У 1922 році в Граденицях запрацював дитячий будинок для дітей, які залишилися без батьків. Архівні документи зберегли не лише імена його вихованців і працівників, а й подробиці щоденного життя закладу: чим годували дітей, як шукали для них одяг і взуття, чого навчали, як вони проводили вільний час та навіть за що їх карали. Розповідаємо, яким був Граденицький дитбудинок у перші роки своєї роботи.
Як у Граденицях з'явився дитбудинок
Історія Граденицького Жовтневого інтернату розпочалася у 1922 році, коли багато дітей залишилися сиротами. Заклад став одним із тих, що мали розв'язати проблему дитячого сирітства та безпритульності.
Від заснування інтернату і до 19 січня 1923 року ним керувала Віра Миколаївна Бакиновська, 1895 року народження.
З її особистої анкети відомо, що у 1917 році вона закінчила історико-філологічний факультет Петроградського університету, а у 1919-му — курси дошкільного виховання в Києві. Того ж року працювала у Комісаріаті шляхів «до приходу Добровольців», тобто до вступу білогвардійців у місто. Імовірно, після цього вона евакуювалася на південь України та оселилася в Одеському повіті. У квітні 1923 року в анкеті про свій сімейний стан зазначила: «вдова».
Виховательками у Граденицькому інтернаті працювали Марія Нозіна, Елеонора Тарасевич та Анна Гойзман.
[ТУТ ЗОБРАЖЕННЯ З ІНФОРМАЦІЄЮ ПРО ВИХОВАТЕЛЬОК]
У жовтні 1922 року до колективу дитбудинку також входили вихователька Боговська М. К. та технічний працівник Клеаць К. П.
Архівні документи зберегли список дітей, які перебували у Жовтневому дитбудинку в Граденицях станом на 18 серпня 1922 року. У ньому — 44 вихованці різного віку.
Сам Граденицький дитячий будинок був розрахований максимум на 50 вихованців. Тому вже у серпні 1922 року місцева влада звернулася до Управління народної освіти з проханням розширити заклад до 100 місць.
Таку потребу пояснювали ситуацією у сусідньому Троїцькому. Там нараховувалося близько 60 безпритульних дітей. Через нерегулярну роботу їдалень і несвоєчасне підвезення продуктів вони фактично залишалися без належного харчування.
Зрештою у Троїцькому створили окремий дитбудинок, а заклад у Граденицях залишили без змін.
Ще 21 серпня 1922 року Віра Бакиновська звернулася до управлінь освіти повітового та губернського рівнів із проханням перевести її на роботу до Біляївки — у школу на станції Дністер. Причиною вона назвала особисті обставини.
Однак швидко перевести завідувачку не вдалося. Градениці вона залишила лише у січні 1923 року, коли її перевели до Троїцького дитбудинку. Станом на квітень того року там вона працювала вихователькою. Подальша доля Віри Бакиновської поки не досліджена.
Їжу возили на візку, а для дітей шукали одяг
Про умови, в яких жив Граденицький дитбудинок, можна дізнатися зі звіту про його роботу за жовтень 1922 року. Документ 4 листопада склала Віра Бакиновська.
У ньому вона писала:
«Не дивлячись на сиру погоду, захворювань не було; діти харчувалися регулярно, завдяки тому, що своїми силами на візку доставлялися американські продукти з колонії Зельц — 7 верств від Градениць… Інтернат, з огляду переходу нашої волості в Біляївку і зміни влади, був повністю наданий сам собі. З великими труднощами вдалося вибити гарне приміщення для інтернату, в яке ми переселяємося на днях. Також вдалося організувати засів озимих культур на три десятини для потреб інтернату…»
Того ж місяця дитбудинок отримав 25 аршинів мануфактури — тканини, з якої пошили сім дитячих костюмів.
Однак грошей на утримання закладу бракувало. До кінця листопада 1922 року ситуація стала настільки критичною, що місцева влада та представники сільськогосподарського кооперативу зібрали екстрене засідання.
Воно відбулося 23 листопада. На засіданні були присутні секретар місцевого комуністичного осередку Шутов, голова виконкому Пантель та секретар виконкому Городиський. Головував Пантель, секретарем був Емануїл Критопуло.
У документі стан вихованців описували словами: «повністю роздягнені та голодують».
З огляду на це сільськогосподарський кооператив вирішив узяти шефство над Граденицьким інтернатом. Голова кооперативу Жиров повідомив, що організація виділяє 50 мільйонів рублів на покращення становища дітей, а також пообіцяв допомагати їм надалі.
Новий завідувач і будні вихованців
Після Віри Бакиновської Граденицький інтернат очолив Костянтин Іванович Сергієвський, 1896 року народження.
З його особистої анкети відомо, що станом на квітень 1923 року він був студентом четвертого курсу медичного вишу. Після закінчення школи давав дітям приватні уроки.
До 1921 року Сергієвський працював слідчим в Єдиному революційному трибуналі, після чого повернувся до навчання. Свої політичні погляди в анкеті він окреслив одним словом — «комуніст».
Під час зміни керівництва склали акт передачі майна від 12 січня 1923 року. Бакиновська передавала Сергієвському меблі, постіль, одяг, посуд та взуття, які належали дитбудинку.
Під час передачі виявили нестачу частини майна. Віра Бакиновська пояснила це тим, що деякі вихованці залишали дитбудинок разом із речами.
Архіви зберегли й педагогічний щоденник виховательки Анни Гойзман за лютий-березень 1923 року. Завдяки йому можна побачити, як проходив звичайний день вихованців.
26 лютого діти займалися грамотою, читали буквар, вивчали вірш «Школа», співали, грали та танцювали.
У щоденнику цей день описаний так:
«26.02.
І. Матеріал дня:
а) Заняття по грамоті;
б) Вивчення вірша “Школа”.
ІІ. Опрацювання матеріалу:
а) Читанню по букварю;
б) Співи, ігри, танці».
31 березня програма була дещо іншою:
«31.03
І. Матеріал дня: Читання букваря, вивчення байки Крилова “Мавпеня і окуляри”; заняття з письма; усні заняття з арифметики — додавання та віднімання.
ІІ. Загальні ігри, співи та танці».
Навесні 1923 року в архівних документах зафіксували вже 50 вихованців Граденицького дитбудинку. Переважна більшість із них у списку записані як сироти, кілька дітей — як напівсироти.
Дитяча рада, вистави та покарання
Вихованці Граденицького інтернату регулярно проводили загальні збори, під час яких обговорювали та вирішували важливі для життя закладу питання.
Так, згідно з протоколом №4 від 16 липня 1923 року, діти провели вибори до Дитячої ради. До неї увійшли В. Омельченко, О. Файкова, В. Клименко та Т. Оленікова.
Протокол №4 від 16 липня 1923 року
На тих самих зборах затвердили список чергових і вкотре нагадали про необхідність дбати про власну чистоту та охайність.
Уже наступного дня, 17 липня, відбулися спільні збори дітей і педагогічного персоналу. Причиною став вчинок кількох вихованців, які обміняли спільне майно на фрукти. Покаранням для них стало ігнорування: протягом тижня іншим дітям забороняли спілкуватися з ними та приймати їх до спільних ігор.
На загальних зборах 2 серпня 1923 року вихованці вирішили клопотати перед Райкультвідділом про постачання продуктів до дитбудинку в Граденицях.
Та побутовими питаннями життя закладу не обмежувалося. На тих самих зборах діти вирішили повторити спектакль у селі Троїцькому та найближчим часом підготувати нову п'єсу для постановки в сільському будинку культури.
Один з останніх віднайдених наразі документів про цей період датований 22 серпня 1923 року.
Тоді постало питання про зміну завідувача Граденицького інтернату Костянтина Сергієвського. Судячи з протоколу загальних зборів, діти встигли його полюбити й не хотіли з ним прощатися.
На порядок денний винесли лише одне питання — клопотання перед Окружним відділом народної освіти про те, щоб Сергієвського залишили у Граденицькому дитбудинку.
Протокол №6, яким діти вирішили клопотати перед Окружним відділом народної освіти стосовно залишення пасади Сергієвському
На цьому поки обривається відома з архівних документів історія перших років роботи Граденицького дитбудинку.
Раніше Біляївка.City розповідали про історію Біляївського дитбудинку 1920-х років.
Хочете більше цікавого та корисного — підтримуйте роботу Біляївка.City на кнопці підтримки (зверху), а також залишайтеся з нами на зв'язку, підписуючись на сторінки у Facebook, Instagram, Viber та Youtube, про природу, біорізноманіття та туризм Пониззя Дністра — дивіться тут.
