці — і проблема зникне. Втім, за словами Яни Тітаренко, саме такий підхід часто стає стратегічною помилкою громад.
— Якось була ситуація в Роздільній, де активісти прийшли на сесію місцевої ради та вимагали збудувати притулок. Я змушена була все покинути, зірватися та їхати туди, щоб пояснити й активістам, і депутатам, чому це максимально провальна ідея, яка не вирішить проблему.
За її словами, якщо сьогодні громада відкриє притулок навіть на 150–300 собак, він заповниться буквально за тиждень. При цьому сам механізм появи нових тварин нікуди не зникне: люди й далі викидатимуть цуценят, залишатимуть собак на самовигулі, а нестерилізовані тварини продовжать розмножуватися.
«Собаки знову з’являться на вулицях, а притулок просто перетвориться на переповнений склад тварин», — каже вона.
Окрема проблема — фінансування. Яна Тітаренко наводить приклад Центру адопції собак в Одесі, де вона працює волонтеркою вже кілька років. Наразі там утримують близько 60 собак.
«Лише базове утримання обходиться приблизно у 150 тисяч гривень щомісяця. І це без зарплат працівникам — все тримається на волонтерах. Хто готовий з активістів працювати як я, маючи дві основні роботи, чоловіка, сина, трьох власних собак, проводити суботу та неділю, працюючи з безпритульними собаками?», — питає вона.
Варто врахувати також фактор війни, що зараз багато є гуманітарної допомоги, але цього не було перед війною. А це теж великі кошти, які сьогодні просто економляться.
Частина кормів сьогодні - це гуманітарна допомога, якої може не бути
За її словами, один мішок корму середньої якості зараз коштує близько 2 тисяч гривень, а регулярна обробка однієї собаки від кліщів та бліх — ще 400 гривень. Утримання навіть невеликого центру для тварин потребує величезних постійних витрат: корм, вода, ліки, сіно, вакцинація, стерилізація, обробка від паразитів, електроенергія, прибирання, вивіз сміття, будівництво та ремонт вольєрів, ведення соціальних мереж, які залучають опікунів та добродіїв, грантова робота тощо.
Крім того, тварини потребують постійного догляду незалежно від вихідних, свят чи погоди. «Собаки хочуть їсти, пити, сходити на прогулянку щодня. Їм байдуже, комендантська година чи ожеледиця», — каже експертка.
Саме тому, наголошує вона, притулок неможливо створити лише рішенням міської ради. Потрібна велика команда людей, готових системно як волонтери працювати роками. Інакше навіть сучасний центр швидко перетвориться на місце постійного перенаселення та конфліктів між тваринами.
Окрім фінансового навантаження, притулки часто стають ще й «магнітом» для небажаних тварин. Люди починають масово підкидати туди цуценят і кошенят — не лише зі своєї громади, а й із сусідніх населених пунктів.
Саме тому Яна Тітаренко переконана: громадам набагато ефективніше не будувати великі притулки поодинці, а об’єднувати ресурси та працювати спільно.
Вона наводить приклад моделі, яку пропонувала кільком громадам Одещини. Її суть — розподілити функції між сусідніми громадами замість того, щоб кожна намагалася самостійно створити повний цикл системи поводження з тваринами.
Наприклад:
- одна громада може облаштувати приміщення для стерилізації та післяопераційної перетримки;
- інша — створити службу відлову;
- третя — фінансувати тимчасове утримання тварин, які не можуть повернутися на вулицю.
«Коли працюють хоча б три громади разом — це вже стає реальною системою, а не імітацією роботи», — пояснює експертка. Вона їздить на зустрічі, пояснює це місцевим органам влади, вони наче розуміють, але нічого не змінюють.
Має йтися не про класичний притулок на сотні собак, а про невеликий центр тимчасового утримання та адопції. Там тварину можна стерилізувати, вакцинувати, чипувати, перетримати кілька днів після операції або тимчасово залишити у виняткових випадках:
- якщо помер власник;
- якщо тварину покинули;
- якщо собака має інвалідність;
- або вже не може виживати на вулиці.
За словами Яни Тітаренко, саме така модель є більш реальною для українських громад — особливо невеликих.
Помилка №4: дозволили створюватися зграям та чому зараз головне — працювати з «альфа-самками»
Окрема проблема, про яку все частіше говорять мешканці Біляївської громади, — агресивні зграї собак у конкретних локаціях. Саме там найчастіше стаються напади на людей. За словами місцевих жителів, у громаді вже є кілька таких постійних осередків: селище ст.Дністер, Біляївська міська лікарня, ринок, парк Дністер, вулиця Кіпенка, центр, околиці міста та виїзди з громади.
Наталія з Біляївки розповіла, що її син повертався з тренування на велосипеді. У районі магазину «Вацак» на нього вибігла зграя з приблизно 7–8 собак, які почали переслідування. Одна з собак наздогнала дитину та вкусила за ногу.
Після цього родина одразу звернулася до лікарні, де хлопчику надали необхідну медичну допомогу. Наразі він проходить курс щеплень. Стан стабільний, серйозних наслідків, за словами матері, вдалося уникнути.
— Чоловік одразу зателефонував на 112, було подано заяву до поліції та проведено розмову з мером міста. Подавати на компенсацію не плануємо, але таке може статися з кожним. Треба системно вирішувати проблему, знайти рішення, — говорить біляївчанка.
Нещодавно наше медіа отримали відео, як зграя невеликих собак напала на кілька дітей, дуже їх налякала.
Серйозна проблема в мікрорайоні станції Дністер. Там поруч дачний масив "Тірас", де в міжсезоння майже немає людей, а влітку є дачники, які підгодовують тварин та лишають їх, коли повертаються до Одеси.
— В жіночій сумочці жительки селища має бути тепер до губної помади, серветок, гаманця — обов'язково відлякувач для собак, — говорить жителька мікрорайону Людмила, — у нас багато сердобольних людей, які підгодовують собак. Вони сприймають територію, як своє власне подвір'я, зграями нападають на людей.
За словами Яни Тітаренко, у таких випадках головне — зрозуміти, як саме формується собача зграя.
«Стая формується навколо альфа-самки. У собак матріархальна система. Саме самка задає поведінку всій групі. Якщо прибрати або стерилізувати альфа-самку і альфа-самця — напруга в зграї суттєво спадає», — пояснює експертка.
За її словами, саме тому зараз, якщо громада вже має кошти на стерилізацію, важливо не просто хаотично виловлювати окремих тварин, а працювати точково з найбільш проблемними зграями.
«Треба не просто ловити першу-ліпшу собаку. Треба їхати саме туди, де є агресивна стая, і працювати конкретно з нею. Бо інакше ефекту не буде», — каже Яна Тітаренко.
Вона пояснює: навіть стерилізовані собаки можуть залишатися територіально агресивними.
«Якщо собаки роками живуть на одній території, вони починають її охороняти. Велосипедист, дитина, людина, яка біжить — для них це тригер. Це базовий інстинкт охорони території», — говорить вона.
Саме тому, за її словами, у деяких випадках громадам доводиться шукати окремі рішення для конкретних локацій. Як приклад вона наводить одну з лікарень Одеси, де проблему вдалося частково врегулювати нестандартним способом.
«Вдень собак закривають у вольєрах або на огородженій території, а вночі випускають охороняти об’єкт. І це реально спрацювало», — розповідає вона.
Втім, така модель потребує окремого місця для утримання; людей, які готові постійно цим займатися; ресурсів на корм, воду та догляд.
Помилка №5: відсутність налагодженої співпраці з волонтерами та опікунами безпритульних тварин
Із того, що реально можна робити, — це налагодити співпрацю з волонтерами або небайдужими опікунами тварин. Зібрати їх, поговорити з ними, пояснити проблему та страхи інших людей, попросити у них підтримки у гуманному вирішенні проблеми. Це люди, які можуть допомогти зменшити найбільш вартісну частину програми стерилізації.
Але, наприклад, в Одесі, говорить Тітаренко, відлов у багатьох випадках взагалі не є необхідним, оскільки тут є люди, які можуть організувати доставку тварини до ветеринарної клініки за попереднім записом. Тобто тварину можна просто записати на прийом і привезти у визначений час.
Якщо ж мова йде про справді агресивних або зовсім “диких” собак, тоді, звісно, є потреба залучати фахівців, які можуть безпечно здійснити відлов. Але варто підкреслити, що це не є настільки поширеною ситуацією, як може здаватися.
Загалом більшість собак, яких підгодовують люди, є доволі ручними, і їх у багатьох випадках можна просто самостійно доставити до ветеринарної клініки без використання спеціального відлову.
Начальниця управління ЖКГ Надія Куслій теж звертається до активних зоозахисників міста:
— Якщо хтось з жителів, волонтерів, зоозахисників зможе приносити безпритульних собак на операцію, стерилізацію, перетримувати її добу і потім випускати, то управіління будуть вдячні за таку співпрацю. Для безпритульних благодійний внесок не потрібен. Лише фізична присутність людини.
⚠️ Як записатися, Біляївка.City пояснювали тут.
Помилка №6: постраждалі лікуються самі, а власники собак і громада не несуть відповідальності
Роками в Біляївській громаді трапляються випадки нападу безпритульних тварин на людей. Однак за останні кілька років лише 1 людина написала заяву в поліцію, пішла далі до суду та вже має на руках вирок суду: власник собаки винен в тому, що вона покусала дитину та її батька.
Йдеться про випадок нападу собаки породи доберман на людей у присутності власника, внаслідок чого постраждалий отримав тілесні ушкодження. Собака перебувала без намордника та повідка.
Суд визнав власника — громадянина С. — винним у вчиненні правопорушення. Тварину у нього не вилучали.
В якості покарання суд призначив штраф у розмірі 2210 (дві тисячі двісті десять) гривень без конфіскації тварини. Також постановлено стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Як розповіла дружина постраждалого Людмила, вартість звернення до адвоката їм обійшлася у 2000 гривень, протягом трьох років з моменту ухвали суду, вони можуть подати на громадянина С. до суду з метою стягнути з нього компенсацію.
У реєстрі справ Біляївського районного суду знайдено лише дві справи, пов’язані з компенсацією
Перша справа про стягнення 70 000 грн моральної шкоди з Усатівської сільської ради.
Позивачка стверджувала, що 20 вересня 2024 року під час руху на мопеді в селі Черевичне на неї раптово напали безпритульні собаки. Через це вона втратила керування, впала та отримала тілесні ушкодження (забої та садна). Вона також зазначала, що собаки неодноразово поводилися агресивно, а місцева влада не вжила належних заходів для їх вилову, тому вимагала компенсацію моральної шкоди.
Суд, однак, відмовив у задоволенні позову.
Причини відмови:
- не доведено, що падіння сталося саме через напад собак;
- відсутні належні докази нападів (свідки, відео, фіксація події);
- не підтверджено протиправну бездіяльність сільської ради;
- причинний зв’язок між діями/бездіяльністю відповідача і шкодою не встановлено;
- частково враховано, що в матеріалах є дані про порушення ПДР позивачкою, що також могло вплинути на падіння.
У підсумку суд дійшов висновку, що вимоги ґрунтуються переважно на припущеннях і не підтверджені належними доказами, тому компенсацію не присуджено.
Друга справа більш давня, у 2010 році Біляївський районний суд Одеської області розглянув справу про відшкодування шкоди, завданої укусом собаки малолітній дитині.
Позов подала мати дитини (населений пункт не уточнюється - прим.ред.), яка просила стягнути з власника собаки 5 000 грн матеріальної шкоди та 20 000 грн моральної шкоди.
Зі справи випливає, що 23 травня 2010 року дитину на стадіоні в селі покусала собака породи середньоазіатська вівчарка, яку вигулював відповідач без намордника. Унаслідок нападу дитина отримала рвані рани плеча та передпліччя, перенесла операцію, перебувала на стаціонарному лікуванні та продовжувала лікування амбулаторно. Суд також встановив, що власника собаки було раніше притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил утримання тварин.
Під час розгляду справи підтвердилося, що дитина зазнала фізичних і моральних страждань, довготривалого лікування та психологічного стресу. Водночас суд не прийняв частину вимог позивачки щодо матеріальних витрат на лікування, оскільки вони не були належно підтверджені документами.
У результаті суд ухвалив рішення про часткове задоволення позову. З відповідача було стягнуто 2 000 грн моральної шкоди та 500 грн витрат на правову допомогу, а також судові витрати. Загальна сума стягнення склала 2 500 грн.
Як бачимо, судова практика показує ще один системний аспект проблеми: через тривалість судових процесів, необхідність витрачати кошти на правову допомогу та складність доведення таких випадків, значна частина постраждалих просто не звертається до суду, або отримує відмову.
Це фактично створює ситуацію, коли відповідальність часто залишається невстановленою — як для власників або опікунів тварин, так і для органів місцевого самоврядування, які нерідко фактично самоусуваються від системного вирішення проблеми та лідерства в цьому питанні.
Отже, ми маємо аналітику, які помилки допускає наша громада у сфері поводження з безпритульними тваринами. Що далі? Потрібно врахувати ці помилки та почати їх виправляти. Однак головне не варто забувати, що коріння проблеми — не тварини, а люди, жителі Біляївської громади, які неналежним чином несуть відповідальність за тих, кого приручили.
Раніше Біляївка.City розповідали, що в Біляївській громаді відновили стерилізацію тварин. Як записати їх, читайте за посиланням.
