У Біляївській лікарні медики провели надскладну операцію, повернувши до життя 36-річного Артема з Маяк з критичною крововтратою. Цей випадок став випробуванням не лише для пацієнта: поки хірурги боролися за його життя в операційній, десятки мешканців громади терміново здавали кров, щоб дати чоловіку шанс на порятунок. Лікарі та Артем поділились подробицями пережитого.
Шостого січня до хірургічного відділення Біляївської лікарні, яке очолює Сергій Швець, у критичному стані доставили 36-річного пацієнта з Маяків.
За словами хірургів, у чоловіка була дуже сильна внутрішня кровотеча. Показник гемоглобіну впав до 30 (при нормі 120).
— Ситуація була граничною: оперувати — величезний ризик, пацієнт міг просто не пережити операцію при таких показниках. Не оперувати — смерть за лічені години. Тож вирішили спробувати вирвати шанс на життя, — розповідає лікар-хірург Володимир Синяков.
Оперували командою хірургів: Віктор Десятник, Володимир Синяков, до яких згодом на допомогу прийшов Андрій Крот.
Імена двох останніх лікарів мешканцям Біляївки можуть здаватися незнайомими. Це тому, що вони лікарі-переселенці з тимчасово окупованої Херсонщини, які тепер працюють у Біляївській лікарні. Попри те, що війна відібрала у них дім, рідні стіни лікарень, вони зберегли незламний ентузіазм і не втратили головного — хисту рятувати життя.
На питання: чи не боялися брати такого важкого пацієнта? Вони відповіли:
— Ми ж херсонські лікарі, ми вже нічого не боїмося.
Операція, за словами хірургів, тривала понад три години. Виявилося, що виразка була настільки великою, що буквально зруйнувала стінку дванадцятипалої кишки та почала «вростати» в печінку. Лікарям довелося виконати великий об'єм роботи, щоб зупинити кровотечу, зокрема зробили резекцію — видалили частину шлунку.
Порятунок Артема, наголошують лікарі, це не соло хірургів, а злагоджена робота команди. У лікарні є усе необхідне обладнання, умови, щоб проводити такі операції. Поки хірурги три години оперували, за життя пацієнта поруч билися також анестезіологи, потім реаніматологи та медперсонал, адже післяопераційний стан хворого був важким. Саме завдяки спільній роботі він наразі живий.
Але була ще одна критична проблема — катастрофічний брак крові. Власних запасів лікарні не вистачало. На заклик лікарні стати донором відгукнулися працівники Біляївської поліції, ДСНС та самі співробітники лікарні.
— Він би не пережив операцію, якби люди не здали кров. Ті, хто прийшов на заклик — ще більші рятівники, ніж ми, — кажуть хірурги.
Артем розповів, що причина його хвороби виявилася банальною і водночас страшною — самолікування.
— У мене боліла спина — не обстежувався, але казали, що, мабуть, це грижа. Я пішов в аптеку за знеболювальним. Купив Диклофенак і пив його, бувало до 10 разів на день, бо ходити ж треба було, працювати. Ніхто в аптеці не попередив, а сам я теж інструкцію не читав... Не знав, що такий прийом ліків дає жахливий результат - спалює шлунок. Хвороба була запущена, я її просто заглушав знеболювальними, поки не стало пізно і не почалась кровотеча.
Сьогодні Артем уже впевнено ходить з допомогою ходунків, говорить, що має чудовий настрій і відмінне самопочуття. Він кинув палити. Його готують до виписки додому. Жартує, що апетит у нього тепер «як у звіра». Поруч — мама, яка не втомлюється дякувати персоналу Біляївської лікарні за те, що з її сина буквально «здували пилинки».
Чоловік радіє простим речам, мріє побудувати теплицю та планує наступного року вже правильно, під наглядом лікарів, лікувати свою грижу.
Попереду в Артема ще довга реабілітація, але він уже зробив головний висновок у житті та просить інших не повторювати його помилок.
— Якщо у вас щось болить — будь ласка, йдіть не в аптеку, а до лікарів! До сімейного, до терапевта, до фахівця. Не займайтеся самолікуванням, бо воно, як бачите, може коштувати вам життя.
Хочете більше цікавого та корисного - підтримуйте роботу Біляївка.City на кнопці підтримки (зверху), а також залишайтеся з нами на зв'язку, підписуючись на сторінки у Facebook, Instagram, Viber та Youtube, про природу, біорізноманіття та туризм Пониззя Дністра – дивіться тут.
