Нещодавно Біляївка.City провела власний експеримент: озброїлися спеціальним приладом і виміряли температуру в різних куточках міста. Мета була проста — зрозуміти, чи справді дерева й нескошена трава здатні рятувати нас від спеки. Результат приголомшив навіть нас: різниця між розпеченою на сонці ділянкою та затіненою зеленню сягала 10-15 градусів. Тобто дерево поруч — це буквально інший клімат за кілька метрів.
І водночас від читачів ми чуємо один і той самий рефрен: "Біляївка втрачає статус зеленого міста". Дерев і тіні стає дедалі менше — і це на тлі того, що озеленення офіційно триває вже роками.
Зелене місто, яке лисіє на очах
Тут і виникає протиріччя, яке хочеться розплутати. Щороку комунальники, мешканці й школярі виходять на суботники, садять дерева біля шкіл, уздовж центральних доріг, у скверах. Фотозвіти з лопатами й саджанцями справно з'являються в новинах, на сайті та в соцмережах Біляївської міської ради, у довоєнні часи різноманітних партій. Комунальне підприємство регулярно витрачає на це людські ресурси, кошти. Суцільне озеленення. То чому ж на вулицях відчуття протилежне?
Ми вирішили копнути глибше й розібратися: скільки дерев насправді садили, скільки з них вижило — чи виживають дерева взагалі після того, як над ними "попрацювали" з мотопилою під час кронування. Бо дерево в місті — це не про красу для галочки. Це про безпеку, про здоров'я людей, про те, чи буде де сховатися від спеки влітку.
Скільки садили — і скільки лишилося
За останні роки було десятки закупок саджанців, тож ми вирішили порівняти лише кілька з них, де у нас були фото та кількість.
Навесні 2021 року КП "Наш дім" анонсувало: Біляївка стане зеленішою одразу майже на 90 дерев. Серед них 30 сосен посадили біля мікрорайону Промінь по Головатого, 30 дубів на виїзді з вулиці Успенської, 26 берез на виїзді у бік РЕМу.
Ми проїхалися локацією в районі Проміня у пошуку сосен, і, на жаль, нічого не знайшли. На місці сосен ростуть низькорослі кущі.
Тут мала з'явитися соснова алея з 30 сосен, за 5 років лишилося 0 сосен
У квітні 2022 року комунальники висадили на Головатого 100 дубів. Це була масштабна робота: залучили працівників, техніку, витратили кошти підприємства й міського бюджету. На той момент — один із найамбітніших епізодів озеленення за останні роки.
Ми порахували, скільки із цих 100 дерев лишилося зараз, через чотири роки. Результат: менше 20 дерев на тій самій ділянці. І навіть ця цифра, ймовірно, завищена — частину, вочевидь, досадили пізніше, під час інших суботників, оскільки не всі дерева на ділянці зараз є дубами.
Тут явно є ще дерева з інших акцій з озеленення
Тобто з масштабної акції на 100 саджанців за чотири роки достовірно прижилося менше п'ятої частини. А ті одиниці, що вижили, потребують кращого догляду: явно вони прижилися лише тому, що дуб — одна з найневибагливіших і найпосухостійкіших порід, здатна вижити навіть за мінімального поливу й майже без турботи.
Власне, на цьому наголошуває ботаник Юрій Бенгус: важливо правильно підібрати дерева для озеленення міста, і дуб звичайний один з найкращих варіантів для цього.
- В умовах посухи та зміни клімату, варто обирати дерева, які притаманні цій території, а також є стійкими до браку вологи.
Прижилося 6 дерев, але не всі тут дуби
Можна було б списати на погодні умови, але виявляється, приживлюваність дерев після посадки — це не питання щастя чи везіння, а офіційний державний норматив. У 2005 році Держжитлокомунгосп України затвердив документ, який чітко визначає: скільки саджанців мають вижити після озеленення, щоб роботу можна було вважати виконаною якісно.
Цифри там доволі однозначні. Для листопадних дерев — 88-92% (залежно від кліматичної зони), якщо садили з ґрунтовою грудкою — то й усі 93-97%. Для хвойних — 92-95%. Тобто держава виходить із простого припущення: якщо все зроблено правильно — правильний саджанець, правильна посадка, полив у перші місяці — виживати має майже кожне дерево
Приживлюваність оцінюють:
-
для дерев, висаджених навесні — у серпні цього ж року;
-
для висаджених восени або взимку — у серпні наступного року.
Оцінку проводить комісія замовника та підрядника.
-
Дерева поділяють на три категорії:
-
здорові (прижилися),
-
пошкоджені,
-
відмерлі.
-
Якщо фактична приживлюваність нижча за нормативну, підрядник має виконувати роботи відповідно до умов договору (тобто замінювати загиблі рослини чи усувати недоліки, якщо це передбачено договором).
А тепер порівняємо це з тим, що ми порахували на вулиці Головатого. Замість нормативних 88-97% зі ста висаджених дубів, через чотири роки на місці лишилося менше 20 дерев. Тобто там, де за законом мало вижити 88-97 дерев, реально вижило менше двадцяти.
Так виросли дерева за 4 роки
Деякі дерева зламані та з трудом відбили ріст
Це вже не питання невдалого сезону чи посухи. Це питання в тому, чи у нас в громаді є якісь нормативні документи, які доводять до комунальників, які є по суті робочими руками, як вони мають саджати, коли, які дерева, як їх добирати, як за ними доглядати, щоб щороку не займатися «сізіфовою працею». Є такий крилатий вираз, який означає важку, виснажливу, безперервну та безрезультатну роботу, яка не дає остаточного кінцевого результату. Тобто, дерев у місті суттєво більше не стає.
Прижилося 2 молодих дерева
У листопаді 2025 у Біляївці висадили 50 декоративних сакур, наразі лишилося 43. І то, їх укріпили після того, як частина дерев була пошкоджена.
Якби цього не зробили, то невідомо, скільки б їх лишилося, адже не лише люди чи посуха можуть пошкодити молоде деревце. Це можуть зробити й свійські тварини, які повертаються з пасовиська.
На відео одна з вулиць Біляївки, липень, 2026 року. Якщо велике дерево може пережити набіг стада різноманітних тварин, то для молодого неукріпленого дерева — це миттєве знищення
Ми не взялися з'ясовувати, де поділися дерева, які висаджували у 2017-2018 році, коли такі акції були дуже частими, ми не рахували поки що скільки коштів витратила Біляївська громада, бо навіть без глибоких підрахунків — та просто через швидкий аналіз: більшість цієї праці була деремною.
Наприклад, 156 дерев мало з'явитися в районі так само Головатого та вулиці Костіна, яку називають однією з найбільш "облисілих" ділянок міста. Ми чесно шукали ці дерева, але помітили інше: їх не тільки не стало більше, а й після агресивного кронування деякі дерева просто зникли, ймовірно, так і не відновившись.
Два дерева зникли
Одне дерево зникло
Ми побували ще в десятках локацій, про які писали раніше — дерев після екоакцій, суботників, родинних акцій з висадки дерев — за 5-7 років, коли б мав вирости сад, парк, сквер, лишилося одиниці.
Приклад, де вдалося
Водночас, не можна сказати, що комунальники не доглядають за насадженнями. Ми багато разів бачили, як підвозять воду, як працюють поруч з деревами, у скверах наші комунальні служби. Ймовірно, проблема в чомусь іншому.
У Біляївці є протилежний приклад — доказ того, що приживлюваність 80-90%+ не міфічна цифра з наказу, а цілком досяжний результат за правильного підходу.
При в'їзді в місто з боку Ясьок росте березова роща — її з власної ініціативи висадив підприємець Валерій Олійник силами своїх працівників. Ключова відмінність не в саджанцях і не в породі дерев — а в тому, що сталося після посадки: за рощею тривалий час доглядали ті ж самі люди, які її садили. Потім там же доглядали комунальники. Коли дерева почали ламати свійська худоба, зробили огородження.
Результат — зараз там росте близько 50 беріз, які добре укорінилися і мають гарну зелену масу. Цей приклад — найкращий аргумент проти тези "у нас така земля" чи "клімат не той". Земля та сама степова, клімат той самий посушливий.
Ще один приклад — селище Повстанське, де місцеві активісти висадили різноманітні дерева, зокрема й хвойні. За деревами доглядають дві людини — при чому з власної ініціативи, це не обов'язок для них, а поштовх серця: Ірина Драгонер та Катерина Домброван.
За словами нашої журналістки, яка живе у Повстанському, Марії Стрижевської, з першої висадки всі дуби прижилися, один вирвали і викинули, з висадки хвойних дерев — спочатку прижилися всі, а потім захворіли кілька деревців, решта ростуть та радують людей.
— Ірина та Катерина самостійно доглядають за деревами: поливають, підгодовують, лікують. Тому дерева мають такий високий рівень приживаємості.
В парку Повстанського, де за деревами доглядають просто активістки, без зарплати, без допомоги комунальників, все зроблено за підручником з догляду за деревами, тому вони й прижилися.
Чому дерева помирають?
У 2019 році в Біляївській громаді провели підрахунок: 9445 дерев у самому місті, ще 2894 — у Майорах, 1634 — у Повстанському. На той момент це були єдині населені пункти громади, дані по яких взагалі рахували — тож скільки дерев в інших селах, не знає, схоже, ніхто й досі.
А тепер найцікавіше — що саме росте на вулицях. Абсолютні лідери — горіхи та вишні. За ними тополя й акація. Далі — липи, абрикоси, сливи, яблука, берези. І тут варто зупинитися: якщо придивитися уважно до цього переліку, впадає в очі одна деталь. Окрім тополі, у ньому майже немає рослин-аборигенів наших територій.
Хвойні, липи, березки - це традиційний набір дерев, які намагаються висадити під час суботників у Біляївці, хоча цим деревам треба й інша кількість води, і інший ґрунт, і інший догляд
Тобто Біляївка озеленювалась переважно... садовими деревами. А мали б бути зовсім інші герої: верби різних видів, в'яз, дуб звичайний, ясень, вільшина — саме ці породи-аборигени Пониззя Дністра пристосовані до ущільненого ґрунту та посушливого степового клімату. Вони здатні прожити повноцінний вуличний вік, не марудячись хворобами й не всихаючи ще на етапі росту.
І це не теорія — доказ буквально росте в місті. Вулиця Головатого, схоже, найзеленіша вулиця Біляївки — і це не випадковість, а справжнє царство верби й тополі.
Вулиця Головатого у Біляївці
Ми не можемо стверджувати, що всі дерева в Біляївці гинуть з однієї причини. Найімовірніше, проблема комплексна. Частину причин вдалося підтвердити під час нашого дослідження, інші потребують додаткового вивчення.
Перший фактор — неправильний вибір порід. У різні роки під час акцій з озеленення в місті висаджували берези, липи, хвойні дерева, декоративні сакури та інші види. Водночас ботаніки наголошують: для степового клімату значно краще підходять місцеві породи — дуб звичайний, в'яз, різні види верби, ясень та інші дерева, які природно ростуть у Пониззі Дністра й краще витримують спеку та нестачу вологи.
Другий фактор — догляд після посадки. Саме він, схоже, є одним із найважливіших. Більшість дерев, які ми перевірили, загинули вже в перші роки після висадки. Водночас приклади березового гаю при в'їзді до Біляївки та насаджень у Повстанському доводять: коли дерева регулярно поливають, доглядають і контролюють їхній стан, приживлюваність може бути дуже високою.
Окреме питання — полив молодих насаджень. Ми не знайшли інформації про системний полив дерев після висадки. Для степової зони саме перші один-два роки є вирішальними: без достатньої кількості вологи навіть правильно висаджений саджанець може не пережити літню спеку.
Під час обстеження ми також звернули увагу, що біля більшості молодих дерев не було ознак мульчування, яке допомагає утримувати вологу та захищає коріння від перегрівання. Водночас окремого дослідження цього питання ми не проводили, тому робити однозначні висновки поки що не можемо.
Ще одна проблема — відсутність захисту молодих дерев. Частина саджанців була пошкоджена людьми або тваринами. Показовим є приклад сакур: після того як дерева укріпили спеціальними опорами, більшість із них вдалося зберегти. Взагалі, укріплення дерева після висадки — це європейський стандарт. Він вже використовується в містах Заходу та Центру України, але, на жаль, до нас поки не дійшов.
В Україні навіть виданий переклад "Стандарти висадки дерев". Як кажуть, беріть та користуйтеся. Не потрібно нічого вигадувати, лише зробити його частиною внутрішніх інструкцій.
Так укріплюють молоді дерева у Львові
м.Кропівницький
Не менш важливий фактор — пошкодження худобою. На окремих вулицях Біляївки через місто досі проходять стада свійських тварин. Для молодого незахищеного дерева одного такого проходу може бути достатньо, щоб його зламати або повністю знищити.
Під час дослідження ми також побачили ознаки негативних наслідків агресивного кронування. На окремих ділянках дерева, які раніше були на фотографіях, сьогодні відсутні. Частина після сильного обрізання відновилася, частина, ймовірно, загинула. Чи існує прямий зв'язок між кронуванням і загибеллю дерев, потребує окремого дослідження.
Безумовно, свою роль відіграє і зміна клімату. Біляївка розташована у степовій зоні, де останніми роками дедалі частіше трапляються тривалі посухи та екстремальна спека. Проте цей фактор не може повністю пояснити ситуацію. Адже в тих самих кліматичних умовах дерева, за якими належно доглядають, успішно приживаються.
Ймовірно, впливає й ущільнений міський ґрунт, особливо вздовж доріг і тротуарів, де кореневій системі важче розвиватися. Саме тому вибір відповідних порід і якісний догляд стають ще важливішими.
Натомість ми не знайшли підтверджень, що дерева масово висаджували у невідповідний сезон. Більшість акцій проходила навесні або восени. Так само ми не можемо робити висновків щодо якості посадкового матеріалу, адже часто садженці просто хтось дарував, наче витрати бюджет не ніс, але ніхто не рахує інші затрати: працю комунальників, бензин, воду.
Усе це дозволяє зробити головний висновок: проблема озеленення Біляївки навряд чи має одну причину. Найімовірніше, низька приживлюваність дерев є наслідком поєднання кількох факторів — не завжди вдалого вибору порід, недостатнього догляду, відсутності системного поливу та захисту молодих насаджень, а також впливу кліматичних умов.
Що робити?
На думку Біляївка.City, громаді давно потрібна окрема програма управління зеленими насадженнями. Вона могла б включати:
- інвентаризацію дерев із регулярним оновленням даних;
- вибір порід відповідно до природних умов Пониззя Дністра та виробити рекомендації для громади, які породи варто обирати для проведення акцій та суботників;
- обов'язковий стандарт висадки дерев з укріпленням, краще посадити 10 дерев та виростити їх, ніж прозвітувати про 100 та жодного не виростити;
- провести навчання для працівників, пояснивши базові засади;
- мати план поливу й догляду протягом хоча б першого року після посадки;
- створювати захист молодих дерев від механічних пошкоджень і худоби;
- контроль приживлюваності після кожної бюджетної закупівлі або висадки;
- публічну звітність не лише про кількість висаджених дерев, а й про те, скільки з них вижило через один, три та п'ять років.
Адже головний показник успіху — не кількість висаджених саджанців, а кількість дерев, які через п'ять-десять-двадцять років даватимуть людям тінь. Особливо зараз, коли клімат стає спекотнішим. Це вже не питання естетики чи благоустрою. Це питання здоров'я людей, комфорту, якості життя й навіть адаптації міста до зміни клімату.
Тому, можливо, настав час змінити головне питання. Не «скільки дерев ми посадили?», а «скільки дерев ми виростили?» Саме відповідь на це питання і покаже, чи справді Біляївка залишається зеленим містом.
Раніше Біляївка.City розповідали, які кімнатні рослини треба вирощувати в оселі, а також підготували інструкцію, як діяти на випадок зустрічі у парку дикого кабана.
