Ім’я цієї жінки у багатьох біляївців, особливо старшого покоління, асоціюється зі швидкою, дієвою і дійсно невідкладною медичною допомогою. Майже 60 років вона піклувалася про здоров’я мешканців Біляївки. І хоча не мала вищої медичної освіти, її знання були надзвичайно глибокими.
Люди йшли з усього міста до єдиного на той час санітарного пункту, що мав обслуговувати працівників станції «Дністер». Давидівну, як називали її біляївці, призначили санітарною фельдшеркою.
Вона поєднувала цю роботу з просвітницькою діяльністю – читала для учнів шкіл курси БГСО (будь готовий до санітарної оборони), добивалася умов роботи в колгоспах, на фермах, полях, де працювали переважно жінки. Працівниці ферм та колгоспів були не захищеними з жодної точки зору – вагітними їх направляли на важкі роботи, у приміщеннях було холодно, мокро. Давидівна весь час піднімала це питання перед тогочасним партійним керівництвом. Вона ніколи не відмовляла у допомозі, згадують старожили.
- Це ж чийсь батько, мама, син чи донька, – розповідала вона нам кілька років тому, коли отримала звання “Золоте серце Біляївської громади”.
На її сумлінні був огляд дітей з села Майори, яке зараз входить до Біляївської громади. Одного разу у сильну хуртовину вона пішки пішла туди, щоб рятувати дітей від епідемії кору. І їй це вдалося. Фельдшерка провела в селі більше тижня, лікуючи дітей, які опинилися в епіцентрі спалаху захворювання.
Без перебільшення можна сказати, що завдяки Надії Давидівні пункт здоров’я на станції “Дністер” перетворився на справжню здравницю не тільки для станційних працівників, а й для багатьох біляївців. У пункті організували стаціонар, вели звичайний прийом хворих, також працював зубний кабінет, фізкабінет, масажист, приймав дитячий лікар, процвітало донорство. Пункт здоров’я дав 100 почесних донарів, серед яких була Надія Давидівна. Не в одному десятку біляївчанок та біляївців, які опинилися у скрутній ситуації зі здоров’ям, текла її кров. Навіть після настання пенсійного віку жінка ще 18 років продовжувала працювати.
Надія Дубіна-Машевська поділилася з нами під час давньої розмови, що мріяла стати лікаркою. Але ситуація та обставини склалися так, що мрія не здійнилася. Тому більшість знань вона отримала на практиці та у відомого лікаря Володимира Манкевича. До речі, саме завдяки їй ім’я лікаря залишилося увічненим в історії Біляївки. Надія Давидівна стала однією з ініціаторок вшанування його пам’яті – в Біляївці на будівлі, в якій він працював, йому встановили меморіальну дошку.
У 2014 році громада віддячила також Надії Машевській: під час щорічного відзначення до Дня міста “Людини року”вона отримала звання «Золоте серце Біляївської громади».
