Декілька років Володимир Красіков збирає старі фотографії Біляївки та показує, якою вона була десятки років тому, як змінювалися її знакові та впізнавані місця, а деякі з них – взагалі зникли і живуть лише у спогадах старожилів та рідкісних, унікальних знімках, які він знаходить. За цей час назбиралося стільки ретро-фото, що Володимир вирішив їх об'єднати та випустити фотоальбом, який презентував нещодавно, на День міста. Які фото увійшли до нього, де він їх шукав та що цікавого вдалося знайти – запитали у Володимира та розповідаємо читачам Біляївка.City.
Почалося все з сімейного альбому
За словами Володимира, архівні світлини Біляївки він збирає близько семи років. Почалося все з дідусевого альбому, де він знайшов кілька цікавих футбольних фото 50-х років. Згодом ці фото він передав в архів Біляївської спортивної школи, а сам занурився в історію міста та почав шукати старі фотографії.
Своє захоплення Володимир називає можливістю побачити, якою була Біляївка у різні періоди, як вона змінювалася – в режимі "було-стало", які об'єкти зникали та з'являлися на їх місці. За допомогою старих світлин можна розвінчати або навпаки знайти підвердження міським легендам, і головне – не загубити у часі важливі моменти нашої історії, зібравши її по фрагментах, як пазл, – людей, побут, звичаї, моду, архітектуру.
Фотоальбом, який виготовив Володимир Красіков
За роки пошуків Володимиру вдалося зібрати близько 300 фото. Деякі він знаходив на спеціальних сайтах, в архівах, але більшість фото надали саме біляївці, діставши власні родинні альбоми.
– Я дуже вдячний людям, які мені допомагали. Часто, розповідаючи про фото, вони повністю поринали у атмосферу тих часів. Пригадували моменти, людей, які з ними пов'язані, бувало й плакали, – згадує Володимир.
Відцифровані фото біляївець тривалий час викладав у місцевих інтернет-спільнотах. Нерідко такі фото з'являлися посеред запеклих сварок містян у "ковідні часи" і одразу приглушували градус напруги. Люди перемикалися, впізнавали на них своїх рідних, знайомих, ділилися власними спогадами.
Деякі старі світлини, знайдені Володимиром, ставали ілюстраціями для статей на Біляївка.City. Уже багато років наша редакція працює над циклом публікацій з історії міста і теж збирає фото для міського онлайн-альбому.
Як з'явився фотоальбом про Біляївку
Володимир говорить, що ідея виготовити фотоальбом з власної колекції фото з'явилася у нього завдяки випадку. Це було до повномасштабної війни, у пошуках він натрапив на фотографію зруйнованого санаторія ім. ВУЦВК в Одесі та передав її одеситу Євгену Волокіну, який теж давно збирає старі фото міста. На знак подяки колега подарував Володимиру альбом з архівними світлинами Одеси. Тоді й виникла думка видати щось у схожому форматі про Біляївку.
– Потім почалася війна, мене призвали, було не до альбому. А влітку у Біляївці зустрів знайомого, який знав про мою ідею. "Ти зробив альбом?" – запитав він. Ця фраза стала для мене тригером, підштовхнула повернутися до свого задуму. Значить, комусь це цікаво.
Під час презентації фотоальбому, на фото Володимир Красіков
До фотоальбому увійшло близько ста фотографій, це лише третя частина колекції, яку зібрав Володимир. Оскільки історія Біляївки нерозривно пов'язана з річкою, то саме її краєвидам та життю біля води присвячена основна увага у ньому. Багато фотографій показують, як змінювалися знайомі обличчя міста з часом – центр, стадіон, будинок культури. Як виглядали вулиці, чим займалися люди і яким було їх життя. Тобто альбом є своєрідною машиною часу для тих, хто пам'ятає Біляївку такою, і тих, хто навіть уявити не міг, наскільки все змінилося.
– Кожне фото супроводжується лаконічним підписом, довгих описів не хотілося принципово. Все мало бути максимально зрозуміло, щоб люди розгядали цей альбом, наче сімейний. Вглядалися у фото, дізнавалися свою історію, як все було раніше.
Наразі альбом вийшов невеликим тиражем, близько 20 примірників, говорить Володимир. Побачити його можна у "Музеї чистої води", де нещодавно відкрили нову виставкову залу. Один екземпляр він подарував Біляївському ліцею №1, ще один – планує передати міській бібліотеці.
Декілька альбомів у Володимира купили, серед них є люди, які давно виїхали з Біляївки, але продовжують тримати з нею зв'язок. Дехто знайшов на фото своїх родичів.
У планах біляївця надрукувати ще один альбом зі світлинами, які не увійшли у цей, але розбавити його гумористичними колажами. Над ще однією ідеєю Володимир зараз працює. Усі карти розкривати не хоче, однак пообіцяв, що наші читачі дізнаються про все першими.
Які цікаві фотографії траплялися
Тривалий час Володимир збирає не лише старі фотографії, а й цікавиться темою Другої світової війни. На одному з сайтів його колеги-пошуковики знайшли фото, де зображені німці біля якоїсь будівлі у Біляївці. Підпис вказував на те, що це саме Біляївка.
– Я спочатку не здогадався, де це, але розумів, що, швидше за все, мова йде про мікрорайон станції "Дністер". Поїхав у третю школу, з фасаду – не схоже. А потім зайшов з іншого боку – один в один та будівля, що зображена на фото.
Ще одне фото часів війни Володимир знайшов в архівах. Це аерознімок 44-го року, зроблений німецькими військами. Вони пролетіли над станцією "Дністер", захопивши на фото територію, де зараз стоїть танк, і навколо.
Наступні два фото цікаві своїм ракурсом. До речі, їх допомогла знайти Тетяна Турбіна.
Перше фото – панорамне, зняте з будинку культури. На ньому видно людей, трибуну з виступаючими, очевидно, це була одна з демонстрацій, які тоді часто проходили. Також фото охоплює стадіон, танцювальний майданчик, а позаду видніється Свято-Миколаївський храм.
На другому фото можна побачити фасад будинку культури, який збудували на місці дерев'яного. Обидва БК спіткала однакова доля, вони згоріли. Другий будинок культури, що на фото, прослугував біляївцям порівняно довго, орієнтовно у 81-82 роках там сталася пожежа.
– Що характерно, – каже Володимир, – ця будівля виявилася типовою. Такий самий клуб сьогодні можна побачити у місті Баштанка Миколаївської області.
Цей будинок, на фоні якого стоїть чоловік, пов'язаний зі зйомками фільму "Погоня" (1965 рік), деякі сцени якого знімали у Біляївці. Що цікаво, каже Володимир, багато зі старожилів його не впізнавали, казали: "Та ніколи такого будинку в нас не було!"
– Буквально 2-3 людини його згадали. Це бутафорний будинок, який збудували спеціально для зйомок фільму. Він стояв на місці, де зараз знаходиться рятувальна станція. Не дивно, що його пам'ятають не всі біляївці.
За словами Володимира, він не втрачає надії знайти на фото ще два місця, які раніше були у Біляївці, але збереглися лише у спогадах старшого покоління. Це фото старого базару, де зараз магазин "Рибачок".
Ще був бар-генделик, який місцеві називали "Алиє паруса". Він був накритий брезентом, який з часом потріпав вітер, через це, ймовірно, і отримав таку народну назву. Дехто розповідав Володимиру, що він стояв в районі клуба, але це не точна інформація.
У ваших альбомах можуть бути цінні знімки – ви просто про це не здогадуєтесь
Це Володимир зрозумів, коли попросив біляївців переглянути їх сімейні альбоми.
– Збираючи фотографії, я зустрівся з двома проблемами. Перша, як правило, більшість раритетних фото були колективними. У центрі уваги – люди, а фон, будівлі, вулиці, тобто усе, що дозволяє побачити обличчя міста у той чи інший період, не так часто потрапляли у кадр. Другу проблему я вважаю більш глобальною. Зазвичай, люди казали: "Фото є, але нічого цікавого там немає". Потім дивився сам і знаходив справді цінні та унікальні фотографії.
Важливе прохання
Друзі, у ваших родинних альбомах дійсно може зберігатися щось важливе, яке загубилося у часі, і яке роками шукають такі ентузіасти, як Володимир Красіков. Це наша спільна історія та спадок, який ми повинні зберегти і передати наступним поколінням.
Знайдіть час і перегляньте власні родинні альбоми. Якщо знайшли щось цікаве – пишіть Володимиру.
