Олена Туряк – уроджена біляївчанка. За фахом вона диригентка хору і оперна співачка. У складі оперної трупи співала на театральних сценах не лише України, а і Польщі, Італії, Голландії, Бельгії, Німеччини, Японії. Олена поділилася з нами, як пролягав її шлях до оперної діви, в чому вона сумнівалася найбільше, чим доводилось жертвувати, і яка ціна її успіху.
З чого все почалося
Олена закінчила біляївську першу школу, 9 класів, паралельно 7 класів біляївської музичної школи. І розглядала три варіанти подальшої освіти – модельєр одягу, іноземні мови і музика. Долю визначив випадок.
- На вечорі зустрічі випускників я співала пісню, й досі пам’ятаю її – Вчитель малювання. А наступного дня до моєї мами прийшла директорка Валентина Яківна Бручкус, і сказала, що мені треба обов’язково вступати до музичного училища, бо такий голос просто так не дається. Для мами ця порада була визначальною. Вона мене попередила, що вибір зроблений. А я була слухняна дитина, тому без заперечень прийняла її вибір.
Єдиною проблемою стала підготовка до вступу. Адже, зізналась Олена, вона досить халатно ставилася до деяких предметів, наприклад, до сольфеджіо. Втім, до училища вступила, хоч і була за рейтингами в хвості. А от закінчила його практично на відмінно. До червоного диплому не вистачило буквально декілька балів.
Олена Туряк - ліворуч
Необхідно було визначатися з подальшою освітою, але про консерваторію дівчина навіть і не насмілювалась думати.
- Я себе дуже недооцінювала. Думала: яка консерваторія? Хто я така? Проста дівчинка з Біляївки. Без рекомендацій, зв’язків. Хто мене туди прийме? Це ж храм мистецтв! Там навчаються діти відомих музикантів-співаків, таланти. Тому розглядала лише варіант інституту культури Поплавського.
І знову долю визначив випадок. Олена дізналася, що її подруга та інші однокурсники збиралися вступати до консерваторії, хоча мали набагато нижчі оцінки та рейтинги. Це відкрило їй очі і трішки укріпило віру в себе.
- До консерваторії Нежданової я не просто вступила, а залетіла. На факультет диригент хору. Але всі роки навчання довелося «пахати». Цього разу у мене був червоний диплом.
Перший оперний досвід
Під час навчання в консерваторії, Олена намагалася бути дуже активною. Це помітили викладачі і запросили її в молодіжний проєкт при Одеському оперному театрі. Це була участь в опері «Кармен». З неї і почалася оперна кар’єра Олени.
Сцена з опери "Кармен", де грає Олена
- Директор Оперного театру, який був на той час, хотів внести новації. Він вважав, що інколи досвідчені актори, яким трішки за, не повинні грати молодих персонажів. Ці ролі мають виконувати їх молоді колеги. Тобто ця місія покладалась на нас – студентів консерваторії. І, не зважаючи на 8-годинні репетиції, це було дуже захоплююче.
З оперою "Кармен" трупа мала їхати на гастролі. Але директора зняли, плани змінили. І невдовзі молоді актори-співаки почали готувати нову постановку – "Дон Жуан". З нею потім з успіхом гастролювали в Іспанії і Голландії.
Викладацька діяльність, хор, оркестр
По закінченні консерваторії Олена не залишала мрію почати сольну кар’єру, але пішла працювати викладачем до Великодолинської музичної школи. Там, каже, була можливість займатися самоосвітою.
- Я інколи перед початком занять співала, вивчала деякі твори, розбирала їх. Одного разу колега концертмейстер запропонувала мені акомпанувати. Нашу імпровізацію почув директор школи. І в результаті він був ініціатором мого подальшого шляху – я стала солісткою народного оркестру Великодальницької музичної школи.
Має досвід роботи Олена і в хорі. Ще навчаючись, вона виступала в складі Одеського жіночого хору «Оріана» під керівництвом Галини Шпак. Дівчата брали участь в багатьох міжнародних конкурсах і привозили звідти призові місця та гран-прі.
Хор Оріана у Флоренції на міжнародному конкурсі разом з колегами з Японії
Декілька років поспіль Олена співає в хорі Одеського Свято-Преображенського собору.
- Я людина віруюча, і для мене це честь, - зазначає вона.
Повернення до консерваторії
Все почалось з того, що Олена вирішила удосконалювати свій голос і брати уроки вокалу у викладача консерваторії. Але він поставив умову – вона має вступити до закладу знову.
- Зізнатися, не дуже хотіла, бо 9 років навчання втомили. До того ж на факультет вокалу був дуже великий конкурс, - згадує вона. - Півроку підготовки, і я таки вступила на 2-й курс.
Всі роки навчання, за словами Олени це постійна самодисципліна, багаточасова робота, яка інколи прирівнюється до каторжної. Тільки так можна досягти якихось висот. І одного таланту тут не достатньо.
Японія. Опера "Турандот". Гастролі Харківського національного театру. Олена - друга праворуч. Посередині зірка світового масштабу - Марія Гулегіна
- Коли себе добре зарекомендуєш, починають надходити цікаві пропозиції участі в проектах.
Так в Олени почалися роки активних гастролей з Харківською філармонією в Іспанії, з Харківським театром в Японії та Голландії. Її запросили до Кишинівського оперного театру. Один з цікавих проєктів – участь в ансамблі солістів в Голландії, де у складі були лише двоє українок.
Ансамль солістів. Концерт в Голландії.
Про публіку
Олена зазначає, що європейська театральна публіка дуже відрізняється від української. Остання - непідготовлена. Серед глядачів, як правило, туристи, які сприймають театр більше як музей, або музиканти. І дуже маленька частина тих, хто дійсно вирішив культурно відпочити.
Голландія. Опера "Аіда" Джузеппе Верді. Гастролі з Харьків сіті опера.
- Наші люди погано знають композиторів, навіть своїх класиків, не говорячи про зарубіжних. В Німеччині, наприклад, глядача готують. За дві години до концерту бажаючих запрошують на лекцію-зустріч, де розповідають про композитора, про твір, історію написання тощо. Все це проходить в форматі фуршету та дружнього спілкування. Щось схоже відбувається і під час антракту. У нас такого, на жаль, немає.
В складі хору Харківської філармонії. Гастролі в Іспанії. Барселона.
Однак, за словами Олени, плюс нашої публіки в її вдячності. Нещодавно вона в цьому знову переконалась, відвідавши в Біляївці з мамою концерт Ауріки Ротару.
- Нехай це трішки інший формат мистецтва, але приймали артистку дуже тепло. Мені, як співачці, було дуже приємно це бачити.
Про мрії, рамки і вподобання
У Олени дві мрії. Перша – важкодосяжна: відкрити власний театр. Друга більш реальна – потрапити до трупи європейського театру.
Причина в тому, що наш театр, на її думку, й досі залишається пострадянським. Там діють певні рамки, за які не можна виходити. Наприклад, при виборі співаків, звертають увагу передусім на величину голосу. В Європі перевагу надають музичності, техніці, подачі, харизмі.
Опера Травіата, Дзузеппе Верді, Бельгія
- В мене невеликий камерний голос – лірико-колоратурне сопрано. І я бачу можливість розкрити його і себе в європейському театрі. Наприклад, відома французька оперна співачка Наталі Дессей теж володарка сопрано. У нас її голос, можливо, не так би оцінили. А в Європі ним захоплюються.
Опера "Аіда"
Серед улюблених творів Олени – опера "Турандот" Джузеппе Верді та "Шукачі перлин". Хотіла б вона зіграти в опері Мусоргського "Борис Годунов". Адже її завжди приваблювала складна музика.
- Я не жалкую, що обрала саме цей шлях, - говорить вона. - Це моя улюблена справа. Я фанат музики. Вона для мене – як друга релігія. І доводиться багато чим жертвувати, щоб бути їй вірною. Але воно того варте.
Фото і відео з архіву Олени Туряк
