Коли майже три роки тому ми говорили із Сергієм Руденком про його службу, навряд чи могли уявити, що наступна наша розмова буде зовсім про інше. За цей час багато що змінилося, якщо не сказати кардинально. Сергій демобілізувався за станом здоров’я. У нього — ниркова недостатність п’ятого ступеня. Тож, тепер його життя має чіткий графік: понеділок, середа, п’ятниця — гемодіаліз. Це життєво необхідна процедура, без якої його організм уже не може повноцінно працювати.
Цього разу Сергій погодився розповісти, як тепер виглядає його життя з гемодіалізом, постійними обмеженнями та очікуванням трансплантації. Про те, як хвороба змінює звичні речі, скільки нових правил з’являється у простих щоденних справах і як це — жити, знаючи, що тричі на тиждень твоє життя на кілька годин зупиняється заради процедури.
Високий тиск став початком довгого шляху до діагнозу
Сергій Руденко — біляївець. Коли почалося повномасштабне вторгнення, він був серед перших, хто добровільно став на захист України. Служив пілотом авіаційних безпілотних комплексів.
Нашу першу розмову ми записували взимку 2024 року. Тоді Сергій уже знав про свою хворобу і проходив лікування у столичному військовому госпіталі. Але до встановлення діагнозу був довгий шлях із високим тиском, лікарнями та спробами зрозуміти, що саме відбувається з його організмом.
Вперше, розповідає Сергій, він потрапив до лікарні ще під час навчання у Львові. Причиною госпіталізації став дуже високий тиск — 240 на 180.
— Лікарі намагалися збити його, але мені краще не ставало. І як вже потім з’ясувалося, це нирки давали такий стан. Тиск трохи знизили, але аналізи на біохімію тоді у мене не брали. Якби зробили це одразу, то, можливо, вчасно б виявили проблему з нирками та не допустили такого розвитку хвороби.
Сергій Руденко під час військової служби
Реанімація і перший гемодіаліз
Після лікування у Львові Сергій повернувся до служби, його відправили на Донецький напрямок. Під час одного з завдань їхню позицію накрило, хлопці кілька діб просиділи у холодному бліндажі.
— Ми всі похворіли, і я знову потрапив до лікарні з сильним кашлем. З’ясувалося, що це був ковід. І саме з ним лікарі пов’язують подальше погіршення стану нирок, які в моєму випадку виявилися найбільш вразливим органом.
Далі Сергія направили до Харківського військового госпіталю. Там лікарі знову звернули увагу на високий тиск, але цього разу вирішили не просто знижувати його, а з'ясувати причину.
— У першу чергу вони взяли аналізи на біохімію. І коли прийшли результати, у мене креатинін був 1200 при нормі 120. Тобто він у десять разів перевищував норму.
Такий рівень креатиніну означав, що нирки Сергія вже практично не виконували свою роботу. У нього почалися сильні набряки на обличчі, ногах, фактично по всьому тілу. Стан погіршувався настільки швидко, що його одразу перевели до реанімації та зробили перший курс гемодіалізу.
— Це було дуже важко. Зазвичай одна процедура триває близько чотирьох годин, але тоді через високий рівень креатиніну мене тримали на апараті 12 годин.
Сергій до хвороби та сьогодні
Сергій продовжив лікування у Київському військовому госпіталі, де було профільне відділення нефрології. На той момент, за його словами, у Харкові лікарям ще вдалося стабілізувати його стан — йшлося про третю стадію захворювання. У Києві ж ситуація почала погіршуватися.
Однією з причин, пояснює він, були крапельниці, які йому ставили безпосередньо перед гемодіалізом. Для людини, чиї нирки вже майже не працюють, зайва рідина стає серйозним навантаженням для організму.
— Мені ставили крапельниці перед самим гемодіалізом. Але це додаткове навантаження на організм, який уже не міг нормально виводити рідину. У мене бувало, що за добу набиралося по 8-12 кг. Це все накопичувалося, бо нирки вже не виконували свою функцію.
Тепер кожен ковток води треба рахувати
Після встановлення діагнозу Сергія звільнили з військової служби за станом здоров’я. Відтоді, з 2024 року, він перебуває на гемодіалізі. Тричі на тиждень проходить процедури у нефрологічному центрі в Одесі. Для пацієнтів із нирковою недостатністю четвертої та п’ятої стадій це безкоштовно. Кожна процедура триває близько чотирьох годин.
До такого графіка, говорить Сергій, з часом звикаєш. Але пропускати процедури не можна, тому що організм швидко дає про це знати.
— Без процедури потім дуже-дуже важко. Коли пропускаєш хоча б одну, починає набрякати обличчя, шия, стає важко дихати, важко ходити.
Разом із новим графіком, прив’язаним до гемодіалізу, говорить Сергій, з’явилися і нові правила, яких тепер потрібно дотримуватися щодня. Зокрема, доводиться постійно контролювати кількість випитої рідини та стежити за харчуванням. Є продукти, які потрібно обмежувати через вміст калію. Пити досхочу теж не можна.
— Кожен прийом їжі, вживання води, все це рахується. Скільки ти випив, скільки з’їв. Це все потрібно контролювати. Ти постійно живеш із відчуттям, що не наївся, а так хочеться іноді влаштувати "свято живота", а ще більше — напитися води стільки, скільки хочеться.
За цей час Сергій втратив близько 26 кілограмів
При цьому Сергій зазначає, що його нефролог не змушує дотримуватися суворої лікарняної дієти. Навпаки, радить харчуватися різноманітно, але невеликими порціями. Можна трохи м’яса, яйця, рибу, однак деякі продукти, наприклад, цитрусові, банани, все червоне — виноград, кавуни, черешня, помідори — під забороною. Така кількість обмежень дуже вплинула на фізичне самопочуття. Під час служби він важив близько 95 кілограмів. Зараз — 69. Разом із вагою, каже він, пішли й фізичні сили.
— Хвороба забирає дуже багато сил. Будь-які фізичні навантаження зараз практично неможливі. Крім того, після операції мені на руці зробили артеріовенозну фістулу. Це спеціальне з'єднання між артерією та веною, через яке під час гемодіалізу підключають апарат. Її потрібно берегти, тому цю руку не можна сильно навантажувати.
Змінилося і ставлення до звичайних хвороб. За словами Сергія, імунітет уже не такий, як раніше, тому тепер йому доводиться більше берегтися та уважніше ставитися до свого здоров’я. Адже навіть звичайна застуда може стати додатковим випробуванням для організму.
— Люди, які перебувають на гемодіалізі, дуже вразливі до різних хвороб. Апарат настільки очищає кров, що в людини практично нічого не залишається для захисту організму. Тому хтось десь чхнув, кашлянув, і ти одразу це підхоплюєш. Або навіть продуло, не так одягнувся — вже можеш захворіти.
Коли стикаєшся з цим особисто, розумієш, скільки людей живуть із цією проблемою
Зараз Сергій живе в Одесі, тож, дорога до центру, де він проходить гемодіаліз, займає значно менше часу. Раніше з Біляївки він виїжджав о 9-й ранку, щоб встигнути на процедуру о 12-ій. Але переїзд, говорить він, має свої плюси та мінуси. У Біляївці, попри тривоги, все одно спокійніше. В Одесі ж через постійні атаки жити набагато небезпечніше.
— Раніше, коли я їздив із Біляївки, то часто зустрічав людей із нашої громади та сусідніх сіл - Маяків, Ясьок, Троїцького, які теж тричі на тиждень їздили на гемодіаліз. Були серед них і літні люди, для яких дорога до Одеси та назад — це окреме випробування. Це і час, і витрати на дорогу, і просто важко фізично.
Саме тому, вважає він, якби в Біляївці відкрили такий центр, це б суттєво полегшило життя таким людям.
— Я ніколи не знав, що є така процедура, як гемодіаліз. Не знав, що люди можуть жити на гемодіалізі пожиттєво, не знав, наскільки серйозною може бути така хвороба. Коли ти з цим не стикаєшся, здається, що цього ніби й немає. А коли сам через це проходиш, починаєш розуміти, скільки людей живуть з такою проблемою.
Трансплантація нирки — шанс повернутися до життя, яким жив раніше
Сьогодні Сергій чекає на можливість, яка може повністю змінити його життя, — трансплантацію нирки. Він перебуває у національному листі очікування. Це державна програма, тож трансплантацію проводять безкоштовно для всіх пацієнтів, незалежно від того, військовий це чи цивільний.
Коли з’являється донорська нирка, вона має підійти конкретному пацієнту. Для цього враховують сумісність та інші медичні показники.
Але, говорить Сергій, чекати — не означає просто чекати. До цього моменту потрібно бути готовим постійно. Навіть перебуваючи в листі очікування, він має стежити за своїм здоров’ям і мати змогу поїхати до лікарні в будь-який момент.
— Якщо знайдуть мені нирку, мені подзвонять і скажуть: у вас є чотири години, щоб дістатися до Києва на пересадку. Тому в мене на цей випадок має бути зібрана сумка, щоб я тільки взяв її, сів у машину і поїхав.
Поки Сергій продовжує чекати. Хочеться лише побажати, щоб потрібна нирка знайшлася якнайшвидше.
Свого часу він, не роздумуючи, зібрав речі та пішов захищати свою землю. Тепер його сумка зібрана для іншої дороги — тієї, яка може подарувати надію на життя, де вже не потрібно буде рахувати кожен ковток води.
Раніше Біляївка.City розповідали про ветерана з Майорів — Ігоря Огороднього, про його досвід на війні та життя після повернення.
Хочете більше цікавого та корисного — підтримуйте роботу Біляївка.City на кнопці підтримки (зверху), а також залишайтеся з нами на зв'язку, підписуючись на сторінки у Facebook, Instagram, Viber та Youtube, про природу, біорізноманіття та туризм Пониззя Дністра — дивіться тут.
