Майя Бондар у своїх рідних Майорах та у Біляївці організувала не один концерт. Вона працювала у сфері культури. Але весь час мріяла організувати власний, щоб самій, як артистка, виступати на сцені. Десятого жовтня у залі Одеського академічного театру ляльок вона реалізувала цю мрію, зібравши майже повну залу глядачів на свій дебют. Каже, все почалося неочікувано з її збірки віршів, а також людей, які вірили в неї більше, ніж інколи вона сама. На цьому шляху було місце зневірі, помилкам, сльозам. Втім, вважає Майя, все було необхідно. Тепер вона точно знає, що треба, щоб прийти до мрії. Хоче ділитись цим досвідом та творчістю з іншими, на наступних концертах – у театрі із залою для значно більшої кількості глядачів.
– Колись я думала, що далі рідних Майорів нічого не бачитиму. Мовляв, ну що може очікувати дівчинку з маленького села? – промовою з цих слів почала концерт Майя Бондар. – Тепер моя донька говорить, що Майори – це місце, де збуваються мрії, і я з нею абсолютно згодна. Треба вірити в себе і любити.
Життя щоразу повертало мене до місії
Два з половиною роки тому наша героїня вирішила кардинально змінити сферу діяльності і стала психологинею. До цього довгий час працювала в культурі. Загалом, говорить, на сцені і за кулісами концертного життя вона з семи років.
– Пам’ятаю, як у шість років прийшла з бабусею на перший концерт у сільський будинок культури. Тоді під час заходу сталася невелика пауза, хтось з артистів не встигав переодягнутися. Я уявляла, що їм треба підстраховка, і так хотіла, щоб викликали на сцену мене, – згадує Майя.
У сім років вона записалась на танцювальний гурток, з того часу будинок культури став її другим домом. Через роки їй довелося долучатися до організації десятків концертів, заходів різного рівня. Вона знала, як викликати у людей радість, щастя. Але тоді не усвідомлювала, що сама може бути цінністю і дарувати ці емоції. Що люди захочуть приходити саме на концерт до неї.
Психологія, в яку Майя поринула, допомогла розібратися у собі, знайти опору. Однак чим би вона не займалась, які б проєкти не реалізовувала, життя щоразу повертало її на сцену і показувало, яка в неї місія.
Невдача і знову на сцені
Свій перший невеликий творчий вечір Майя організувала у грудні 2023. Знайшла затишний заклад, запросила зіркових гостей. Її мета була зібрати напередодні зимових свят кошти на подарунки для дітей з деокупованих територій. Цей вечір вона називає невдалим. Він відбувся, однак не так, як вона планувала. Натхнення спробувати зробити це ще раз – пішло.
– Тоді мені здавалось, що мій світ зруйнувався. Я не зібрала суму, яку планувала. Не всі змогли прийти, хтось захворів, інші запізнилися, ще у когось виникли непередбачувані обставини. Моя помилка була в тому, що я більше вірила в запрошених гостей, ніж в себе, зрадила себе. Кошти на благодійність знайшла, але відтоді усвідомила, що донатити треба лише зі стану достатку,– розповіла Майя.
Через деякий час вона побачила оголошення благодійного фонду "Тримай", їм в команду потрібна була людина. Фінансово вона донатити не могла, тому вирішила допомагати фізично, своїми знаннями, вміннями і стала волонтеркою. Спочатку писала у соцмережах фонду пости, звіти. А потім на вихідні долучалась до Днів підтримки. Фонд кілька разів на місяць проводив і проводить в Одесі благодійні фестивалі на користь військових, допомагає переселенцям, багатодітним, людям з інвалідністю та старшого віку.
– В перший день, коли я волонтерила на фестивалі, мене поставили на лотерею. Я не втручалась у організацію, моєї поради не питали. Просто спостерігала за всім. Коли дійшла черга до нагородження, сталися якісь заминки, люди не збирались, не знали як нагороджувати. Тоді вже сказала, що я можу це зробити, бо на нагородженнях "собаку з’їла".
Так фонд "Тримай" повернув Майю на сцену. Зараз артисти і все, що стосується сцени на заходах фонду - це частина її відповідальності.
Спочатку були вірші, потім народився концерт
Десятого жовтня Майя Бондар здійснила свою дитячу мрію - організувала власний концерт на великій сцені, у великій залі - в Одеському театрі ляльок. Вона називає його дебютним, адже вперше запрошувала глядачів познайомитись ближче саме з нею, її цінностями і творчістю.
Ідею з концертом, згадує вона, підсвітили люди, які знаходились в її оточенні: друзі, колеги, наставники. Першим неочікуваним кроком на шляху до нього стала збірка віршів.
Писати вірші вона почала у 2016 році, ще коли працювала у будинку культури у Майорах. Не часто, для себе, але всі зберігала, вони були схожі на розмову її душі.
У цьому році у свій День народження Майя влаштувала для близьких та знайомих творчий вечір. Читала свої вірші – з телефону. І тоді одна з гостей - Маша Вірченко, сказала, що хотіла б також читати її вірші. Запропонувала надрукувати збірку - для себе і для авторки. Завдяки Маші та іншим людям, акцентує Майя, ці вірші знайшли свій дім.
Вона згадує, що збирала їх по всім старим блокнотам і нотаткам у телефоні, їх вийшло на 68 сторінок. Потім згадала про послання з ченелінгу (психологічної практики - прим.ред.), які приходили їй у віршах на запитання. Так, загалом вийшло 103 тексти, на 163 сторінки.
Збірка отримала назву "Бери. Відчувай. Давай." Це слова з картини-афірмації, яку авторка намалювала у 2022 році. Сама картина стала обладинкою. Майя називає збірку помічницею, адже кожен може поставити запитання, відкрити рандомно сторінку і прийняти з книги відповідь з відкритим серцем.
З питання, як презентувати книгу, народилась ідея організувати концерт. Тому в друк вийшло не дві, а 110 книжок, щоб кожен глядач отримав її у подарунок.
Я плакала від щастя
Майя знайшла партнерів, які надали багато подарунків, запросила виступити на концерті творчих друзів, і це, за її словами, був чудовий тандем на сцені.
– Наступного дня я плакала цілий день від щастя. Бо люди скидали мені стільки змонтованих відео з концерту, було стільки повідомлень, відгуків. Писали: "світи Майя", "ми надихнулись", "я знайшла відповіді на свої питання", "це було найкраще", "поруч з тобою збуваються мрії", – ділиться наша героїня. – Ті, хто не були на концерті, писали, що хочуть купити мою книжку. Все це мотивує думати про наступні концерти у ще більших театрах. Щоб більше людей, відвідуючи їх, відчували свої крила, знаходили точку опори, своїх серед своїх.
Допоміг досвід роботи в культурі і школа життя
Майя переконана, що за кожним, навіть маленьким успіхом чи досягненням, стоїть велика праця, досвід і підтримка людей. Без цього її мрія б не реалізувалась.
– Я не ставила собі питання: чи зможу я зробити такий концерт? А спитала себе: як я це можу зробити? Бо у першому випадку вже є сумніви, а в другому відкриваються багато дверей з можливостями.
Інколи, говорить Майя, її запитують, де вона вчилась бути ведучою. Відповідь: в рідних Майорах у будинку культури, у Біляївці – багатьох дивує. Були згодом і курси акторської майстерності, але саме той перший досвід, каже, був найціннішим. Вона прийшла у рідний сільський БК простою помічницею а пішла з "культури", будучи директоркою міського будинку культури у Біляївці.
– Інколи згадую наш перший фестиваль "Дністровська вертута", коли мені довелося 12 годин поспіль бути ведучою, а паралельно знати, де які локації стоять, де учасники, хто їх погодує і відвезе. Схожих випробувань було багато. Я вдячна Біляївській міській раді, що тоді повірили в мене, за школу, яку пройшла. Бо працювати там – означало, що все має бути ідеально, і кожен крок продуманий, – розповідає Майя. – Я пишаюсь місцем, де працювала, і що відбувалося там за той час. Скільки сценаріїв і проєктів було написано, скільки заходів проведено. Тому сценарій, оренда театру, технічні та організаційні моменти під час власного концерту - не лякали. Зі мною працювала команда, і я сама собі була продюсером.
Людині потрібна людина
Втім, говорить Майя, не все було так легко, як може здаватись. І в першу чергу, мова про її внутрішню боротьбу. Якби не наставники, вчителі, друзі, близькі, які її підтримували, направляли, питання – чи був би концерт таким вдалим.
– Я знаю точно, що людині потрібна людина. Це найцінніший ресурс. Я зараз будую свою, дорослу команду, навчаю, делегую, а не все роблю сама, як раніше, і залишається місце для творчості. Коли йдеш у масштаб – інакше не можна. Якщо працювати чесно, на все знайдуться кошти, – переконана наша героїня.
Секрет проявлення, на її думку – це бути тотально собою. Не йти за чиїмось шаблонами, думками. Коли вона почала проявляти свої цінності, її почали бачити люди з такими ж цінностями і думками.
– Люди підсвічують твою унікальність. Якщо ти не знаєш, чим хочеш займатися, помічай, про що тебе часто запитують, з чим асоціюють, якої поради чи допомоги питають. Це і будуть підказки, –радить наша героїня.
Мрії мають властивість здійснюватись
Колись, згадує Майя, одна жінка їй сказала, що в неї буде книжка, а інша, - що вона співатиме. В це не вірилось. Якщо з книжкою ще якось було більш реалістично, то зі співом - ні. Втім, посил був такий, що Майя напише вірш, а хтось – музику, і ця пісня допомагатиме людям змінюватись. Щодо співів, вже більше року вона бере уроки вокалу, а під час концерту виконала дві пісні.
– Я деякі свої вірші декламувала у соцмережі. Коли вже формувала збірку віршів, мені написав один звукооператор - запропонував в майбутньому створити проєкт, написати музику під мої вірші. Пізніше я зустріла свого колишнього керівника вокального колективу Ігоря Рожко. В розмові згадала, що творчість не полишаю, пишу вірші. А він у відповідь запропонував: хочеш, давай я музику тобі напишу для віршів. От вам і "не може бути". Тому мріяти треба. Йдіть у свої страхи, приймайте справжніх себе, беріть відповідальність за своє життя, долайте негативні установки і нарешті досягайте своїх мрій, – закликає Майя Бондар.
Її наступна мрія - концерт в Оперному театрі, а також відкриття центру, де допомагатимуть людям, які пережили біль і втратили сенс життя, повертати відчуття щастя та любові.
