Зараз толока — це, переважно, форма громадської ініціативи. Люди збираються, щоб разом навести порядок в парку, на березі річки, на придомовій території.
Однак ще покоління-два тому, це була біляївська традиція взаємодопомоги під час будівництва будинку, обробки поля, власник якого захворів чи навіть помер. На толоку сходилися сусіди, куми, знайомі. Їх запрошували господарі завчасно, або це навіть могла бути ініціатива інших людей допомогти тому, хто опинився у скруті.
Цікавий місцевий обряд — потолочення. Так само всі сходилися, щоб у новому будинку з'явилася стеля та були помазані стіні. Зазвичай, для цього використовували місцеві матеріали — солому, глину, очерет та кінського навозу. На вулиці перед будинком робили своєрідну калабатину з глини, туди досипали глину, солому, очерет — це були перші два шари стелі та стін, які зберігали тепло взимку, а влітку давали біляївським хатам приємну прохолоду. Цю суміш вимішували босими ногами.
На потолочення сходилися рідні, куми, друзі
Якщо будинок був великий, то могли запросити навіть власника коня, щоб прискорити процес вимішування суміші для потолочення. Останній шар був обов'язково з додаванням кінського навозу, оскільки його структура дозволяла добитися відносної гладкості стін до того, як з'явилися сучасні матеріали.
Інколи суміш для потолочення замішували коні
Потолочення закінчувалося тим, що гості кидали в калабатину господарів та символічно вимагали від них пригостити їх за труди та допомогу. Звісно ж, після завершення робочого дня на дворі накривалися столи та пригощали всіх добровільних помічників.
