На другий день весілля молода пара вже відходила на другий план. І всі заходи були вже навколо батьків.
Наприклад, з Полтавщини привезений був звичай купати матір нареченої. Однак потім тут він був видозмінений. Спочатку вважалося, що обрядом купання в свої обов’язки молодого зятя вступав наречений. І відбувалося купання на другий день весілля, коли на подвір’ї, посеред калабатини, ставили стілець на який саджали тещу в старих чоботях. Зять повинен був помити їй ноги, одягнути новесенькі черевички та винести її на руках на сухе місце. Гості ж цьому усіляко заважали, намагаючись замазати знову їй чоботи брудом. У нас же, навпаки, звичай купати тещу обходився без участі зятя, а самі гості мили жінці ноги.
Тому в гості на другий день йшли з новою білизною, милом, шкарпетками. Більш сміливі навіть дозволяли собі потерти спину, але переважно жінка приймала ванну, а потім одягала нові речі.
