Що каже пропаганда: російська пропаганда більше 20 років називає українців "бандерівцями", "фашистами" та "нацистами". Активно ці звинувачення вона почала використовувати після Помаранчевої революції та під час і після Революції гідності. Ще раніше вона почала нав’язувати хибну думку, що нацизм і націоналізм ― це одне й те саме.
Спростування
Націоналізм завжди боровся за право націй на свободу і самовизначення. На відміну від нацизму, якому притаманна тоталітарна ідеологія і який не виключає захоплення інших територій для розширення своєї імперії.
Практично в усіх європейських країнах відсоток націоналістично налаштованих громадян у кілька разів вищий за відсоток націоналістів в Україні. Відповідно: 2-2,5% прихильників націоналізму в Україні, та 10-12 % у багатьох країнах Європи.
Однак при цьому націоналізм у окремих європейських країнах сприймається нормально, а менш поширений у суспільстві український націоналізм подається як загроза і маніпулятивно прирівнюється росією до нацизму.
Нацизмом російські пропагандисти називають звичайний український патріотизм, прагнення зберегти власну ідентичність, мову, культуру держави.
Єдиними нацистами, які зараз є в Україні, можна вважати російських окупантів.
В Україні з 2014 року діє закон, який засуджує нацизм і забороняє будь-яку нацистську символіку. Немає у нас жодної впливової нацистської політичної сили або організації. Жодні міжнародні організації не вказували на те, що в Україні існує значний неонацистський рух.
Окрім цього, Україна посідає четверте місце серед 50 країн за кількістю Праведників народів світу. Такими вважають тих, хто за своєю національністю не були євреями, але з ризиком для свого життя рятували євреїв в роки Другої світової війни.
За даними 2020 року 2659 громадян України удостоєні такого звання, Попереду лише Польща, Нідерланди та Франція. Ця цифра може бути більша, бо велика кількість подвигів залишається невідомою для громадськості.
Частина національної пам’яті України - це пам'ять про геноциди кількох народів – Голодомор 1932–1933 років, Голокост, депортація кримських татар.
Всі ці дані доводять, що українці – не нацисти, а вони були постраждалими від російського нацизму. Українці не захоплювали території інших етносів, не переслідували і не утискали національні меншини в межах своєї країни, в сучасній історії не розв'язали жодної війни.
Родина Вачагана та Амест Аветісян приїхала до Біляївки з Вірменії більше 30 років тому. За цей час, за їх словами, вони жодного разу не відчували від місцевих утисків на національному ґрунті, не почули у свій бік щодо цього жодних образливих слів.
Вачагана та Амест Аветісян
– Коли ми приїхали, чоловік знав трішки мову, а я зовсім ні, – згадує Амест. – Але поступово я вчила, спілкувалася з людьми. Вони розуміли, що нам складно адаптуватися, і навпаки, допомагали. В мене й досі дуже сильний акцент, але це не впливає на ставлення людей до мене. Всі товариські і сприймають вже, як свою.
Вачаган солідарний з дружиною і згадує, що на роботі колеги називали його по-своєму – "Ваня вірменин". Це, пояснює чоловік, було для нього нормально і зовсім не образливо. Адже якісь вуличні клички мала чи не кожна біляївська родина. Серед інших мешканців були і "Петро молдован", і "Микола циган". Прізвища складні мало хто запам’ятовував, а так одразу було зрозуміло, про кого мова. Але цим ніяк не хотіли принизити гідність людей.
Не пам’ятають жодних утисків і діти родини.
– Я тут ходила до школи, в мене багато друзів, ніколи в нас не було національної дискримінації, – згадує дочка Ані Ванян. –А брат взагалі тут народився, він – біляївець. Ми поважаємо, цінуємо українські традиції і при цьому бережемо своє вірменське коріння.
