Діти спали по троє на ліжку: історія Біляївського дитбудинку 1920-х років

У 1922 році у Біляївці відкрили дитбудинок для дітей, які залишилися сиротами після воєн, революції та епідемій. У закладі жили десятки вихованців, але їм бракувало найнеобхіднішого — одягу, посуду, ліків і навіть окремих ліжок. Архівні документи зберегли історію установи, яка проіснувала трохи більше двох років та стала відображенням складної епохи.

Події першої чверті ХХ століття стали важким випробуванням для українських родин. Перша світова війна, революція, епідемії та більшовицька окупація призвели до масового сирітства й безпритульності. На початку 1920-х років радянська влада почала відкривати дитячі будинки та інтернати майже в кожному селі.

Не стала винятком і прикордонна Біляївка.

Колишній «будинок попа» та город для дітей

Біляївський дитбудинок відкрили 22 червня 1922 року. Він розташовувався у кам’яній будівлі, де були три спальні кімнати, ізолятор, їдальня, кухня та кімната для вчителя. Всі зручності були на вулиці.

Із архівних документів відомо, що раніше це був «будинок попа», який потребував капітального ремонту.

Весняний відчит Біляївського дитбудинкуФото: Катерина Хозяїнова

Інтернат опалювали чотири печі, а освітлювали приміщення гасовими лампами. При закладі був город площею 200 сажнів, який обробляли працівники та самі вихованці. Також діти мали невеликий садок і майданчик для ігор.

Заклад розташовувався неподалік лікарні, поштової філії та школи. До залізничної станції «Дністро» було три версти.

Індивідуальна картка дитячої установи СоцвихуФото: Катерина Хозяїнова

На 50 дітей — 10 рушників і дві тарілки

Першою завідувачкою інтернату стала 21-річна Олена Вареник. Разом із нею працювали виховательками 23-річна Зінаїда Григорова та 44-річна Марія Макаренко. Кухарем прийняли 40-річну Олену Подобу, а 6 серпня 1922 року колектив дитбудинку поповнився 50-річною прибиральницею Аксинією Непомнящею.

Список колективу дитбудинку у червні-серпні 1922Фото: Катерина Хозяїнова

Втім, умови у дитбудинку були вкрай важкими. Згідно з інвентаризаційними списками, на пів сотні дітей у закладі було лише:

• 10 рушників;

• 32 подушки;

• 7 простирадл.

Одягу також не вистачало. У листопаді 1922 року в інтернаті нарахували лише 30 сорочок, 10 суконь, 15 натільних штанів та сім «рваних» шапок.

Особливо критичною була ситуація з посудом — у дитбудинку було лише дві тарілки, 10 виделок і 19 чашок.

Хворі діти та перевірка комісії

У 1923 році у закладі змінився персонал. Новою завідувачкою стала Зінаїда Складнєва. Також в інтернаті працювали нові вихователі.

Список працівників інтернату БіляївкиФото: Катерина Хозяїнова

2 жовтня 1923 року в дитбудинку навіть обрали дитячу раду. Її головою став вихованець на прізвище Гусаченко.

А вже за півтора місяця до інтернату приїхала перевірка. Комісія виявила серйозні проблеми: виховна робота була організована погано, а дітей годували одноманітною їжею.

Найбільше членів комісії вразила ситуація з хворобами.

Серед вихованців поширилася трахома — хронічне інфекційне захворювання очей, яке у той час часто призводило до втрати зору. Хворих дітей не ізолювали від здорових, а лікування фактично не організували.

Після медичного обстеження виявилося, що на трахому хворіли 22 дитини. Особливе занепокоєння викликав стан вихованця Миколи Леонтьєва — хвороба вже пошкодила рогівку обох його очей.

Після перевірки завідувачку Зінаїду Складнєву звільнили.

Гуртки, спектаклі та нестача підручників

Попри складні умови, у дитбудинку діяли гуртки. Станом на травень 1924 року 34 вихованці були охоплені позашкільною роботою.

У закладі працювали:

• драматичний;

• літературний;

• спортивний;

• хоровий гуртки.

Особливе місце займало рукоділля. Діти в’язали, шили, вишивали та виготовляли іграшки.

Силами вихованців і працівників інтернату поставили п’ять спектаклів.

Водночас у закладі гостро бракувало підручників. На 34 дітей було лише 15 букварів, одна хрестоматія та один задачник з математики.

Із наочних матеріалів — одна географічна карта, глобус і 35 навчальних картин.

При дитбудинку також було невелике господарство:

• п’ять корів;

• три вівці;

• 14 свиней;

• 29 курей.

Діти спали по двоє-троє на одному ліжку

Станом на 1 січня 2024 року Біляївський дитбудинок утримувався на кошти Червоно-Повстанського районного виконавчого комітету та мав свого "покровителя" – тютюнову фабрику ім. Петровського. Вихованців навчали російською мовою троє вихователів – чоловік і дві жінки. Завідувачем Біляївським інтернатом був Костянтин Сергієвський.

У травні 1924 року приблизне меню на дитину у Біляївському інтернаті виглядало наступним чином: на сніданок та вечерю каша з молоком і кава. По неділям – яйця та кава. В обід суп, іноді з м’ясом (на всіх дітей на один день виділялося 10 фунтів).

У червні 1924 року представники тютюнової фабрики імені Петровського, яка шефствувала над закладом та щомісяця виділяла на нього майже 300 рублів, перевірили дитбудинок. Після обстеження вони дійшли висновку, що ситуація в інтернаті залишається критичною.

Із 58 вихованців 41 дитина мала різні захворювання:

• трахому — 23;

• коросту — 15;

• стригучий лишай — 4;

• екзему — 3.

Комісія також встановила, що хлопчики та дівчатка жили разом, а діти спали по двоє-троє на одному ліжку.

Після перевірки вирішили змінити педагогічний персонал, поповнити запаси одягу й посуду та направити хворих дітей до лікувальних установ. Завінтернатом було призначено Мавродіно.

Закриття дитбудинку

Станом на 14 червня 1924 року у Біляївському дитячому будинку перебували 59 дітей.

У вересні 1924 року в інтернаті перебували 53 дитини: 40 українців, 11 молдован та двоє дітей єврейської національності.

Того ж року частину вихованців виключили з дитбудинку через наявність родичів, які могли їх утримувати.

8 жовтня 1924 року з Біляївки до Одеського окружного виконкому надіслали телеграму:

«Інтернат у с. Біляївка ліквідований. 34 дитини відправлені до с. Грослібенталь, 14 — до с. Петроверівка».

Телеграма про ліквідацію Біляївського дитбудинкуФото: Катерина Хозяїнова

Так завершилася історія Біляївського дитбудинку, який проіснував трохи більше двох років.

Через нього пройшли понад сто дітей — сиріт і напівсиріт, які пережили війни, епідемії та голод. Архіви зберегли не лише сухі документи й звіти, а й імена дітей, їхні мрії та бажання знайти своє місце у житті:

• Горожей Катерина Матвіївна, 1912 р.н., с. Яськи, в анкеті написала, що мріє стати артисткою.
• Бурдюжа Парасковія Григорівна, 1911 р.н., с. Біляївка, в анкеті написала, що мріє стати кравчинею.
• Тесов Гаврило, 1913 р.н., с. Біляївка, в анкеті написав, що мріє стати чинбарем (майстром з обробки шкіри).
• Бірюков Мефодій Пантелеймонович, 1913 р.н., м. Одеса, в анкеті написав, що мріє стати ковалем.
• Іплєкчєєв Євгеній Миколайович, 1917 р.н., м. Одеса, в анкеті вказав, що мріє стати механіком
• Іплєкчєєв Костянтин Миколайович, 1913 р.н., м. Одеса, в анкеті вказав, що мріє стати столяром.
• Каражей Олена Олексіївна, 1913 р.н., с. Біляївка, в анкеті вказала, що мріє стати вчителькою.
• Жуковська Матрона Пилипівна, 1911 р.н., с. Яськи, в анкеті вказала, що мріє стати кравчинею.
• Бігунов Яків Петрович, 1915 р.н., м. Одеса, в анкеті вказав, що мріє стати кравцем.
• Оліфер Ілля Микитович, 1915 р.н., с. Яськи, в анкеті вказав, що мріє стати кравцем.
• Степаненко Василь Семенович, 1915 р.н., м. Астрахань, в анкеті вказав, що мріє стати машиністом.
• Какуша Надія Якимівна, 1910 р.н., с. Біляївка, в анкеті вказала, що мріє стати завідувачкою інтернату.

Анкета Надії Какуші

• Дименко Марія Тимофіївна, 1911 р.н., с. Біляївка, в анкеті вказала, що мріє стати модисткою.
• Литвиненко Анна Павлівна, 1913 р.н., Польща, в анкеті вказала, що мріє стати кравчинею.
• Подоба Федір Мартинович, 1914 р.н., с. Біляївка, в анкеті вказав, що мріє стати чоботарем.
• Ключнік Валеріан, 1912 р.н., с. Яськи, в анкеті вказав, що мріє стати чоботарем.
• Громаченко Павло Дорофейович, 1913 р.н., с. Біляївка, в анкеті вказав, що мріє стати чоботарем і вже вміє шити постоли.
• Громаченко Микола Дорофейович, 1910 р.н., м. Одеса, в анкеті вказав, що мріє стати мірошником.
• Соколова Ніла, 1914 р.н., м. Одеса, в анкеті написала, що мріє стати артисткою.
• Степаненко Євдокія Семенівна, 1909 р.н., м. Астрахань, в анкеті написала, що мріє стати кухарем.

Анкета Євдокії СтепаненкоФото: Катерина Хозяїнова

• Орець Ягнесса Дем’янівна, 1918 р.н., с. Біляївка, в анкеті написала, що мріє стати завідувачкою інтернату.
• Непомняща Варвара Амбросимівна, 1916 р.н., с. Біляївка, в анкеті написала, що мріє стати вчителькою.
• Лещинська Ольга Микитівна, 1918 р.н., с. Біляївка.
• Єфімідіго Тетяна Тимофіївна, 1912 р.н., с. Градениці, в анкеті написала, що мріє стати кравчинею.

Анкета Тетяни Єфімідіго

• Думбрава Леонід, 1916 р.н., с. Яськи, в анкеті написав, що мріє стати теслею.
• Горожей Іван Матвійович, 1920 р.н., с. Яськи.
• Величко Акуліна Кирилівна, 1917 р.н., с. Біляївка, в анкеті написала, що мріє стати завідувачкою.
• Воробец (Горобець?) Василина Іванівна, 1907 р.н., с. Біляївка, в анкеті написала, що мріє стати кухарем.
• Величко Єлизавета Григорівна, 1909 р.н., м. Одеса, в анкеті написала, що мріє стати модисткою.
• Антоненко Ніна Артемівна, 1916 р.н., м. Одеса, в анкеті написала, що мріє стати артисткою.

Анкета Ніни Антоненко

• Ніколаєнко Любов, 1917 р.н., м. Одеса, в анкеті написала, що мріє стати панною (в ориг. барышней).
• Файков Володимир Іванович, 1917 р.н., м. Одеса, в анкеті написав, що мріє стати фельдшером.
• Файков Михайло Іванович, 1913 р.н., м. Одеса, в анкеті написав, що мріє стати механіком.
• Чаплигіна Олена Петрівна, 1913 р.н., м. Одеса, в анкеті написала, що мріє стати кравчинею.
• Швець Петро, 1920 р.н., с. Градениці, в анкеті написав, що мріє стати водієм (в ориг. їздити на машині).
• Воронкова Анастасія Миколаївна, 1912 р.н., м. Одеса, в анкеті написала, що мріє стати кухарем.
• Гончаренко Микола Іванович, 1915 р.н., с. Яськи, в анкеті написав, що мріє стати теслею.
• Подоба Надія Мартинівна, 1918 р.н., с. Біляївка, в анкеті написала, що мріє стати кухарем.
• Димова Валентина, 1913 р.н., м. Одеса
• Кобзар Василь Степанович, 1910 р.н., с. Біляївка, в анкеті написав, що мріє стати чоботарем.

Анкета Василь Кобзаря

• Кобзар Клавдія Степанівна, 1913 р.н., с. Біляївка, в анкеті написала, що мріє стати кравчинею.
• Степанчик Поліна Кирилівна, 1912 р.н., м. Одеса, в анкеті написала, що мріє стати кравчинею.
• Стиркуль Лідія Тимофіївна, 1914 р.н., м. Одеса, в анкеті написала, що мріє стати завідувачкою інтернату.
• Яковлєв Олександр Сергійович, 1911 р.н., м. Одеса, в анкеті написав, що мріє стати водієм.
• Яровенко Віра Тимофіївна, 1910 р.н., м. Одеса, в анкеті написала, що мріє стати художницею.
• Худкова Ульяна Павлівна, 1913 р.н., с. Біляївка, в анкеті написала, що мріє стати модисткою.
• Оліфір Іван Микитович, 1912 р.н., с. Яськи, в анкеті написав, що мріє стати авіатором.
• Файкова Ольга Іванівна, 1909 р.н., м. Одеса, в анкеті написала, що мріє стати вчителькою.
• Олейнікова Тамара Михайлівна, 1912 р.н., м. Одеса, в анкеті написала, що мріє стати кравчинею.
• Непомнящий Серафим Амвросійович, 1911 р.н., с. Біляївка, в анкеті написав, що мріє стати чоботарем.
• Павлов Семен Павлович, 1916 р.н., с. Дальник, в анкеті написав, що мріє стати ковалем.

Анкета Семена Павлова

• Мусуріна Галина Іванівна, 1912 р.н., м. Одеса, в анкеті написала, що мріє стати лікарем.
• Клименко Василь Васильович, 1910 р.н., с. Яськи, в анкеті написав, що мріє стати вчителем.
• Какуша Наталія Якимівна, 1914 р.н., с. Біляївка, в анкеті написала, що мріє стати модисткою.
• Гусаченко Григорій Іванович, 1912 р.н., м. Одеса, в анкеті написав, що мріє стати інженером.
• Омельченко Володимир Дмитрович, 1911 р.н., м. Одеса, в анкеті написав, що мріє стати чоботарем і червоним командиром.
• Іплікчієв Микола Миколайович, 1911 р.н., м. Одеса, в анкеті написав, що мріє стати інженером.
• Козлова Катерина Олексіївна, 1915 р.н., м. Одеса, в анкеті написала, що мріє стати артисткою.
• Осачук Макар Федорович, 1912 р.н., с. Градениці, в анкеті написав, що мріє стати ковалем.
• Осачук Катерина Федорівна, 1914 р.н., с. Біляївка, в анкеті написала, що мріє стати модисткою.
• Степаненко Серафима Парфентіївна, 1913 р.н., м. Одеса, в анкеті написала, що мріє стати вчителькою.

Анкета Серафими Степаненко

• Кухаренко Олександр Антонович, 1915 р.н., м. Одеса, в анкеті написав, що мріє стати чоботарем.
• Леонтьєв Микола Володимирович, 1911 р.н., м. Одеса, в анкеті написав, що мріє стати чоботарем або теслею.
• Остапенко Микола Іванович, 1913 р.н., с. Яськи, в анкеті написав, що мріє стати столяром.
• Селен Гавриїл Кузьмич, 1913 р.н., м. Одеса, в анкеті написав, що мріє стати ковалем.
• Сукліян Леонід Терентійович, 1913 р.н., м. Одеса, в анкеті написав, що мріє стати теслею.
• Кобзар Василь Степанович, 1910 р.н., с. Біляївка, в анкеті написав, що мріє стати чоботарем.
• Соколова Ніна Федорівна, 1914 р.н., м. Одеса, в анкеті написала, що мріє стати артисткою.
• Каменецька Ольга Яківна, 1917 р.н., м. Одеса, єврейка, в анкеті написала, що мріє стати фельдшеркою.
• Гусаченко Григорій, 1912 р.н., м. Одеса, в анкеті написав, що мріє стати інженером.
• Шевченко Анатолій Іванович, 1911 р.н., с. Яськи, в анкеті написав, що мріє стати теслею.
• Остапенко Микола, 1914 р.н., хутір Михайлівський, в анкеті написав, що мріє стати столяром.
• Шатін Іван Дмитрович, 1911 р.н., м. Маяки, в анкеті написав, що мріє стати машиністом.

Більшовики не дбали про самих дітей, їхні почуття, а діяли виключно задля того, аби втримати владу в своїх руках, адже голодні бездоглядні діти могли вирости в дорослу опозицію.

Хочете більше цікавого та корисного - підтримуйте роботу Біляївка.City на кнопці підтримки (зверху), а також залишайтеся з нами на зв'язку, підписуючись на сторінки у Facebook, Instagram, Viber та Youtube, про природу, біорізноманіття та туризм Пониззя Дністра – дивіться тут.