На телефоні з’являється повідомлення про повітряну тривогу. Навколо — кілометрова черга з легковиків, автобусів і вантажівок. Обабіч дороги — плавні й очерет, далі видніються будинки Маяків. Попереду — міст через Дністер, одна з ключових ділянок міжнародної траси М-15 Одеса–Рені, яку останнім часом систематично атакує Росія.
Офіційна рекомендація знайома кожному: «Пройдіть до найближчого укриття». Але куди йти людині, яка опинилася посеред траси?
Чи з’явилися за роки повномасштабної війни укриття біля одного з найважливіших і водночас найбільш небезпечних транспортних вузлів Одеської області? Чи існує хоча б зрозумілий алгоритм для сотень людей, яких повітряна тривога застає в автомобільних колонах перед мостом?
«Реактивний на Маяки. Підліт до мосту»
«Мирне, Широка Балка. Реактивний на Маяки. Балістика на Маяки. Підліт до мосту. Знову Біляївка». Останнім часом назви населених пунктів уздовж траси Одеса–Рені дедалі частіше з’являються в моніторингових Telegram-каналах.
У місцевих чатах водії щодня обмінюються вже іншою інформацією: де перекрили рух, скільки машин стоїть перед мостом, чи пропускають у бік кордону, де утворилася черга.
Іноді між цими повідомленнями з’являються історії про те, як люди намагалися врятуватися під час атаки.
— Коли вперше влучили по мосту в Маяках, моя знайома саме стояла в автомобільній черзі перед ним — її машина була першою. Почувши вибух, вона вискочила з авто, схопила переноски з тваринами й кинулася в кущі. Потім, коли ми згадували цей момент, вона сама сміялася: мовляв, спрацював якийсь інстинкт — чомусь здалося, що в кущах буде безпечніше. Зараз ми можемо з цього посміятися, але тоді було зовсім не до сміху, — розповідає Ірина в Telegram-каналі «Маяки-кордон».
Трасу Одеса-Рені у бік кордону з обох боків оточують заплавні ліси Дністра
Кущі, посадка, кювет, відкрите поле — часто саме такі «укриття» люди обирають інстинктивно. Бо іншого варіанта просто не бачать. Однак більшість рідко навіть залишає машини.
Міст, без якого південь області відрізає від Одеси
Стратегічне значення Маяків значною мірою визначила географія. Тут сходяться сухопутні та водні шляхи, а Дністер водночас є природною перешкодою, яку необхідно перетнути дорогою з Одеси до українського Подунав’я.
Переправи тут існували в різні історичні періоди. З ними пов’язують навіть одну з версій походження назви села: вважається, що біля Дністра могли запалювати сигнальні вогні — своєрідні «маяки», які допомагали орієнтуватися тим, хто рухався річкою або переправлявся через неї.
Маяки понад 600 років були та залишаються одним із ключових транспортних вузлів на шляху до українського Подунав’я.
Сучасний міст з’явився тут за радянських часів. Для півдня Одещини він принципово змінив логістику: замість залежності від переправ з’явився постійний автомобільний шлях через Дністер, який напряму з’єднав Одесу з півднем області.
Саме транспортне значення мосту зробило його однією з цілей російських атак.
Вперше село Маяки Одеського району атакували у липні 2022 року, але промахнулся та ударною хвилею пошкодили 20 місцевих хат. Пізніше таких хвиль руйнувань було декілька. Один з останніх зруйнував будинок родини Тернових. Вони встигли заховатися у підвалі, що врятувало їм життя.
Останнім часом інтенсивність атак знову зросла.
Інститут вивчення війни (ISW) припускав, що Росія може зміщувати акцент ударів із морських маршрутів на сухопутну логістику України, намагаючись ускладнити перевезення через південь країни.
Про намір продовжувати удари по мостах відкрито говорять і російські пропагандисти. Вони називають міст на Маяки — "воротами НАТО".
Так російський військовий коментатор Василь Дандикін пояснював удари пропагандистському виданню «АиФ». Примітка редакції: цитату перекладено з російської.
Але між військовими цілями, логістикою та заявами пропагандистів є люди, які щодня їдуть цією дорогою. І дедалі частіше вони стають жертвами.
Міст у Маяках за часів Майдану пофарбували у синьо-жовтий, як нагадування: тут Україна. Російська пропаганда каже: "Це ворота для НАТО" та нещадно б'є по ньому
Удари застають людей просто на дорозі
У грудні 2025 року на цій ділянці загинула 43-річна жінка. За словами очевидців, удар застав її в автомобілі на мосту. Поруч були її діти.
Ліквідація наслідків російських атак по транспортній інфраструктурі Одещини
Після цього перебувати на мосту під час повітряної тривоги заборонили. Хоча досі десятки людей обурюються в чатах, чому це не можна виїжджати на міст, коли пролунала повітряна тривога.
У червні 2026 року в районі Маяків під час російського удару дістали поранення восьмеро працівників дорожньої служби, які перебували на трасі Одеса–Рені.
Нещодавно біля Дністра загинула ще одна жінка. За словами очевидців, вона приїхала порибалити. Удар застав її просто на березі річки.
11 серпня список загиблих поповнився двома чоловіками. За повідомленням голови Одеської ОВА Олега Кіпера, йшлося про двох цивільних. Пізніше речниця Одеської обласної прокуратури Інна Верба уточнила: загиблим чоловікам було 47 та 65 років.
Ще троє людей дістали поранення.
Траса Одеса–Рені: люди як мішені
Одеситка Вероніка Михайлюк їздить цією дорогою часто — практично щонеділі. Каже, що жодного укриття біля цієї ділянки траси не бачила. Повітряна тривога заставала її тут і раніше, але де ховатися в такій ситуації, вона не знала.
11 серпня, коли Вероніка під’їхала до Маяків, міст уже був перекритий. Перед ним почала збиратися колона.
— Приблизно через три автомобілі від мене стояла легкова машина, у ній була родина з Дніпра. Я запитала, чи давно стоять. Кажуть: хвилин п’ять. З боку Молдови теж уже збиралася колона. Хтось запитав: «Може, тривога?» Я подивилася в телефон — справді тривога.
За кілька хвилин вона почула звук повітряної цілі.
— Сіла в машину і зрозуміла: щось летить у бік Маяків. А ми всі стоїмо просто на дорозі. Я сіла в авто, ще чоловікові встигла набрати, розказати, що я в черзі, що тривога. Потім чітко почула свист. Піднімаю голову, а летить над головою, щось схоже на маленьку ракету. Не знаю, що саме це було — ракета чи реактивний «шахед». Летіло це досить низько над землею.
Вибух стався біля вантажівки. Вона, за словами жінки, її "черканула", але не вибухнула. Вибух стався у кущах.
За словами Вероніки, водій встиг вибігти з кабіни, але просто не добіг до безпечного місця. Після удару спалахнула пожежа. Жар від неї відчувався на відстані. Вантажівка обгоріла, уламки розлетілися на узбіччя.
Вероніка кинулася бігти. І саме тоді зрозуміла: вона не знала, куди бігти.
— Я перелякалася, кинула на землю ключі, речі, залишила машину відкритою і побігла. А куди бігти? Рух перекритий. З одного боку горить очерет, з іншого — болото. Навколо відкрите поле. І ти фактично як мішень — куди бігти?
Неподалік були рибалки. Після вибуху люди побігли в плавні, у комиші, але вони теж почали палати. Вероніка згадує паніку: хтось кричав, хтось шукав місце, де можна сховатися, але зрозумілого безпечного напрямку не було.
Зрештою їх покликав до себе місцевий чоловік, поруч було якесь підприємство.
— Він відкрив ворота і сказав: «Сховайтеся тут».
Тим часом люди намагалися відігнати автомобілі подалі від місця пожежі. Поруч із охопленими вогнем машинами стояв бензовоз.
— Я дивилася на це полум’я і думала: якщо зараз рвоне ще й бензовоз… Люди теж почали про це кричати.
Вантажівка з олією, яку пошкодили росіяни
Вероніка каже, що ніколи раніше не переживала нічого подібного.
— Це був жах. У якийсь момент було відчуття, ніби я сходжу з розуму.
Коли перший шок минув, вона хотіла повернутися до автомобіля. Інші люди відмовляли: говорили, що на дорозі є загиблі. Начебто їхні тіла лежать просто посеред дороги.
Повернувшись ближче до місця удару, Вероніка побачила тіло одного з чоловіків. Це був той водій вантажівки з олією, яку зачепив безпілотник-камікадзе.
Вантажівка з цистерною, яка загорілася внаслідок російської атаки на Одещину 11 серпня 2026 року.
— На нього все було цілим: руки, ноги, голова, але він був дуже сильно обгорілий. Поруч стояла ще одна обгоріла машина. Не знаю, чи вона була в колоні, чи належала комусь із рибалок, який лишив її біля дерева. Пізніше дізналася, що там теж був загиблий.
Легковий автомобіль, пошкоджений внаслідок російської атаки на Одещину 11 серпня 2026 року.
Але історія Вероніки порушує питання, яке не закінчується разом із цією атакою.
Наступного разу на цій самій дорозі знову можуть стояти сотні машин. Знову пролунає повітряна тривога. Міст перекриють. І люди знову повинні будуть вирішувати за секунди: залишатися в автомобілі, вибігати з нього, ховатися в очереті, бігти в посадку чи шукати найближчий будинок.
«А що ми повинні робити?»
Жителі Маяків діляться своїми переживаннями від атак останнього часу. Після однієї з них дуже багато будинків лишилися без скла, вибуховими хвилями пошкоджені віконні рами, двері. Чи ходять вони в укриття?
Тетяна Ковальова живе на в'їзді у Маяки, з боку Біляївки. Від її будинку до найближчого укриття — близько двох кілометрів. Його облаштували в одному з багатоквартирних будинків. Саме укриття, за словами Тетяни, облаштоване непогано: там є вода, освітлення, можливість зарядити телефон і навіть медпункт. Але дістатися до нього під час обстрілу — нереально.
— Немає сенсу бігти, тому що воно далеко. Ти просто не добіжиш.
Наскільки небезпечною може бути навіть дорога до укриття, показала одна з останніх атак. За словами Тетяни, люди прямували до укриття, коли пролунав вибух.
— Десь поруч прилетіло, і осколки розлетілися по всьому центру. Людей поранило. В магазинах повилітали вікна.
Тому під час тривоги вона залишається вдома, відходить подалі від вікон і стає між двома стінами.
— А далі — на коліна і молитва. Оце наша безпека. Просто молитися.
Через те, що обстріли почастішали, говорить жінка, доводиться постійно стежити за тим, що і куди летить, чи є загроза для села. А повноцінний сон став майже розкішшю.
— Ми майже не відпочиваємо вночі. Одна тривога — опівночі, потім друга, третя, за нею ще одна — о четвертій ранку. Це постійне недосипання. Ти настільки втомлений, що просто нічого не хочеться, — розповідає вона.
Також Тетяна згадує період, коли в Маяках були проблеми з оповіщенням. Це було під час відключень світла, тоді сигнал не лунав.
— Світло вимкнули, телефон розрядився, оповіщення в селі немає. Як дізнатися про загрозу, особливо людям старшого віку, які звикли орієнтуватися саме на сирену? Є ж генератори, є змога повідомляти. На це, в першу чергу, має звертати увагу керівництво громади.
Коли небезпека стає частиною щоденного життя, легко замкнутися на власному страху, відсторонитися від інших і стати байдужим до чужої біди. Але Тетяна вважає, що цього якраз не можна допускати.
— Тут, навпаки, треба ще більше єднатися, бути людяними, вміти жити чужим горем, чужою бідою та протягувати руку тим, кому важче.
Після обстрілу в Маяках, 2022 рік
Жителька Маяків Людмила Уманська каже, що за роки війни навчилася не дозволяти страху зупиняти її життя.
— По-перше, я ніколи не розкисаю. Яка б не була важка ніч, я встала і пішла жити це життя далі. По-друге, ми з чоловіком намагаємося бути прикладом для своїх дітей, адже їм переживати обстріли складніше. Особливо тривожно найменшій доньці.
Саме тому наразі діти ночують у мами Людмили в Біляївці. Там, каже вона, все-таки спокійніше.
Вдень, коли оголошують тривогу, Людмила спускається у підвал. Вночі родина залишається в будинку і дотримується правила двох стін. Перед сном обов'язково відкривають вікна, закривають жалюзі та щільні штори.
Коли ти постійно живеш із відчуттям небезпеки, говорить Людмила, то постійно стежиш за ситуацією — моніториш різні групи, щоб розуміти, що відбувається. А ще вони звернули увагу на поведінку маминого песика Барні. Приблизно за пів години до загрози він починає гавкати та метушитися. Таку поведінку тварини вони помічали вже не раз.
— Тоді мама пише мені: "Люда, будьте обережні. Барні поводиться тривожно".
— Зрозуміло, що страшно. Але попри все, я не дозволяю небезпеці зупиняти своє життя. Бахнуло, і виходиш далі жити це життя.
Водії, з якими поспілкувалася Біляївка.City, говорять: зрозумілого для них алгоритму дій під час повітряної тривоги на цій ділянці немає так само, як немає укриттів.
Борис Зубар був одним із водіїв, яких 11 серпня повітряна тривога застала на трасі Одеса- Рені. Того дня російський безпілотник влучив у вантажний автомобіль в Одеському районі. Внаслідок атаки загинуло двоє людей.
Близько 14:30 Борис опинився у величезному заторі, повертаючись до Біляївки з боку Старокозачого. Рух фактично зупинився.
— Я стояв у заторі близько п'яти годин. Над головою літали "шахеди". Здавалося, дуже низько і повільно. Колона не рухалася. Ніхто нікуди не виходив, щоб сховатися. Та й куди там сховаєшся?
Більшість людей просто чекають в машинах, поки відкриють рух. Така собі гра в російську рулетку з російськими ракетами.
Помилка може коштувати життя
Біляївка.City звернулися до офіцера-рятувальника Біляївської громади Миколи Ференца із конкретною ситуацією: людина стоїть у колоні перед мостом у Маяках, рух перекритий, почалася повітряна тривога. Найближчого укриття вона не бачить, навколо — відкрита місцевість і плавні. Що правильно робити в такій ситуації?
Залишатися в автомобілі чи виходити? Якщо виходити — куди ховатися?
— Якщо тривога застала на трасі, людина стоїть у заторі перед мостом, то не варто залишатися в автомобілі. Краще вийти та перейти в укриття. Якщо поруч такого немає — шукати якусь низину, кювет. Лягти, максимально притиснувшись до землі, обличчям вниз, і прикрити голову руками.
Рятувальник також радить звертати увагу на залізобетонні споруди, які є на трасі, зокрема на пости. За його словами, у разі небезпеки за ними теж можна сховатися.
Чому не слід залишатися на відкритій місцевості?
— Під час однієї з останніх атак російський безпілотник влучив у вантажний автомобіль. Загинув водій. Ще одна людина просто стояла на узбіччі, її зачепило уламками. Якби вона сховалася в низині, це могло б її врятувати.
На якій відстані варто відійти від бензовозів та інших вантажівок?
— Ви знаєте, що ворог останнім часом полює на бензовози, потяги. Тому якщо ви опинилися в заторі і поруч стоять такі вантажівки, потрібно відійти на безпечну відстань, щонайменше на 50–100 метрів. А краще — якнайдалі.
Хто має координувати людей, якщо рух перекритий? Чи можуть правоохоронці або дорожні служби давати водіям інструкції, куди від'їхати та де сховатися під час повітряної тривоги?
— Координацією руху займається поліція. Якщо тривога застала водіїв поблизу моста, правоохоронці через гучномовець попереджають, що потрібно від'їхати подалі та перейти в укриття або відійти на безпечну відстань.
Ми спробували знайти укриття
Після розмов із водіями та жителями Маяків Біляївка.City вирішила перевірити, куди насправді може піти людина, якщо повітряна тривога застане її на цій ділянці М-15. І йдеться не лише про Маяки, а й про Біляївку та сусідні населені пункти, які також опиняються в зоні повітряних атак.
Для цього ми відкрили додаток "Дія", де є перелік доступних укриттів. Алгорит простий:
- авторизуйтеся в застосунку;
- натисніть на розділ Незламність;
- виберіть категорію — Укриття;
- натисніть кнопку — фільтрувати, якщо хочете вказати необхідні параметри. Наприклад, ви шукаєте укриття для людей з інвалідністю;
- виберіть потрібне укриття на мапі, перегляньте інформацію про нього та прокладіть маршрут.
Карту можна зберегти на телефон, щоб користуватися в офлайн-режимі.
Загалом у Маяках є кілька укриттів, де можна перечекати повітряну тривогу, якщо ви знаходитеся поруч з населеним пунктом.
Жителька Маяків Людмила Уманське розповідає, що там створені належні умови:
— Одного разу тривога застала мене, коли я була у справах у центрі села. Оголосили балістичну загрозу, і я пішла в укриття. Знаєте, була приємно здивована умовами: інтернет, вода, диванчики. І, до речі, багато людей було. Але психологічно в укритті мені було важче, ніж вдома. Можливо, через те, що це центр і розумієш, що недалеко міст. Тому морально було навпаки непросто.
Однак наші співрозмовники-водії кажуть, що навіть мови немає, щоб виїхати з колони та скористатися цими укриттями у селі:
— А що робити, коли на трасі величезна пробка, дорога й узбіччя повністю забиті автомобілями, трапляється ДТП, а частина водіїв ще й рухається зустрічною смугою? Бо всі у нас важні, всі мажори? Особливо якщо в машині діти, вагітні жінки, люди з інвалідністю чи літні люди. Їм важко пішки швидко пересуватися. Саме для таких ситуацій і має існувати продумана система цивільного захисту, якої на цій трасі немає.
Водночас, варто зазначити, що більшість укриттів в населених пунктах вздовж траси "Одеса-Рені" — найпростіші. Це можуть бути пристосовані підвали, цокольні та інші підземні приміщення. Вони не врятують у разі прямого влучання ракети чи іншого боєприпасу, але можуть захистити від уламків та зменшити дію вибухової хвилі.
І змін, наприклад у Біляївській громаді, поки що не передбачається, повідомив у коментарі Біляївка.City начальник відділу з надзвичайних ситуацій, цивільного захисту населення та з питань оборонної і мобілізаційної роботи Біляївської міської ради Володимир Іванов.
Зараз всі зусилля спрямовані на облаштування укриттів для шкіл громади, добудовується укриття у ліцеї №3. Поки не будуть убезпечені діти, дорослим варто самим дбати про свій захист.
«Люди можуть користуватися укриттям у Біляївській міській раді. Воно відкрите, там є сторож, навіть уночі».
Взагалі, коли ми хотіли написати цей репортаж, то планували перевірити, наскільки відповідають нормам наявні укриття, але зрозуміли, що за майже 5 років великої війни не було створено навіть елементарних умов для безпеки пересування громадян населеними пунктами траси Одеса-Рені.
У липні 2026 року у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт, який передбачає низку нових вимог до системи цивільного захисту. Зокрема, автори пропонують встановлювати первинні мобільні укриття — в тому числі у місцях скупчення людей — таким чином, щоб люди могли дістатися до захисної споруди не більш ніж за десять хвилин.
Також законопроєкт передбачає щомісячні перевірки укриттів, інтерактивні карти, відеоспостереження, посилення відповідальності за перешкоджання доступу до захисних споруд та нові вимоги до їхнього облаштування. Однак поки що це лише законопроєкт, а не чинна норма.
Але сама поява в документі принципу «укриття в межах десяти хвилин» ставить дуже конкретне запитання і для цієї ділянки траси Одеса–Рені: за скільки хвилин людина, яка стоїть у колоні перед мостом у Маяках, сьогодні реально може дістатися до найближчого укриття?
Коли ми почали обговорювати цю тему, то почули кілька раз пропозицію хоча б вирити рів вздовж дороги, щоб люди могли так заховатися. Бо наразі на 5-му році великої війни маємо ту саму ситуацію. Людина вийде з автомобіля і побачить те саме, що 11 серпня побачила Вероніка Михайлюк: дорогу, поле, очерет, плавні та відчує власну безпорадність перед панікою та тривогою.
Наразі Біляївка.City направили запити балансоутримувачу дороги з низкою запитань щодо облаштування укриттів на цій ділянці. Ми продовжимо стежити за ситуацією та опублікуємо відповіді, щойно їх отримаємо.
Раніше ми розповідали про невидиму війну, яка точить на фоні реальної в Біляївській громаді, а також чи можна сховатися від війни у селах громади.
Цей матеріал було підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є
виключною відповідальністю медіа Біляївка.City і за жодних обставин не може
розглядатися як такий, що відображає позицію Європейського Союзу.
