Головна тема виступів колишнього міністра оборони Анатолія Гриценка — стан речей в армії. Якщо Порошенко багато хвалиться підвищенням фінансування силового блоку, то Гриценко вишукує проблеми в армії (а їх безліч) та критикує конкретні вузькі місця. Військовий стан, зарплати військових та осучаснення пенсій, житлове питання, продаж військового майна… Маніпуляції та неправда починаються переважно в останній темі. Гриценка неодноразово публічно звинувачували у розпродажу техніки Збройних сил України за часи його роботи міністром. Він на це зазвичай каже, що міністр не відповідає за продаж військового майна.
Обліком надлишкового майна та його відчуженням на внутрішньому ринку займається Головне управління майна та ресурсів Міністерства Оборони. Відповідно, Гриценко правий в тому, що до процесу експорту озброєння міністр оборони не має прямого стосунку. Але Укроборонпром (який займається цим) може продати тільки те майно Міноборони, яке йому перед цим на внутрішньому ринку продало саме міністерство.
Гриценко також часто коментує Мінські угоди, але не завжди коректно. Наприклад, нібито за Мінськими угодами передбачається амністія усім терористам.
Насправді коло осіб, до яких амністія може бути застосована, визначається не Мінськими угодами, а нормами міжнародного та національного законодавства. А міжнародне право забороняє амністувати військових злочинців, осіб, які скоїли злочини проти людяності, а також осіб, які скоїли грубі порушення прав людини.
