Заповіт біляївських ветеранів Другої світової війни, який ми записали 10 років тому

На фронт Андрія Григоровича призвали у 1943 році. На той момент юному солдату було 18 років.

- Я потрапив в піхоту, був простим солдатом-піхотинцем, - розповідав Андрій Григорович. - Стільки труднощів довелося подолати. І в дощ, і в сніг доводилося захищати Батьківщину. Засипали під відкритим повітрям в мерзлому мокрому одязі. І знову в бій - обороняти позиції.

Після поранення у 1944 році ветеран повернувся до Біляївки. Про капітуляцію Німеччини дізнався по радіо.

- Коли тебе не вбило, а тільки поранило, і були шанси залишитися живим - це вже радість, - казав Андрій Григорович. - А звістка про велику довгоочікувану перемогу - це була просто абсолютна радість. І хоча було дуже багато труднощів попереду, люди щиро раділи.