Біляївка.City вирішили дослідити, як змінювалося житло біляївців щонайменше за останні 100+ років. Ми прогулялися вулицями міста - найстарішими, що знаходяться ближче до річки, або в центрі, та новими, які забудовувалися вже в роки Незалежної України. Фактично повсюди можна побачити, яка архітектурна мода панували у різні роки міського розвитку. Ми почули багато цікавих історій, як поява Одеського силікатного заводу у 1972 році викликала бум на білі будинки в Біляївці, або як у 70-ті у родини відібрали дім, бо він здався завеликим. А ще історію першого та останнього багатоквартирного будинку Незалежної України. Його хотіли збудувати в обмін на підключення дністровського водогону до селища Коблево.
Найдавніші будинки Біляївки
На перших вулицях Біляївки, які тоді називалися десятками, будували типові для південної України хати. Будівельний матеріал - лампачі. Їх робили вручну цілими вулицями, змішуючи глину з половою та кінським навозом для міцності. Для даху взимку чоловіки ходили косити камиш, в'язали снопи та підбивали ними укладені вздовж стелі дошки.
Метрові глиняні стіни та очеретяний дах взимку тримали тепло, а влітку - дарували прохолоду. Зовнішні стіни фарбували синім кольором, а сама хата ділилася на три приміщення - сіни, мала хата та велика хата. За ними йшла комора та господарські споруди. Довжина будинку, висота стелі залежали від статків господарів.
Цікаво, що на більшості найстаріших біляївських хат, яким вже 150, або й більше, років, завжди були два димоходи.
Топили у великій хаті, переважно, на Різдвяні свята, коли збиралися гості, похресники, в інший час вона була зачинена. Родина жила у малій хаті, або ж ще й ділили навпіл сіни та робили там додаткову невелику спальню.
На жаль, більшість старих хат, наче живі люди, помирають зі смертю своїх власників. Спадкоємцям вони виявилися не потрібними, або ж їх взагалі немає. Таких будинків у Біляївці чимало.
У різні роки старі біляївські хати переживали трансформації. Тривалий час єдиним оновленням було покласти на дах "перелім" - укріплення, яке б захищало його від дощу та снігу.
У 70-ті роки минулого століття поширення набув азбестоцементний матеріал для покрівель шифер, яким всі, хто мав таку можливість, кинулися перекривати дахи, або ж стелити його поверх камишу.
Пізніше з'явилася мода будувати на подвір'ї літню кухню, ванну. Чому не поруч, у біляївців-старожилів є пояснення: бо влітку тут робили закатки, могли патрати курей, смажати м'ясо. У приміщення, де жили, не мав йти сморід. Разом з тим, названа літньою, ця кухня служила господарям протягом року. А от внутрішні туалети з'явилися набагато пізніше, як і традиція поєднувати кухню з будинком переходом. Лише з роками люди почали більше жаліти себе та своє здоров'я, а, можливо, це пов'язано з появою потужних витяжок. Як думаєте?
Багато старих будинків на перших вулицях Біляївки, або на центральних.
Чимало старих хат є у Біляївці й зараз, але деякі досить важко впізнати після пластичних операцій з омоложення. Добудовуються приміщення, кухні, ванні кімнати, фарбуються у різні кольори стіни, покриваються сучасними матеріалами дахи, зносяться господарські споруди. І лише видовжена форма видає, що тут дім-старичок, чиї роки з турботою та любов'ю продовжують його мешканці.
Разом з тим, більше ста років тому у Біляївці з'являються будинки заможних мешканців. Вони відрізняються по формі від усіх, що тут були раніше. Переважно, це маєтки у центрі, або на центральних вулицях. Наприклад, будинок Павла Лупалова (ймовірно, в ньому відкрився перший відділок міліції міста), Аркадія Севрюка (там, де зараз знаходиться "Південна зоря", магазин "Магніт"), Якова Марцина та багатьох інших, чиї імена поки що нам не відомі.
Будинок Якова Марцина
На початку 20-го століття у Біляївці з'являються котеджі - перші будинки селища, що будували для працівників станції "Дністер". Про них ми розкажемо окремо в наступних публікаціях. Вони дуже вирізнялися від усього, що було до того в Біляївці.
Будинки радянської України
Перші зміни в архітектурі Біляївки почалися у 60-ті, коли у корінних біляївців почали відрізати ділянки землі, які вони традиційно обробляли. Їх роздавали під житлову забудову. Так у місті почали з'являтися не лише нові вулиці, а й новий тип архітектури. Це були вже не довгі будинки прямокутної форми, а скоріше квадрати з ракушняка - з двома, або трьома вікнами, що виходили на вулиці, невеличкою терасою. Розташування кімнат у всіх було різним, але тепер намагалася робити відокремлені кімнати, щоб зручно було
Згодом такі будинки покривали "шубою" - сумішшю піска, цементу, води, в яку інколи додавали фарбу. Шуби були різного кольору - від світло-сірого до чорного. На колонах намагалися намалювати візерунки, або прикрасити їх різнокольоровим склом, орнаментом.
У 70-их роках в Одесі відкрився завод, що виробляв з вапна та кварцового піску силікатну цеглу. У Біляївці почався бум на будівництво з цього матеріалу - з нього зводили будинки, паркани, або ж, хто міг собі дозволити, оздоблювали будинки.
Один з власників такого будинку Володимир Корсун розповів нам історію свого будинку.
- Коли переїхав до Біляївки, батьки купили мені тут стареньку хату, - згадує він, за 4500 радянських рублів, на той період будуватися забороняли. Коли було потепління, ми почали стройку на ділянці, поруч зі старою хатою. Тоді тут працювала бригада з Майорів, у багатьох були будинки, які вони майстрували навіть на моїй вулиці Пушкінській. Однак будинки з цегли зустрічаються майже на всіх вулицях міста, не лише тут.
Зауважимо, що нижче - ілюстрації типових будинків із цегли, ми не запитували точні роки, коли ці будинки з'явилися на вулицях міста.
У цей же десь період трапилася цікава історія. У біляївської родини за рішенням місцевого органу владу відібрали будинок, який ті збудували - здалося, що він завеликий, а люди нібито збудували його на нетрудові доходи. Знаходився він на центральній вулиці - О.Головатого. У радянські часи тут були різні установи, а у 90-их родина відсудила його у держави та повернула у власність. Згодом, продала його.
На фасаді, до речі, ще одна місцева мода - викладати стіни плиткою. Тоді вона панувала, як на стінах магазинів, так і приватних будинків.
У 70-ті службове житло починають будувати різноманітні підприємства, що працюють в місті. Навіть з'являється провулок з нетиповим для Біляївки житлом на два господаря. Це нинішні вулиці Дружби, Кіпенка. У цих будинках вже є приміщення для ванних кімнат, внутрішніх кухонь, оскільки їх підключали до центральної каналізації, та досить комфортне планування. Житло тут отримували секретарі райкому партії, працівники виконкому, прокуратури, керівники міліції.
Окрім того, поступово у період 70-80-их з'являються багатоповерхівки, що будують різні підприємства, радгоспи та колгоспи для своїх працівників.
Це будинки по Олега Кошового, Гагаріна, Некрасова, Спортивній, Суворова, Теністій, у селищі працівників станції "Дністер", будинки для працівників радгоспу та колгоспу по Крайній, Комарова, провулку Яськівському тощо.
До речі, якщо на деякі службові квартири видавали ордери, які вже у часи Незалежної України, можна було приватизувати - тобто, отримати без оплати, то колгоспні чи радгоспні будинки декому довелося викупати, а до того сплачувати, як за користування службовим житлом. Наприклад, якщо людина на момент приватизації працювала вже в іншій установі.
Цікава історія пов'язана з останнім багатоповерховим будинком Біляївки, які з'явився на зламі двох епох - радянської та Незалежної України. Її нам розповів колишній керівник станції "Дністер" Віктор Корепанов.
- Була домовленість між нами та будівельним підприємством з Молдови, що має відбутися обмін - вони нам проєктують та будують дім на 90 квартир, а ми їм проводимо водогін та підводимо воду до селища Коблево, Миколаївської області. Тоді Коблево та Сергіївка були два морські курорти, які негласно закріпили за МолдКурортБуд. Все там було гарно: природа, повітря, а от води не було. Тому була така між нами домовленість - ми їм воду, вони нам будинок. Проєкт зробили, але тут рухнув Союз, ми в одній країні, вони в іншій. Тоді ми з Любов'ю Солодовніковою поїхали до них просити передати нам проєкт. Потім почали шукати підрядника, взявся за цю справу Валерій Кравченко, директор підприємства "Антарктика", якого застрілили потім, змінилося кілька прорабів, будівельних компаній, але будинок ми збудували, люди отримали квартири, навіть вже не очікуючи на них.
Будинки Біляївки періоду Незалежної України
Варто сказати, що добробут кожної родини наразі залежить від багатьох факторів. Усі будинки, які є у нашому огляді - і зараз знаходяться на вулицях містах. Хтось має змогу їх осучаснювати, хтось - ні.
Ми б сказали, що тренд цього періоду: осучаснити те, що дісталося у спадок, а нове збудувати так, щоб виразити свою індивідуальність.
Гуляючи по новим вулицям міста, ми побачили будинки різних форм, архітектурних рішень. Дуже сильно, скоріш за все, впливає те, що зараз є великий вибір будівельних матеріалів, можливість подорожувати та бачити різноманітну архітектуру, а також незамінний помічник Інтернет.
Ми дуже хочемо, щоб наступного разу, коли доведеться писати на тему архітектури міста чи громади, усі будинки Біляївки ставали б тільки гарнішими та кращими, а мешканці мали змогу осучаснювати їх, робити комфортними та наповненими родинного тепла.
