Характер закладається з дитинства, від батьків. Нас так виховували, що ми ніколи ні в чому не знали відмови, але знали й інше – маємо все робити добре та не підводити батьків.
Підприємницька жилка у нас в роду. Просто не можемо сидіти, склавши рук. А от меценатством зайнялася спонтанно. Поряд з магазином – стадіон. Там мамочки збиралися та жалілися, що в Майорах немає розваг для дітей. Я запропонувала – допоможу оплатити артистів, але вся підготовча робота – з вас. Бо мені важко фізично цим займатися. Вийшло. Мамочки надувають кульки, займаються всією підготовкою, а ми допомагали, чим могли. Так було й з футбольною командою.
Робити добро, на мою думку, потрібно не заради винагороди, а заради посмішок на обличчях земляків та простого людського “спасибі”.
Вважаю, що людина ніколи не повинна здаватися. Я щаслива, що можу ходити, рухатися. Тисячі людей бувають ще в гіршому становищі, ніж я, без рук, без ніг. Тому навіть просто бути здоровим – це вже прекрасно, це вже привід бути щасливою людиною. І це моя найбільша мрія.
Вірю, що для жінки немає нічого неможливого! Ну і дуже важливо мати добру людину поруч, яка буде справжнім другом, розрадою та підтримкою. Для мене це чоловік Олександр, не втомлююся дякувати Богові – за його чуйність та добре серце.
