Нещодавно у Біляївці відбулась виставка вінтажних ляльок з приватної колекції біляївчанки Ольги Гіжиці. Жінка говорить, що отримала емоційне потрясіння у гарному сенсі і переконана, що ця виставка була потрібна всім. Деякі дорослі відвідувачки плакали, коли бачили свої нереалізовані дитячі мрії. Сама Ольга самокритично і з гумором ставиться до свого захоплення, вважаючи, що кожен "з розуму сходить" по-своєму. Вона, наприклад, гроші, які відкладала кілька років на санаторій, витратила на ляльки. Вони допомагають їй боротися з депресією. Власне, почала формуватися колекція ляльок, як розрада, у важкий для родини період. Зараз вона налічує більше 100 ляльок, найстаршій з яких майже 100 років. Власниця згодна повторити виставку ще не раз, щоб знайомити людей з цим мистецтвом, продавати деякі екземпляри і частину з цих коштів передавати на благодійність.
Нереалізовані дитячі мрії
Ольгу Гіжицю знають у Біляївці як депутатку міської ради, останні роки вона працює керівницею Біляївського відділу ведення Державного реєстру виборців. Тиждень тому містяни дізнались про неї, як про колекціонерку вітажних ляльок.
– Дівчатка грають у ляльки, і неважливо, скільки цим дівчаткам років: п’ять чи 55, – говорить Ольга.
Вона припускає, що її любов до ляльок - це, мабуть, нереалізовані дитячі мрії. Просто настав той момент у житті, коли дітей вони виростили, вивчили, одружили, і вже можна дозволити пожити трішки для себе.
Жінка згадує, що в дитинстві в неї була улюблена лялька-пупс. Звичайна, рядянська, пластмасова у зеленому комбінезоні у різнокольоровий горох. Вона з нею не розлучалась, які б нові іграшки не пропонували. У 12 років їй таки подарували нову ляльку. Загалом потім їх було чотири. Ще 10 років тому усі вони стояли на дивані вітальні її будинку. Потім жінка їх подарувала, а через п’ять років зрозуміла, що хоче знову ляльки.
Перші ляльки були текстильні, потім з'явилась Єва
Під час одного з фестивалей у Біляївці вона побачила текстильні ляльки ручної роботи Світлани Ісірової з Вигоди. Коли прийшла купувати, авторки вже не було. Знайшла її знову лише через два роки випадково у Facebook, вони списались. Однак і тоді майстриня була дуже зайнята, виготовляла ляльки для італійського магазину, не могла брати інші замовлення.
Пізніше, розповіла Ольга, в її родині сталася біда, захворіла близька людина. Це дуже вплинуло на емоційно-психологічний стан. І саме в цей момент в її життя знову прийшли ляльки.
– Я їхала з одеської лікарні, і мені зателефонувала майстриня Світлана. Сказала, що в неї є для мене лялька, надіслала фото. Це була пані у червоній сукні, яка тримає квітку у руці. В ту секунду я вирішила, що зараз же поїду її забирати, – розповідає Ольга.
Це було навесні 2023. Протягом кількох місяців до цієї текстильної ляльки додались ще п’ять робіт авторки. Так з’явилась перша експозиція.
Друзі, дізнавшись про захоплення Ольги, прислали їй подарунок з Німеччини – порцелянову ляльку. Вона була дуже красива, але вибивалась з лінійки текстильних. Тому жінка вирішила знайти для цієї ляльки пару – хлопчика. І знайшла, хоч, зізнається, було це нелегко.
– Коли я вперше тримала в руках подаровану порцелянову ляльку, назвала її Євою, так і сказала: це моя перша. І ніби напророчила, що буде і друга, і сота - ціла колекця, – ділиться жінка.
Рідні, знайомі вже знали слабкість Ольги, і хоч про колекцію тоді мови ще не йшло, дарували ляльки. Вона отримала у подарунок ще одну порцелянову ляльку і зрозуміла, що цим треба займатися серйозно.
– В мене є друзі, які живуть в Нідерландах, Чехії, Німеччині, вони сказали, що можуть знаходити такі ляльки на місцевих блошиних ринках. Дуже багато ляльок моєї колекції приїхало саме звідти. Місцеві люди старшого віку там розповідали, що у них були цілі лялькові будиночки. І давали їм цим гратися один раз на тиждень за хорошу поведінку.
Є в колекції екземпляри ляльок і з одеського "Старокінного ринку". Ольга з посмішкою говорить, що інші люди їздять у театри, а вони з чоловіком двічі на місяць - на "Старокінний ринок" на барахолку.
Зупинитись вже не могла
Ляльок, за словами жінки, ставало все більше, а зупинитися вона вже не могла. В її колі спілкування з’явились інші колекціонери, з Чернівців Наталія Боднар, з Дніпропетровська – Тамара Бідняк. Ольга викупила частину їх колекцій.
Розповідає, що на це пішли гроші, які вона відкладала на санаторій, поїздка до якого постійно зривалась. То ковід завадив, потім повномасштабна війна. Зізнається, що довелось витратити також відпускні.
– Я жартома говорю чоловіку, що вважаю себе психічно нездоровою людиною, бо стільки вкладати у ляльок, які, можливо, нікому не будуть потрібні, це захворювання. Але кожен з розуму сходить по-своєму. Хтось ходить на концерти, а я за ці гроші купую ляльки.
Нараз колекція Ольги Гіжиці налічує близько 100 ляльок. Серед них текстильні, порцелянові – їх більшість, і пластмасові.
Найстарша лялька, яка була на виставці, 1930 року, зроблена з пап’є-маше. Загалом середній вік ляльок 40 років, наймолодшій всього 20.
Праворуч - лялька Armand Marseille 1930. Ліворуч - Simon Halbig 1905
У колекції є 14 пластмасових ляльок, характерні. Це діти, на обличчях яких ніби живі емоції. Усі вони виготовлені на іноземній фабриці, яка проіснувала всього три роки. Таких виробів дуже мало, вони у приватних колекціях. Саме ця лінійка, помітила Ольга, дуже сподобалась дітям, які відвідували виставку. Увагу дорослих привертали більше порцелянові та текстильні.
Всередині має щось дзенькнути
Колекціонерка говорить, що такі ляльки можна купити на різних майданчиках, починаючи від наших "ОЛХ", "Шафа", "Клубок", закінчуючи аукціоном на "Violity" чи сайті "Ebay". Якщо зануритись в цей світ, можна знаходити унікальні речі за ціною значно нижче ринкової. Це своєрідний азарт. Кілька днів тому вночі вона виграла під час аукціону свою чергову антикварну порцелянову ляльку відомої марки Армана Марселя всього за 10 доларів 50 центів. Правда, говорить, доставка буде коштувати у кілька разів дорожче.
– Якщо є вільна хвилина, я не скролитиму стрічку новин, бо це пригнічує, а краще подивлюсь, що нового на торгових майданчиках, що цікавого розповідають реставратори, більш детально заглиблюсь в історію порцелянових ляльок, – ділиться Ольга.
Критерій вибору ляльок у колекціонерки простий – перший погляд, і має всередині щось дзенькнути, мовляв, так, це для мене. Кожна лялька має свій вираз обличчя, характер, історію.
– В мене вдома на веранді великий стіл, на ньому розкладені текстильні ляльки у композицію "Одеса-Привоз". Є бабуся з дідусем, а в них донька Соня, яка торгує рибою. Її донька працює на Польському спуску і має двох маленьких дітей, які товчуться у бабусі на Привозі, заважаючи працювати. Дівчинка плаче-вередує, бо бабуся не хоче купувати їй цукерку. Поруч з ними - Папандопуло та Маруся у рожевих панчохах. Ось таке маленьке життя, – пояснює жінка.
Прочитавши багато різних джерел, Ольга дізналась, що порцелянові ляльки були у Європі доступні широкому колу людей, незважаючи на достаток. Все залежало від якості, і хто її робив. Заможні обирали повністю порцелянові ляльки першого сорту - вже готові. Незаможні купували у магазинах рукоділля спеціальні набори - лялькові голови і кінцівки – руки, ноги, викройку, щоб з тканини вдома пошити тіло, одяг. Шили, збирали ляльку, набивали тіло соломою, тирсою, ватою, і теж мали порцелянову ляльку. Мода на них була з 20-х до кінця 60-х років.
Кожна лялька має свою енергетику, не у всіх вона хороша
Ольга говорить, що ляльки, хоч і неживі, але мають якусь енергетику. Від одних стає тепло, а від деяких віє холодом. Мабуть, все залежить від майстра, який їх виготовляв, він вкладає в них свій настрій та енергію.
Жінка бере лише тих, які несуть позитивні емоції. Вона не боїться негараздів, бо переконана: все у нас в голові. У що віриш, те і отримуєш.
Разом з тим, зазначає, що історії є різні. Їх розповідають реставратори ляльок. Одна з них дуже вразила колекціонерку.
Це історія про смертельно хвору дівчинку з Німеччини. Їй подарували порцелянову ляльку, щоб її останні дні були більш радісними. Дівчинку поховали у склепі разом з тією лялькою. Через декілька десятиліть на цьому місці у склепі поховали іншу людину з роду і знайшли у гробниці ляльку. Тканина стліла, порцеляна - ні. Ляльку відреставрували і подарували іншій дівчинці - здоровій. Згодом з дитиною трапилась така ж історія, як і з попередньою власницею. Ляльку знову поховали з дівчинкою. Потім її так само через роки дістали і віддали реставраторці, яка розповідала цю історію.
– В мене є ляльки, яким більше 90 років. Можна лише уявити, скільки дітей тримали її та гралися. Скільки з них вже немає в живих. Це не просто ляльки, це частина життєвих історій людей.
Є у Ольги улюбленці колекції. Серед них ті, з якими довелось багато возитися. Наприклад, замінити волосся або знайти сукню, взуття, щоб підійшло по розміру і відповідало епосі. У багатьох є імена, одні приходили вже названі, інших називала вона сама.
Наразі весь будинок жінки заставлений ляльками. Вона не може зберігати їх у шафі чи скрині, як радять інші колекціонери. Вони живуть на скляних полицях кімнат, на столах, комодах, розставлені по чільним куткам.
– Я прокидаюсь, а вони мені посміхаються, і настрій одразу гарний. Приходжу додому, беру їх на руки, вони знову посміхаються, і тобі хочеться зробити те саме у відповідь, – розповідає Ольга.
Виставка була потрібна мені і людям
Наразі жінка формує колекцію ляльок у новому стилі – значно старших за віком. Деякі представниці не вписуються в неї, тому власниця вирішила її розрідити.
Так виникла ідея влаштувати виставку, щоб і показати ляльки, і продати. При цьому хотілось ще зробити добру справу, частину коштів з продажу передати на благодійність. Навіть ті, відвідувачі, які не купували, говорить жінка, приходили дивитись і просто залишали гроші у благодійній скриньці.
– Я дякую тим, хто підказав зробити таку виставку. Я не збиралась, хоч знаю, якщо колекцію не показувати, вона буде мертва. Виявилось, що ця виставка була потрібна більше мені, щоб я побачила інший світ, реакцію людей. Коли жінки 50-60 років плачуть і кажуть, що теж колись хотіли мати такі ляльки, значить, людям цікаво, їх торкає. Діти, вони взагалі мало знають про це, в них іграшки зовсім інші. Але запитували, цікавились. Люди дякували за добро, яким ми ділимось під час таких заходів, бо воно, на їх думку, перебиває зло, яке постійно просочується до нас.
Цикл виставок Ольга продовжуватиме. Найближча відбудеться у Граденицях 17 листопада об 11.00 під час фестивалю у будинку культури. Якщо буде можливість, ще раз покаже колекцію у Біляївці, наприклад, до Дня Святого Миколая.
– Можливо, під час таких виставок я знайду ще когось у Біляївці чи неподалік, хто хворий на таку саму лялькову хворобу, як я. Думаю, нам було б про що поговорити. Про ляльки я можу розповідати годинами, – зазначила колекціонерка.
Раптом зацікавились, більше вінтажних ляльок можна побачити на сторінці Ольги Гіжиці: ось тут
🔔Хочете більше цікавого та корисного - підтримуйте роботу Біляївка.City на кнопці підтримки (зверху), а також залишайтеся з нами на зв'язку, підписуючись на сторінки у Facebook, Instagram, Viber та Youtube, про природу, біорізноманіття та туризм Пониззя Дністра – дивіться тут.
А ще можна підписатися на наш сайт у розділі Google News. Просто натисніть на повідомлення, що під цією статтею 👇
Будемо разом 🤗!
