Так, і не тільки там є справжні могили солдатів та місцевих жителів, які боронили Біляївку.
Якщо говорити саме про Меморіал Слави, тут поховані біляївці, які у 1941 захищали місто.
19 серпня румуни увійшли в Біляївку. Вони одразу ж попередили жителів, що будь-яке сприяння партизанам, будь-які недружелюбні акції проти окупантів будуть суворо каратися. Перший недружелюбний акт дорого коштував біляївцям. 27 чи 28 серпня румунські загарбники зігнали всіх жителів Біляївки на Базарну площу і на очах сельчан розстріляли 4-х найактивніших учасників опору. Тіла патріотів протягом кількох днів знаходилися на місці страти. Лише згодом румуни дозволили родичам забрати та похоронити покійників. У квітні 1944 року на тому місці, де зараз знаходиться районний відділ міліції, був розташований шпиталь №200 корпусу Плієва. Пораненим не вистачало ліків, бинтів. Жителі міста зносили у шпиталь білизну, самогон (оскільки не було спирту, щоб дезинфікувати рани). Проте все одно визволителі міста помирали десятками, а хоронили їх на тодішній Базарній площі. Тоді у 1944 році там встановили просту тумбу з Червоною зіркою. У 1957 році сюди перезахоронили бійців корпусу Плієва, які полягли на підходах до міста. У 1968 році сюди ж перехоронили останки воїнів, які покоїлися в братських могилах на вулиці Гагаріна. У 1969 році на Меморіалі слави з’явилася дошка пам’яті Героїв Радянського Союзу. На ній фотокартки героїв були у простих дерев’яних рамках, тож доводилося їх щороку оновлювати. У 1983 році рішенням міської ради встановили Стелу Героїв Радянського Союзу. Такою ми бачимо її і сьогодні. Тут же спорудили пам’ятник котовцям.
Тут до 1968 року були братські могили визволителів
Ось на цій алейці до 1968 року в Біляївці знаходилися могили солдат, які загинули під час визволення Біляївки. У 1968 році тіла були викопані та перезахоронені також на територію Меморіала Слави.
У 2010 році сюди ж перезахоронили останки воїнів, які знаходилися в городі родини Рогачків. Зі спогадів представника родини Олександра Рогачко (ВБ, від 15 травня 2010 року, №20):
- Бабуся розповідала мені, що у 1944му році девізія Плієва відрізала всі відступи ворогу. Проте німці всіма методами намагалися прорватися з оточення. Саме тоді розв'язався запеклий бій, в якому померло чимало солдат.
Їх хоронили побратими там, де вони падали. Одна з таких братських могил була в городі моєї мами - Ольги Василівни Рогачко. Всі ці роки, до 2010 року, за могилою доглядала бабуся, а потім мати.
За інформацією керівника групи "Пошук" Валентина Носова, в братській могилі були останки чотирьох чоловіків. Один з них старший лейтенант Чалий, разом з ним командир бойового знаряддя, наводчик та заряджаючий. Є відомості, що саме їх поховали в глибокій воронці, яка утворилася на городі садиби родини Рогачко.
