- Я не вважаю себе Superwoman. Я просто щаслива від того, що маю змогу щось робити не тільки для себе та своєї сім’ї, але й для інших людей. Пишаюся тим, що доля мене привела в наше прекрасне місто.
Що в житті надихає рухатися вперед? Усвідомлення, що моя хата не скраю. Це дуже важливо для всіх розуміти, що ми – одна громада, одна спільнота, яка силою своєї єдності може змінити наш світ на краще, обігріти тих, хто в біді, підтримати тих, хто впав, оступився.
Вірю в ідею сестринства. Жінки можуть та повинні бути не суперницями, а подругами, командою. Я відчуваю підтримку подруг, жіночих спільнот в багатьох міських організаціях. Разом ми – справжня сила.
Віра. Хоча це інтимна річ, про неї не говорять вголос. Але віра в Бога для мене це не просто слова. Я завжди пам’ятаю, щоб ти не зробила, поки це не бачать люди – ти все робиш на очах у Бога. І якщо робиш правильно – Він завжди буде на твоєму боці, завжди підтримає та допоможе.
Любов до людей. Без любові ні у кого нічого не вийде. Жінка від природи наділена здатністю любити.
Жінці теж потрібен тил – люблячі люди, які підтримають, допоможуть, розрадять. Я вдячна, що у мене є такий тил, плече та розрада.
