Книга – це також зброя, яка формує певний світогляд. Саме тому в українській книгарні-кав’ярні в Одесі закликали одеситів здавати російськомовні книжки на макулатуру. Всього було зібрано 10 тонн книжок, з яких 0,5 тонни одесити принесли пішки власноруч у невеликих торбинках, решту привозили на машинах. Виручені кошти від здачі книжок будуть витрачені на придбання книг для українських військових та на донати, які допомагатимуть звільнити країну від російських загарбників. Біляївка.City поговорили про цю акцію з її популяризаторкою, одеською письменницею Євгенією Подмарковою.
Постав "русскую літературу" в куток
Євгенія Подмаркова – громадська активістка, волонтерка, авторка збірок "В одеський спосіб", “Тилові нотатки” . Одеситка розповідає, що на ідею наштовхнули події, що сталися в Херсоні та області, коли російські військові масово знищували українські книжки в бібліотеках, центрах культури та шкільних бібліотеках. Руйнування зазнали багато бібліотек.
Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека імені Олеся Гончара після удару армії Росії. Херсон, 12 листоада 2023 року
Така ситуація була на всіх українських територіях, які окупувала Росія. Так, в Центрі нацспротиву повідомляли, що на тимчасово окупованих територіях в Луганській та Донецькій областях окупанти знищили майже всю українську літературу. Українські книжки росіяни вважають "екстремістською літературою". До неї вони відносять будь-які українські книжки, видані у 1994-2021 роках. Це стосується і підручників, які замінюють російськими.
«Забороненими» і «екстремістськими» окупаційні «поліцейські» також вважають книжки про ситуацію на Донбасі після 2014 року. Зокрема, спогади очевидців і літературу про українських військових.
– Після звільнення окупованих частин Херсонщини постало питання, як поповнити ці бібліотеки книжками, замість тих, які там масово спалювали, знищували, – пояснює Євгенія. – В українській книгарні-кав'ярні в Одесі з'явилася ідея, що можна запропонувати одеситам приносити російські книжки, які ми будемо здавати на макулатуру, а замість цього будемо купувати книжки – зокрема для центрів реабілітації військових, для захисників та оборонців України, для бібліотек Херсонщини. Частину коштів вирішили направити на закриття зборів, якими опікується українська книгарня-кав'ярня в Одесі. Я просто стала так би мовити “обличчям” цієї акції.
Схожі акції проходили, до речі, в багатьох містах України під загальним закликом “постав російську літературу в куток”. Для неї також в книгарні-кав'ярні виокремили куток, куди можна було приносити російські книжки. З часом їх стало так багато, що довелося у дружньому просторі попросити кімнату для складу, щоб збирати принесені одеситами книжки.
Склад зоповнюваввся майже щодня
– Для акції долучилося багато одеситів, мешканців Одеської області. Хтось приносив кілька пакетів, але робив це регулярно, так в руках принесли десь 0,5 тонн книжок, хтось домовлявся і привозив прицеп літератури, – пояснює активістка. – Якщо здавати книги від однієї людини – це невигідно, ціна за кілограм буде 1-2 гривні. Якщо гуртом, то ціна виростає до 5-7 гривень, бо переробникам макулатури це вигідно: приїхати та одразу забрати кілька тонн. Ми зібрали 10 тонн – таку мету ставили на початку акції.
Ідея не лише в тому, щоб поповнити бібліотеки замість знищених росіянами, а й в усвідомленні того, що потрібно звільнити свою свідомість від ідеології, яку так непомітно, але впевнено просувала Росія.
"Русский мир" популяризували навіть бульварні детективи у м’яких обгортках
Співрозмовниця розповідає, що аналізуючи книжки, які приносять люди, вони звернули увагу на кілька важливих моментів.
Росія вкладала шалені гроші в просування своїх продуктів на український ринок. Якщо ще 10-25 років тому на книжковій розкладці було важко знайти україномовні книги і їх треба було шукати в крафтових місцевих книжкових магазинах, відвідувати презентації, то тиражі, якими випускали російські книжки, були захмарними.
– Якось власниця української книгарні-кав’ярні Галина Дольник звернула мою увагу, що на багатьох з книжок стоять тиражі в 5-6 мільйонів. Це, наприклад, умовно опозиційний до радянської влади Шукшин, якого щороку перевипускали тиражами від 0,2-1,5 мільйонів.
Усю літературу, яку приносять одесити, умовно можна поділити на кілька сегментів, пояснює активістка. Для критичних і розумних читачів – складна класика, де наративи російської пропаганди щедро змішані з нейтральними ідеями, цікавими текстами та сюжетними лініями. Для звичайних невибагливих розумів – бульварні детективи у м'яких обгортках. Для схильних до містики – езотерична та псевдодуховна література.
Багато в макулатурі класиків – Пушкін, Лермонтов, Достоєвський, Толстой та інші, які звеличували війни, самодержавців, асиміляцію та знищення поневолених народів. В цьому вірші, наприклад, замінено одне слово "цар" на "президента", але як сучасно він лунає, правда ж?
Нет, я не льстец, когда президенту (в оригіналі було царю - прим.ред.)
Хвалу свободную слагаю:
Я смело чувства выражаю,
Языком сердца говорю.
Его я просто полюбил:
Он бодро, честно правит нами;
Россию вдруг он оживил
Войной, надеждами, трудами.
Належить цей вірш перу Пушкіна. «Оживив» росію Микола І війною з Персією 1826–1828 років.
Таких прикладів можна навести десятки, пише медіаекспертка Інституту демократії ім. Пилипа Орлика Ірина Авраменко. “Зірки російської літератури Михайло Лермонтов і Лев Толстой були військовими в складі окупаційних військ на Кавказі, які возвеличували мародерство.
Письменник Федір Достоєвський просував ідеї «богообраності» росіян – «ядра» імперії. Сьогодні його часто порівнюють із сучасним ідеологом «русского мира», ідеологом путінізму Олександром Дугіним. Адже в роботах обох мислителів лежить фашистська ідея винятковості російського народу”.
– Дуже багато в макулатурі є книг, які напряму розхитували психіку людей теоріями змов, – говорить Євгенія Подмаркова. – Всякі русичі на динозаврах, які врятували світ та мали свою, відмінну від інших російську цивілізацію. Багато книжок з романтизацією афганської загарбницької війни, але абсолютно зло, на мій погляд, це романи Дар'ї Донцової та подібні до неї з серії “русский детектив”. Їх готували для людей з низьким IQ, щоб під виглядом легкого чтива вносити в голови “правильні наративи”.
Дар'я Донцова, говорить активістка, популяризує наративи "русського мира" через свої книги, зображуючи росію у позитивному світлі та критикує західні цінності і культуру. Легкий стиль і розважальний характер книг роблять їх доступними для широкої аудиторії, ненав'язливо включаючи ідеологічні та культурні меседжі.
Навіть в росії свого часу Донцову звинувачували в тому, що на неї працюють “літературні раби”, настільки ці книги були поставлені на конвеєр. Щороку вона випускала по 10 книжок, її неодноразово звинувачували в плагіаті, подавали на неї судові позови, які дивним чином закривалися за згодою сторін. Є думка, що за цією продуктивністю та успіхом криється тінь російських спецслужб (хоча офіційно ця інформація ніде не підтверджена - прим.ред.). Цю версію пояснюють тим, що чоловік Донцової, відомий академік з "соціальної інженерії", Александр Донцов, відомий своєю науковою роботою у галузі соціальної психології.
Він розробив концепцію інтеграції малих груп, досліджував міжособистісний конфлікт, масову свідомість та соціальні емоції. Має кілька публічних нагород від силового сектору росії, серед них медаль Міністерства оборони РФ «Генерал армії Комаровський». Нею нагороджують осіб за значні досягнення у військовій освіті та наукових дослідженнях, що мають стратегічне значення для росії.
У макулатурі, яку приносять одесити, багато "духовної літератури", яку випускали тоннами та реалізовували, зокрема, через церковні лавки. У цій літературі популяризувалися не лише ідеї православ'я, а й концепція богообраності російського народу, необхідність покорності вищим колам. Чимало літератури, яка просто поширювала ментальність "русского міра". Багато псевдоліберальної російської літератури для тих, хто шукає “хороших русских”.
– Вартість цих книжок була мінімальною, якщо порівнювати з якістю деяких з них. Наприклад, нещодавно принесли цілу серію про Романових – це дуже дорогий папір, обгортка, поліграфія, але це продавалося за три копійки, лише б люди купили, – говорить Євгенія Подмаркова.
За переробку російської макулатури погрожували розправою
Коли в українській книгарні-кав’ярні в Одесі оголосили про акцію, Євгенія поширила цю інформацію зі своєї сторінки. Їй почали погрожувати у соціальних мережах, а сторінки атакували сотні ботів, але й, можливо, реальних людей, які писали хейтерські коментарі.
– Як зазвичай, шукали пояснення в тому, що я начебто не "справжня одеситка", – говорить вона. – Хоча це ще один з міфів російської пропаганди, що в Одесі бракує своїх патріотів. Це абсолютна вигадка. Україноцентричний рух Одеси ніколи не був меншим за інші регіони. У нас є й свої політичні в’язні, які відбули терміни в радянських таборах, наприклад, за те, що організували гурток хорового співу українських народних пісень в Одесі. Багато видатних імен, які століттями виборювали українську державність, або залишалися українцями попри русифікацію.
Частина макулатури, яку принесли одесити - поїхала на склад та подальшу переробку
Активістка каже, що до неї часто звертаються мешканці інших областей, віддалених від Одеси населених пунктів, пропонують надіслати книги поштою.
– Я пояснюю, що сенсу в цьому немає, бо вартість доставки буде більшою, ніж виторг від цих книг, однак закликаю влаштовувати такі збірки у себе, на місці здавати макулатуру та купувати українські книжки.
Вона отримала багато хейту в свій бік, однак і багато підтримки. Бо люди поступово починають усвідомлювати, що в тоталітарному режимі немає нічого, що було б "поза політикою". Спорт, мистецтво, книги, література – не виключення.
– Мені не страшно читати ці погрози, бо вони – це як ворог людський, який живеться нашими страхами, – пояснює жінка. – Я з 2014 року в волонтерському русі. Ми на правильному шляху, ми стоїмо за своє. Вільні страху не мають. Тому ми просто маємо робите те, що повинні.
