Ми шукали статистику, скільки жінок в Україні мають водійські права – і не знайшли її, на жаль. Однак емпірично – з того, що бачимо в громадському транспорті, найчастіше ним все ж таки користуються жінки. І саме вони найбільше потерпають від його недоліків – незручний розклад руху, брудні салони, інколи хамське ставлення, відсутність пізніх рейсів. Через війну ситуація додатково погіршилася – скоротилися кількість маршрутів, водії часто порушують звичний маршрут руху.
Потрапивши за кордон – до Німеччини, Чехії, Польщі – біляївчанки були вражені, перш за все, громадським транспортом. Як це організовано в більшості країн Європи? В сотні разів краще – у великих містах транспорт їздить майже цілодобово, він комфортний та пристосований для дитячих візочків, велосипедів, інвалідних візків. Не треба дерти ноги, щоб залізти в салон – весь транспорт є низькопідлоговим. У разі, якщо потрібно завезти візок – можна натиснути на кнопку та виїде додаткова платформа.
Цікаво, що в багатьох країнах громадський транспорт навіть заїжджає на підземний паркінг супермаркетів, щоб з покупками можна було спуститися ліфтом та комфортно сісти в автобус.
Ціна комфорту – всі квитки проводяться офіційно через касу, а не в кишеню власнику транспортної кампанії. Відповідно, з цього платяться податки, водії отримують гідну зарплатню, цінує свою роботу. За кожний куплений квиток – вам дадуть фіскальний чек. Вартість квитків у більшості країн є вищою, ніж в Україні. Однак, порівнювали Польщу, відстань, яка дорівнює між Одесою та Біляївкою коштує 80-90 гривень. Ненабагато більше, а комфорт – в рази вищий.
Наша співрозмовниця Олена відзначила, що для неї громадський транспорт навіть не про комфорт, а про гідність:
- Дуже сумувала за Біляївкою, була один раз за війну, але, чесно скажу, нахлинуло негативу, коли сіла в автобус “Біляївка-Одеса”, так мені стало сумно за наших людей, яких перевозять, як худобу, якщо порівнювати з тим, що бачила в Німеччині. Якщо ми вирішимо залишитися у Німеччині – це буде однією з причин. Бо громадський транспорт – уособлення ставлення до українців з боку як влади (яка має чесно та відповідально проводити конкурси на визначення перевізників), так і бізнесу – зрубити гроші, собі купити хорошу машину та гарне життя, а на споживачів та клієнтів – начхати.
