Якби існував титул «Головний маніпулятор країни», то лідерка «Батьківщини» Юлія Тимошенко мала б усі шанси його отримати. Восени 2017 року ми почали системно слідкувати за виступами українських політиків і вперше проаналізували риторику Юлії Тимошенко в пробному Рейтингу маніпуляторів та брехунів. Тоді політик так само була лідером за часткою маніпуляцій порівняно з іншими учасниками рейтингу. «Пілотний» рейтинг був побудований на даних за вересень та жовтень 2017, далі ми випускали рейтинги щокварталу (див. перший, другий, третій квартал). Цей рейтинг базується на даних за весь 2018 рік.
Схоже на те, що весь минулий рік Тимошенко приділила підготовці до передвиборчої кампанії та проведенню п’яти форумів «Новий курс». Принаймні за спостереженнями VoxCheck до презентацій Нового курсу Тимошенко виступала в медіа небагато. На кожному з «Нових курсів» Тимошенко сипала заздалегідь підготовленими, вивченими фактами з абсолютно різних сфер: економіки, банківської справи, державної безпеки, геополітики і навіть економічної белетристики (наприклад, із книжки «Чому нації занепадають» Джеймса Робінсона та Дарона Аджемоглу).
На форумах «Новий курс» політик намагалася звучати професійно, тому багато посилалася на світову та українську статистику, міжнародні рейтинги. І що менше вона давала власної оцінки озвученим даним, то меншої кількості помилок та маніпуляцій припускалася. Можливо, через це частка правди в її промовах у 2018 році коливалась на рівні 30-33%, а не 9%, як у пілотному Рейтингу VoxCheck за вересень-жовтень 2017.
Але коли політик все-таки давала власну оцінку статистиці або даним, які озвучувала, маніпуляцій, замовчувань та брехні було не уникнути. Наприклад, у 2018 році Тимошенко стверджувала, що держборг України сягнув 82% ВВП, тоді як ці дані були актуальними два роки тому й відтоді цей показник знизився до майже 60%. Якщо Тимошенко порівнювала зарплати в Україні та Європі, то брала за зразок найбільш заможні країни, де заробітна плата є найвищою — і відповідно рівень цін також. Політик часто звинувачувала Нафтогаз в отриманні надприбутків — опускаючи інформацію про те, що це один із головних платників податків в Україні та один із великих платників дивідендів до бюджету. Тема газу в принципі була однією з таких, які вона коментувала неодноразово — але часом досить незграбно. Наприклад, Тимошенко могла похизуватися умовами газового контракту 2009 року, мовляв, їй як політику вдалося вибити з Росії вигідні умови на транзит. Але при цьому Тимошенко ніколи не згадувала про високі ціни та принцип «бери або плати», які Україна отримала тоді на закупівлю газу від Росії.
НЕПРАВДА
Я відповідаю за кожну літеру цих (газових) контрактів, і я вам говорю, що це була реальна свобода, це було багатократне збільшення вартості транзиту російського газу через Україну
Це неправда, тому що в результаті тариф на транзит зріс менше ніж вдвічі але ціна на газ зросла (в 2014 році вже майже в три рази порівняно з 2008). Також Україна погодилась на принцип «бери або плати».
Напевно, цитатою року від Тимошенко можна вважати її твердження про те, що ціни на газ можна знизити вдвічі. Якби ж то все було так просто, як каже політик, а також інші політики, які підхопили цю тезу. Таке рішення негативно вплине на економіку, але наскільки негативно — достеменно невідомо. Можна повернути відносини Нафтогазу та держави у старе річище, коли ціни на газ були низькими, держава фінансувала збитковий Нафтогаз, а видобуток газу щорічно падав. Можна навіть змусити усі приватні компанії продавати газ населенню за встановленою державою ціною. Однак як довго український бюджет витримає таке навантаження, а інвестиційний клімат — знущання? Риторичне питання.
Весь 2018 рік основною тактикою Тимошенко була критика усіх дій влади — про що б і про кого б не йшлося. Починаючи роботою ЦВК, яку призначає парламент за поданням Президента, і закінчуючи державною закупівлею ліків, держборгом, бюджетом та газовим ринком — тобто темами, за які відповідають конкретні міністри або державні менеджери.
