Колись я ледве не спізнилася на потяг, бо не скачала програму для конвертації pdf-файлів - інтернет на залізничній станції геть не працював, мобільний вирубився при наявності 60 злотих на рахунку, виручив мене рідненький роумінг Київстару, який дотягнув сюди та дав змогу скачати програму, квиток - за кілька секунд. Раптом цікаво, склала коротку порівняльну таблицю, що польського для мене краще, а що українського - і чому нам не варто мати комплекса меншовартості.
1. Транспорт - 1:0 на користь Польщі
Я вважаю, що у 80% нашого транспорту - це не про гідність людини, а про знущення над нею. Це те, з чого почнуться по-справжньому європейські зміни, коли в минуле підуть наші розбиті, брудні, погано організовані маршрутки.
Тут зручне сполучення - електрички, автобуси, фактично цілодобово.
Вартість квитка Біляївка-Одеса (43 км) на розбитих маршрутках - 60 грн\8 - 8 злотих, 1,5 години; аналогічна відстань у Польщі - від 9 злотих на електричці, 1 година в дорозі - в комфортних умовах, з розеткою, туалетом.
2. Цифрові послуги - 1:1 на користь України
Поки що я не бачила ні одного додатку, кабінету послуг, банкінгу, який би хоча б на 50% дотягував до українського. Ні за швидкістю, ні за функціоналом, ні за інтуїтивністю користування. Більшість цифрових послуг схожі на наші, але років 5-6 тому. Ми зробили по-справжньому цифровий прорив.
3. Доступ до спортивної інфраструктури - 2:1 на користь Польщі
Більшість є безкоштовним, або за якісь об'єктивні гроші. Наприклад, в школі доньки є заняття з плавання, є секція з тенісу, повсюди купа майданчиків, доріжок для біга тощо. І це невелике собі містечко. В Україні більшість секцій - платні, починаючи з найпростішого футболу.
Для порівняння цін візьму басейн. В Одесі. Малим містам про це годі мріяти. В Одесі, переважно, треба купувати абонимент за якісь астрономічні гроші, за годину - від 250 грн\8 - 33 злотих, тут - від 17. Для різних груп є знижки: дітей, 60+, родинні пропозиції. Тобто, виходить ще дешевше.
4. Інтернет - 2:2 на користь України
В Україні я платила 31 зл за мобільний та 31 за стаціонарний - 62 злоті\ 470 грн. І була 24\7 з ідеальним та швидким інтернетом. Тут 45 мобільний + 106 стаціонарний (151\1200) - і для людини, яка залежна від наявності Інтернету - це капець. Коли їду кудись - то гуглю, де є місця з wifi, розетками - бо це теж рідкість, порівняно до України. А шанси залишитися без Інтернету - дуже високі завжди.
5. Відчуття безпеки - 3:2 на користь Польщі
І це питання до організації роботи різних служб, особливо, поліції. Тут вона не орган для покарання, а служба для підтримки та захисту. Ми йшли до цього - але поки не дійшли.
6. Якість адміністративних послуг
Про це часто пишуть в українських пабліках, що у нас все швидко, мінімум бюрократії. Насправді мені важко оцінювати. Бо з одного боку, так. Тут все дуже довго, повільно, з купою паперів - у мене тека з документами за пів року більша в 5 разів, ніж тека з домашніми документами за все життя.
З іншого, дуже багато людей, про яких писала, кажуть - перевіряючі приходять допомогти, а не заробити на тобі. Немислимо, щоб пожежник просив гроші за дозвіл, чи санітарна служба вимагала з тебе щось. Плюс - стабільний градус доброзичливості з боку чиновників. Те, до чого ми прагнули після Революції Гідності - взаємоповага та відсутність корон на головах у чиновників.
7. Благоустрій. 3:3 на користь Польщі
Тут теж важко оцінювати. Бо якщо дивитися, наприклад, село-село, мале місто - мале місто - то ми жахливо відстали. Просто неймовірно. Але. У нас є супер нерівність. Є багато громад, які до війни виглядали так само прогресивно та гарно. Великі міста - довоєнний Харків дав би фору більшості міст, що бачила тут - в чистоті, красі, порядку.
Харків, 2021 рік
Де у Польщі абсолютна перевага - дороги, тротуари, велодоріжки, парки. Не обов'язково супер сучасні, але доглянуті, охайні. Цей мені схожий на Одеську Аркадію, до того, як її спотворили.
А от що дійсно варто запозичити - можливості середнього красу. Більшість приватних будинків виглядають, як у нас тільки будинки керівників перевіряючих структур, чиновників вищої ланки та власників середнього бізнесу.
Майже всі фасади пережили реновацію: утеплення, заміну фасадів. Тому влітку тут не потрібно кондиціонерів, а взимку досить комфортно при батареях на 1.
8. Логістика. 4:3 на користь Польщі
Колись сатанист Задорнов висміював американців, які робили інструкції на все. Але поживши в середовищі, де купа вказівників, написів, інструкцій - боже, як це спрощує життя людям, які мають збитий внутрішній компас з орієнтацією у просторі.
В Україні, на жаль, одиниці міст переймаються логістикою. І це одна з причин, здається, нашої винахідливості та водночас нашої застресованості та купи проблем зі здоров'ям.
В Одесі взагалі чорт ногу зламає, якщо не знаєш міста. Колись на одній вулиці нарахувала в різних місцях 5 різних назв - їх змінювали, хтось додав таблички, хтось ні - в рузельтаті для новачка в тому районі - біль, де саме ти йдеш.
9. Креативність. 5:3 - знову на користь Польщі
Знали б, скільки списів я особисто зламала, коли просувала якісь ідеї чи обурювалася черговим ремонтам в стилі "пост совдеп". В місті, де живу в Польщі, поруч з міською радою стоїть фонтан - з трьома паяцами. Стоять собі, нікого не лякають голими сідницями. До різних свят їх покращують - одягають чи шарфи спортивної команди, чи віночки з нагоди Дня театру. Не боятися нового - це важливо, бо інакше ти фізично будеш жити в минулому та тягнути назад всіх разом з собою.
10. Власні марки - 5:4 на користь України
Купа українських брендів одягу, взуття, сумок, ременів - більш оригінальні, ніж 80% речей, що бачимо тут. Ми самі не помітили, коли почали робити якісні речі, за які не соромно. Не масмаркет, не щось однакове, як у всіх - а своє та унікальне.
11. Робота сервісів, служб доставки, поштових сервісів - і знову Україна
Зараз пишу - і сама не вірю, але в Україні вони просто ідеальні, якщо порівнювати з польськими. Я не уявляю, щоб наприклад, у нас годинами не можна було зловити таксі, щоб посилка місяцями кружляла між трьох міст - та не могла дістатися до адресатів.
На війні моя посилка з дому Україною йшла тиждень та 1,5 місяці гуляла Польщею)
Польські сервіси дорожче, переважно. Але є момент - тут всі видають фіскальні чеки. Відповідно - платять податки.
12. Дозвілля - страшний програш України
Просто вражаючий. У нас мало заходів, у великих містах - за великі гроші. Якщо вони проходять - то вони не про розвиток, а про розваги.
Тут щовихідних щось відбувається. Весь час якісь імпрезії, концерти, зустрічі, кіноперегляди - камерні заходи на будь-який смак. Купа музеїв, боюся, що я не зможу відвідати навіть 20% від загальної кількості тих, що хотіла б.
В Одесі останні роки я любили тільки заходи, що проводили в Зеленому театрі, але вхід там від 600 грн, часто не поїдеш, три-чотири рази за сезон - в кращі часи. Тут такі самі можна відвідати безкоштовно.
13. Ціни
Тут теж все по-різному. Наприклад, на продукти - вони такі самі, або й дешевше. Один похід з магазин зі списком на кілька днів, де є м'ясо, фрукти, овочі, риба, борщовий набір - обходиться у 1000 грн.
Якщо комунальні платежі, то рахунок десь на 30% більший, ніж за аналогічне помешкання в Україні. Дорога вода (5,76\46 грн. та ще дорожча каналізація 7.91\63.28 грн), дорогий вивіз сміття, яке потрібно сортувати та здавати вже відсортованим.
А от послуги (різні майстри, бьюті-сфера) - космічно дорогі та космічно неякісні. Кожен майстер живе у власному темпі, ритмі, можна чекати їх днями - і не дочекатися. Тому тут дуже цінують українських майстрів.
Тож, висновок мій такий. Україні немає, чого соромитися. Навіть те, що тут є - можна надолужити. Ми були на правильному шляху. Нам давно є, що показувати світу, чим вражати, чим захоплювати. У нас класна країна, яку вже вдалося збудувати. Лише б перемогти та навчитися цінувати своє та не йти на компроміси з поганим.
ПС І, до речі, на фото Польща чи Україна, як думаєте?
