Галина Федорівна – друга в історії Біляївки жінка, яка очолила міську раду. Однак про її життя можна було б написати книгу, наскільки воно насичене та багате на події, і більшість з них мали велике значення для Біляївки.
Галина Федорівна - завзята спортсменка, стала першою головою добровільного спортивного товариства «Колос». Раніше Біляївка знаходилась у кінці турнірних таблиць різних змагань. За головування Галини Федорівни Біляївський район у 70-х роках прославився на всю тогочасну республіку. Ручний м’яч, волейбол, футбол, легка атлетика на обласних змаганнях рідко брали місця, нижче другого. Біляївська команда з ручного м’яча була кістяком обласної команди на республіканських змаганнях. Біляївка першою в області проводила Спартакіаду серед місцевих рад. Майже не було таких вихідних, щоб на стадіоні не проходили якісь спортивні змагання, зокрема, всеукраїнського рівня.
Щоб проілюструвати її завзятість у розвитку спортивного життя громади, можна розповісти про один курйозний випадок. У 1974 році Біляївський район брав участь у черговій обласній Спартакіаді. Так сталося, що виступити не зміг член команди з мотоспорту. Команді могли зарахувати програш, і Галина Федорівна, маючи ще зі студентських років права водія-професіонала, вирішила сама сісти за кермо, знайшла мотоцикл і стала в цих змаганнях чемпіоном області з мотоспорту.
Ще одна сторінка життя міста та цієї жінки пов’язана з райспоживтовариством. Ставши головою Біляївської профспілкової організації працівників торгівлі та споживкооперації, вона не обмежувала роботу профспілки лише збиранням членських внесків. Натомість організовувала поїздки, конкурси на звання «Кращий працівник торгівлі», «Кращий продавець, офіціант, кухар…». Разом члени профспілкової організації об’їхали майже весь Радянський Союз, а Біляївська споживкооперація постійно займала перші місця у змаганнях.
У 1987 році Галину Федорівну обрали головою Біляївського міськвиконкому. Серед заслуг на цій посаді можна назвати значну частину заасфальтованих доріг, будівництво каналізаційної насосної станції, алею з ялинок на проспекті Незалежності, благоустрій кладовищ, будівництво першою ливньової системи Біляївки. Вона також почала будувати перші міські тротуари, бо, хоча була однією з перших міських водійок, знала проблеми жінок, яким доводилося йти на роботу чи вести дітей у дитсадок у центр міста.
На жаль, за словами Галини Федорівни, люди не надто цінували таку ініціативу. Вже під час будівництва дехто потай заносив матеріали до свого подвір’я, крав пісок.
- Я сідала на велосипед і їхала на ці віддалені від центру вулиці, – розповідає екс-голова Біляївської міської громади, – спідкувалася з людьми, просила їх не брати пісок для власних потреб, пояснювала, що він необхідний для будівництва тротуарів, якими користуватимуться всі мешканці.
Тротуари з сірої плитки були укладені на всіх центральних та не тільки вулицях містах. Біда, що за кілька років від них нічого не залишилося.
Галина Федорівна довела до логічного завершення ситуацію з присвоєнням Біляївки статусу міста. Вона неодноразово їздила до Києва з проєктом щодо затвердження меж міста. Одного разу навіть довелося ночувати буквально в коридорах державної установи, аби вчасно потрапити на прийом.
За часів головування Галини Федорівни у біляївців з’явилось одне з улюблених місць відпочинку біля річки – Дитячий пляж. Саме вона не побоялась розпочати активне листування з Міністерством оборони СРСР, представники якого мали пріоритетне право на розташування своєї бази відпочинку на прибережній смузі. У листуванні голова громади просила їх залишити цю територію за громадою. Так з’явилась можливість перетворити на той час тонесенький канал на місце відпочинку для дітей Біляївки. Навколо прочистили всі протоки, єрики, канали, поглибили периметр та запустили свіжу воду, а дно засипали піском.
- Ми тоді взимку просто на лід завезли кілька машин із піском, – згадує Галина Федорівна, – висипали, а коли лід розтанув, пісок рівномірно засипав дно.
Вздовж річки садили верби. Робили все, щоб перетворити цю місцевість на зону для відпочинку.
Після того, як закінчився термін повноважень голови, Галина Федорівна очолила ще одну зовсім нову для себе службу – стала першою директоркою Біляївського центру зайнятості. Ця організація тільки створювалася, тож їй довелося пройти весь шлях, починаючи від реєстрації, набору кадрів, створення умов для роботи.
Із цієї служби її проводжали на пенсію. Проте вона продовжує брати активну участь у житті рідного міста. Свого часу організувала районну жіночу організацію, була депутаткою міської ради кількох скликань і зараз є активною біляївчанкою, яку хвилює розвиток рідного міста та громади.
