Інні Лупашко з Теплодару 38 років, вона співачка, викладачка, артистка, творчість якої пов’язана і з Біляївкою. Колись на сторінках газети ми розповідали про успіхи її учнів, але жодного разу - про неї. Інна продовжує викладати спів, має авторські пісні, записала кілька відеокліпів, здобула численні призові місця на різноманітних конкурсах. Має досвід участі у "Х фактор", а нещодавно отримала міжнародну нагороду - Орден Золотої Зірки та звання "Заслуженої артистки естрадного мистецтва України". Як і для багатьох, її життя з початком повномасштабного вторгнення поділилось на "до" та "після". Каже, як не було б важко, своєю місією вважає через творчість дарувати людям радість. Що і робить, бо це в неї виходить найкраще.
На кишенькові гроші купувала аудіокасети
Співи – були одним з найулюбленіших занять для Інни з дитинства, хоч в родині співочих талантів не було. Мама Марія розповідала, що дуже хотіла, щоб її донька співала. Коли була вагітна, постійно слухала музику. Інна припускає, що якось це і спрацювало. Бо без музики і вокалу вона життя не уявляє.
– Свої кишенькові гроші у дитинстві я витрачала на аудіокасети. Їх привозили у один з магазинів Теплодару, – згадує співачка. – З їх допомогою я вивчала пісні. Вставляла касету у магнітофон, програло трішки, тиснула "стоп" і записувала у зошит речення. Потім далі, поки всю пісню не прослухаєш і не запишеш. Тоді ж Інтернету не було.
Згодом дівчинка пішла навчатись у рідному Теплодарі до музичної школи. Звідти, вважає, і розпочався творчий шлях. Її викладачкою була Нємогуща Наталія Вікторівна, з нею пов'язані перші конкурси, фестивалі, перемоги.
Інна Лупашко у роки дитинства
– У нас ще був ансамбль "Рондо", з яким ми подорожували на конкурси у Болгарію, Туреччину, Угорщину, отримували призові місця. Потім я зрозуміла, що хочу бути солісткою і поєднувала вже і ансамбль, і сольний спів, – пояснює Інна.
Масштабні конкурси, Х-фактор, сольний концерт
Навчання вона продовжила у Київському національному університеті культури та мистецтв, на факультеті естрадний спів, де займалась з народною артисткою України Аллою Поповою.
Університетські роки також були насичені конкурсами. Один з найзнаковіших - у 2004 році у Польщі. Це був масштабний конкурс, з великою кількістю вокалістів, виступали конкурсанти під живий музичний акомпанемент оркестру. Тоді Інна здобула друге місце.
Інна в Польщі на конкурсі
Ще до війни росії проти України Інна брала участь у конкурсі в Криму, де виступали вокалісти з усієї країни. Вона увійшла у 30-ку найкращих. Це стало для неї стимулом рухатися далі.
Інна зі своєї викладачкою Аллою Поповою (праворуч), та мамою (ліворуч), яка є найбільшою її підтримкою
Згадує співачка свій досвід участі у програмі "Х-фактор". Вона заспівала на сцені і отримала від суддів два "так" і два "ні". Це випробування вважає для себе дуже важливою школою життя.
– Я виступала остання, була втома, а ще хвилювалась так, що, здавалось, стукіт мого серця чув кожен глядач у залі, – говорить Інна. – Ігор Кондратюк назвав мене талановитою, але не був впевнений, що я витримаю тренувальний табір. Тому мені запропонували прийти наступного року. Але я вже отримала те, за чим прийшла - черговий поштовх не зупинятися. Бо точно знала: якщо одні двері зачиняються, інші обов’язково відкриваються.
Інна Лупашко на сцені
Ще одним знаковим для Інни став пісенний конкурс в Одесі у 2014 році. Вона здобула на ньому Гран-прі та виграла організацію сольного концерту. Він відбувся у Єврейському культурному центрі "Beit Grand".
– Свій перший сольний концерт я зробила на своє 25-річчя у рідному Теплодарі, – згадує Інна. – Але цей - другий став ще однією важливою щаблиною на шляху до успіху.
Конкурс, Гран-прі, Інна дізналась, що виграла організацію сольного концерту
Стала викладачкою співу
Викладацьку діяльність Інна розпочала у Біляївській музичній школі. Зізнається, хвилювалась, чи вийде. Втім, коли її учениця здобула першу перемогу на конкурсі, зрозуміла, що має хист і навчати.
– Я завжди в собі сумнівалась, що ще не досить професійна, ще не так багато знань і досвіду. Втім це приносило і позитивні плоди. Щоб відповідати званню викладач, я була у постійному пошуку, тренуваннях, розвитку. Хотіла щодня бути трішки кращою, ніж вчора, – пояснює співачка.
Інна Лупашко зі своїми учнями
Наразі вона веде пісенний гурток у Маяківському будинку культури, назвала його "Рондо", на згадку про ансамбль, з якого почався її шлях. Також викладає сольний спів у музичній школі у селі Надлиманське Маяківської громади.
Залишатись артисткою попри все
Будучи викладачкою, продовжує Інна і свою сольну кар’єру. Хоч, зізнається, повномасштабна війна зруйнувала багато планів.
– Страшно усвідомлювати, що ми добре орієнтуємось у військових термінах, амуніції, знаємо, як за звуком розпізнати наближення шахеду, навчились сприймати звуки сирен. Не такий досвід хотілось здобувати, – ділиться співачка.
Вона згадує, що після повномасштабного вторгнення тиждень не посміхалась. Купувала в аптеці заспокійливе, щоб триматися.
– Якось під час чергового походу в аптеку за заспокійливим мені там жінка зробила зауваження. Мовляв, Інна, ти ж артистка, маєш радість дарувати, а не оце все…. Зберися! І це був для мене магічний пендаль. Вдома я довго про це думала і прийняла рішення працювати, як раніше, виступати, творити, займатися з дітьми, бути корисною, робити те, що я вмію найкраще.
Кожна участь у концерті, конкурсі – це для Інни і можливість дарувати людям позитивні емоції, і можливість долучатися до зборів та донатів на ЗСУ. Серед захисників України наразі - її брат та племінник.
Сюрпризи долі і трохи містики
Робота з голосом, говорить Інна, це безперервний процес, вона приділяє цьому багато часу. Займається сама, бере участь у майстер-класах різних викладачів, бо у кожного майстра, переконана, є власні фішки. Обмін досвідом – це завжди розвиток.
У Інни вийшли два відеокліпи. Їх вона називає сюрпризами долі - допомогли їх створити звукооператор Володимир Норенко та приятелька Діана з Великобританії. Є дві авторські пісні, однак співачка хоче їх переродити, бо написані вони були російською.
Щодо пісенних вподобань, захоплюється Інна творчістю Катерини Бужинської, Наталки Бучинської, Алли Попової, Павла Зіброва, Дмитра Волканова та інших. Якщо хтось з них чи інших українськиї співаків дає концерт в Біляївці, Теплодарі, Одесі, вона намагається не пропускати. Саме на таких заходах черпає натхнення. А ще, каже, відбувається щось містичне. Співаки, з піснями яких виступає Інна, з якими перемагає на конкурсах, рано чи пізно приїжджають з концертами до нас. Так, наприклад, було з Бужинською і Приходько.
Одна з улюблених співачок – Ірина Білик.
– Я можна сказати виросла на піснях Білик, відчуваю їх, вони підходять і за тембром. Тому є у моєму репертуарі. Я хотіла б потрапити на урок до Ірини, в неї є чому повчитися, –говорить Інна.
Нещодавно вона брала участь у конкурсі від Ірини Білик. Цю подію теж називає містичною, бо дізналась про неї випадково. Пісню, яка стала конкурсною, записала за покликом, який прийшов несподівано.
– Я прийшла з роботи, і мені дуже захотілось заспівати пісню Білик "Нас нема". Вона вийшла нещодавно українською. Зробила відеозапис і виклала його у соцмережу. А через кілька хвилин, гортаючи стрічку, побачила оголошення про конкурс. Тож, неочікувано пісня стала конкурсною, правда, я її від хвилювання ще раз перезалила на сторінку.
Перемогу Інна не здобула, але говорить, що для неї важливо пробувати і діяти, ніж не пробувати взагалі. Вона вдячна всім, хто підтримав її на цьому шляху, вподобавши чи поширюючи відео, хто писав теплі коментарі. Незалежно від результату, для неї це дуже цінно.
– Іноді сама в себе не віриш, а люди вірять, їх слова підтримки варті дорогого і творять дива, – зазначає артистка.
Володарка почесного звання та Ордену
Серед здобутків Інни – міжнародна нагорода Всесвітній Орден Золотої Зірки "Кредо" , яка є символом визнання таланту і працьовитості. А також - почесне звання "Заслужена артистка естрадного мистецтва України". Це нагорода, яку присвоює "Асоціація діячів естрадного мистецтва України" за особисті заслуги тим, хто багато років працює у культурній сфері, має високі творчі досягнення і професійну майстерність.
Для Інни й досі залишається загадкою, хто подав її на присудження цього звання. Припускає, хтось з її викладачів, які слідкують за її творчістю, або хтось з організаторів конкурсів, в яких вона брала участь.
– Це звання не треба плутати з заслуженою артисткою України, то зовсім інше, - пояснює Інна. – Та воно для мене вагоме. Це оцінка моєї творчості, активності. Це було дуже несподівано, коли дізналась, не могла стримати сльози радості. Всесвіт знову і знову показує мені, що я рухаюсь у правильному напрямку. Що мені вдається своєю творчістю достукатись до сердець людей, вона надихає, дарує радість. Це, власне, те, про що я завжди мріяла.
Подякувати за роботу можна 👉 за цим посиланням. Також у нас можна замовити рекламу: подробиці.
Хочете більше цікавого та корисного - підтримуйте роботу Біляївка.City на кнопці підтримки (зверху), а також залишайтеся з нами на зв'язку, підписуючись на сторінки у Facebook, Instagram, Viber та Youtube, про природу, біорізноманіття та туризм Пониззя Дністра – дивіться тут.
А ще можна підписатися на наш сайт у розділі Google News. Просто натисніть на повідомлення, що під цією статтею 👇
