- На дворі стояв 44-градусний мороз, а сніг танув від гарячої крові моїх побратимів, які полягали сотнями, - це був один зі спогадів про війну ветерана Григорія Пилиповича Кари
Він лиш почав працювати, а за п’ять днів почалася війна. Потрапив на воєнний завод до Астрахані, був електрозварником.
- Завод був суворо засекречений, знаходився на острові Заячий та занурений на шість поверхів униз, - розповідав ветеран. - Посилено охоронявся прикордонними військами. У 17 років, коли хочеться кохати, мріяти, будувати плани, ти опинився заточений у підземному царстві, навіть не знаючи, над чим саме працює завод. Кожен просто виконував свою частину роботи.
Лише на фронті він дізнається, що секретною зброєю, над якою працював, була ракетна установка. З трагічною іронією їй дадуть жіноче ім’я «Катюша».
- Дивна посмішка долі, - згадував Григорій Пилипович, - мене призвали у 1942, і я потрапив до ракетних військ. Служив у полку «Катюш», до створення яких сам мав відношення.
Яскравим спалахом закарбував в своїй пам’яті 2 травня 1945-го. Тоді о 10 годині ранку їм наказали припинити вогонь: гарнізон вермахту капітулював.
