Що каже пропаганда: українець буде з-під тину дивитися на бійку, а сам не влізе, йому байдуже на все, окрім себе та своєї родини, він не цінує свою країну. Зараз цей тренд посилюють ухилянти, які регулярно тікають, або ж записують відео, виправдовуючи своє небажання захищати Україну.
Спростування
Заступниця міністра оборони України Ганна Маляр повідомила, що лише у перші тижні повномасштабного вторгнення росії в Україну майже 100 тисяч добровольців вступили до лав Сил територіальної оборони ЗСУ.
І це характерна українська риса — в окопах сьогодні свою країну захищають доктори наук, фермери, професійні військові, співаки, люди творчих, інтелектуальних професій, айтішники. Українці третій рік поспіль продовжують захищати незалежність країни від посягань другої армії світу.
У всіх країнах є люди, які в силу слабкості характеру, страху за власне життя, не готові йти воювати.
Опитування — скільки б людей добровільно стали на захист своєї країни у разі загрози, проводили у різних країнах. Воно показало, що більшості людей, не залежно від статусу і рейтингу добробути їхніх країн, воювати страшно, і дуже мало пішли б це робити добровільно. Зважаючи на ці цифри, українців можна вважати однією з найпатріотичніших націй світу.
Тернопіль, Україна, черга до ТЦК та СП, лютий, 2022
Так, опитування компанії IBRiS у Польщі наприкінці 2023 року показало, що у разі збройного нападу росії добровольцями до армії пішли б лише 16% громадян, а 37,4% виїхали б із сім'єю за кордон.
Опитування YouGov, проведене у Великій Британії серед населення віком від 18 до 40 років, показало, що 38% британців відмовилися б служити в армії у разі світової війни. Лише 11 % британців пішли б в армію добровільно, якби загроза стосувалася безпосередньо Британії.
Інститут Forsa з’ясував, що 40% громадян Німеччини не готові захищати країну зі зброєю у разі воєнного нападу. Точно готові воювати за країну 17% опитаних.
Свою любов до країни і патріотизм доводять ті українці, які знаходились за кордоном – жили, працювали, але з початком повномасштабної війни повернулися, щоб стати на захист або бути корисним саме тут – в Україні.
За словами дружини військового – біляївчанки Любові Бочковар, її чоловік Віталій Бочковар не любить говорити про те, що він повернувся з-за кордону, щоб боронити країну. Бо, вважає, що так вчинив би кожен, хто піклується і любить своїх дітей, батьків, дружину, місто та хоче, щоб вони були у безпеці. Ця тема для нього дуже болюча.
Родина Бочковар, Біляївка, Одещина
Люба нам розповіла, що її чоловік моряк, і коли почалася повномасштабна війна, знаходився в рейсі, мав подовжувати контракт. Але він все скасував і повернувся додому. Сам пішов за повісткою, побув з рідними три дні і відправився на фронт. Служив на передовій, на Донецькому, Луганському напрямках. Через отримані бойові травми на фронті, зараз Віталій не служить, але продовжує підтримувати і допомагати своїм побратимам.
Христина Фролова не військовозобов’язана, але дівчина також після початку повномасштабної війни повернулася в Україну з-за кордону, де жила і працювала шість років. Вона родом з Олешок, які й досі знаходяться в окупації. Новий дім дівчина знайшла в Одесі, де зараз працює реабілітологом і допомагає у прямому сенсі ставати на ноги пораненим військовим.
– Всі шість років, які я жила і працювала за кордоном, я хотіла додому. Бо тоді вже знала, що це – найкраще для мене місце у світі, - ділиться Христина. – Планувала повернутися влітку 2022, але війна збила. Мене почав давити смуток, депресія. Багато друзів, близьких залишались в Україні. Я вирішила будь-що повертатися, жити в Одесі. Нехай тут війна, обстріли, страшно, але так добре душею. Люди свої і робота найкраща.
Зараз Христина працює за своєю спеціальністю. У реабілітаційному центрі допомагає відновлюватись після поранень військовим, допомагає також лікувати дітей з ДЦП. Саме зараз, за її словами, вона відчуває, що живе, що потрібна тут. А за кордоном, як би добре там не ставились до українців-біженців, відчувала, що чужа.
– Хто побув там, мене зрозуміє. Навіть серед моїх пацієнтів є родини з дітьми, які повернулися, бо дім для них – в Україні.
