Той, хто закриватиме двері перед колядниками не знатиме щастя протягом року. Їх навпаки треба одарити якомога щедріше, так кажуть давні вірування українців.
Колядники на подвір’ї – щастя й добробут у хаті. Прихід ряджених до хати асоціювався із щастям та добробутом родини на майбутній рік.
Дійовими особами лялькових та живих вертепів є реальні історичні та міфічні персонажі: Три царі, Ірод, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Козак, Січовий Стрілець, Чорт, Чарівниця, Смерть, Ангел; Дід та Баба як прототипи предків; персонажі в масках тварин-тотемів – кози, коня, ведмедя.
Козу завжди грав парубок. Його маска могла бути виготовлена з дерева, шкіри чи навіть соломи.
Колядники приводили Козу на подвір’я, де вона символічно буцала рогами господарів та дітей.
Різдвяна зірка, яку тримають герої в кадрі, є традиційним атрибутом різдвяного обряду: вона символізує зорю, яка, за легендою, засвітилась у небі над місцем народження Христа.
Робили її переважно з дерева, променів могло бути від 5 до 10, або й більше. Зірку обклеювали кольоровим папером, прикрашали стрічками.
В оздобленні зірок використовували геометричні й рослинні орнаменти, а також космічні знаки: сонце, півмісяць, зорі.
По завершенню Різдвяних свят масковані йшли до річки і здійснювали ритуальне купання. За традиційними віруваннями, це дійство має очищує і повертає маскованих у світ звичайних людей. Що це означає?
Ряджені, які вбиралися в костюми та маски під час свят, вважалися посланцями з "іншого світу", вони перебували не в звичайному, а в сакральному світі, в якому свої правила поведінки.
Ще він зветься світ "навиворіт" або "перевернуте буття". У цьому стані маскованим дозволялись усілякі бешкети, що у звичайному часі заборонено. Ритуал "змивання масок" припиняв втручання і дії міфічних сил і повертав ряджених у земний світ.
