Вона була однією з перших у Біляївці, хто почав декорувати весілля та інші свята. Добре знає, як змінювалась мода і уподобання мешканців щодо їх оформлення. Наталія Скорік за фахом економістка, працювала викладачкою університету, маркетологом, менеджером. Разом з цим паралельно і вже 19 років займається івент-індустрією, називаючи її одним з непередбачуваних направлень. Нещодавно вона порахувала, що до 2014 року організувала, провела, декорувала більше 1500 заходів. За останні 10 років їх було точно не менше. Наталія говорить, що попри різні випробування, в часи ковіду, зараз – під час повномасштабного вторгнення, ця сфера продовжує працювати. Реалії часу навчили людей жити тут і зараз, не відкладаючи приємні моменти, радість і щастя на потім.
Хотіла бути дизайнером інтер'єрів, але перемогли радянські стереотипи
За словами Наталії, за лінією мами, – вона корінна біляївчанка. Її бабуся – Степаненко (Підмазко) Євгенія Федорівна була квіткаркою, багато років продавала квіти на ринку. А прадід Наталії дотичний до будівництва візитівки Біляївки – арки станції Дністер. І в ній теж генетично, припускає декораторка, любов до створення краси жила завжди.
– Я дуже любила меблі і постійно робила в кімнаті перестановку. На той час все у всіх було однакове, а мені хотілось інакшого. Коли я мамі сказала про бажання стати дизайнером інтер’єру, вона відповіла, що має бути професія, яка у будь-який момент мене годуватиме, – розповідає Наташа.
Бачила себе вона і слідчою поліції, бо любила докопуватись до істини. Втім і цей варіант батьки не прийняли. Тому, каже, все по класиці радянських часів: вступила до Одеського сільгоспінституту і стала економісткою.
Перші квіткові композиції вона почала робити студенткою своїм подружкам-нареченим. Згадує, що тоді з матеріалами було не дуже, тому лампічила букетики з усього, що було під рукою.
Букети нареченим, які робила Наталія
– Моя інститутська подруга на другому курсі (це кінець 90-х) виходила заміж. Тоді і три гвоздички вважались нормальним. Але я вирішила покреативити, – розповідає наша героїня. – Знайшла вдома папоротник, правда, штучний, об’єму композиції не вистачало. І зробила з ним букет. Вийшло навіть дуже непогано.
Після закінчення інституту вона залишилась в ньому працювати на кафедрі, спочатку лаборантом. Там їй було сумно, і у вільний час вона почала плести екібани зі штучних квітів. На початку нульових це був популярний декор. Розвозила їх по ринкам під реалізацію, в Біляївці і в Одесі. Так, сміється, розважалась.
Згодом жінка перейшла працювати на виноробний завод маркетологом, вийшла заміж, народила сина. Повернулась потім знову до університету на кафедру, вже викладачкою, і переїхала з родиною жити до рідної Біляївки.
Якщо не таксі, то декорування
Спочатку у Наталії була ідея відкрити у Біляївці таксі. Як виявилось, у вільний від викладання час, вона ще працювала диспетчеркою в одеському таксі, і створила тоді для себе ідеальну схему роботи цієї служби. Але у Біляївці знайомі її переконували, що тут, це був 2004 рік, така послуга нікому не потрібна. А через деякий час інші люди відкрили перше таксі у Біляївці. Тоді Наталія зрозуміла, що слухати треба лише себе.
Вона вирішила повернутися до свого улюбленого декору. На ринку таких послуг майже не було, тому поле для діяльності, за словами декораторки, тішило.
Перша проба з оформленням весілля була у родини Какуш. Той досвід жінка згадує з посмішкою.
– Ми вирішили задекорувати стіну позаду молодят тканиною. Але тоді не було ще поняття про каркас, кріплення, цвяхи бити не дозволяли. Ми кріпили тканину до стіни скотчем. Звісно, він її не тримав, відставав, і все падало.
Друге замовлення було вдалішим. Родина Іванових погодилась, щоб Наталя декорувала їх весілля. У Біляївці, говорить вона, тоді вже працювала Олена Магденко, яка робила на весілля сцени. Але виключно їх. Вони ж запропонували прикрасити меблі, стіни, вхід.
Дійство відбувалось у ресторані "Дністер" ще до ремонту. Тоді зал виглядав печально: на столах лежала клейонка, замість стільчиків стояли лавки з ряднинами, стіни були у стилі радянського декору.
Весільний декор у ресторані "Дністер", до ремонту
Так все починалось, декор весіль у ресторані "Дністер" до ремонту в ньому
Одна з перших арок при вході в ресторан під час весілля
– Ми пошили на столи скатертини, зробили рюші, лавки оббили тканиною з допомогою степлерів, задекорували стіл молодятам. Потім балкон декорували, вхід в ресторан. Люди бачили різницю і хотіли теж так у себе. Тому замовлення почали надходити, – розповідає Наташа.
Згодом вона спробувала себе у ролі ведучої свят, як дорослих, так і дитячих. При цьому вона все ще працювала в університеті. Допомагали рідні, друзі, знайомі, які прасували текстиль, підстраховували і підтримували.
Ремонт в ресторані і нова хвиля декору та вподобань
Після ремонту в ресторані "Дністер" перше весілля, яке Наташа декорувала, було у родини Туренко. Молодята хотіли краси, і вона зробила їм чохли на стільчики, спідниці на столи, нові скатертини, текстильні серветки. За замовленням перед рестораном сконструювали басейн з лебедями, які світились. Це весілля стало відправною точкою - почалась нова хвиля декору. Додавались імена молодят з повітряних кульок, гірлянди на балконі, серця, повітряні кульки-сюрпризи тощо.
Президіум на весіллі у вигляді квітки - задум, який Наталія змогла реалізувати
Одними з перших команда Наталії почала робити у Біляївці шоу-програми для дорослих у барі "Звьоздний", новорічні ранки для дітей. Вона сама придумувала сценарії, запрошувала акторів з театрів, для дітей – ростові ляльки, фотографа.
На перший ранок, згадує, прийшло 20 дітей. Було холодно, і вони сиділи в куртках. Наступного року вони вже провели три новорічні ранки по 50-60 дітей кожен. Батькам і дітям це подобалось.
Новорічний ранок у ресторані "Дністер", 2011 рік
Дуже активно івент-індустрія, за словами декораторки, почала розвиватися у 2014-2017 роках. Тоді декор від "а до я" трішки відійшов на задній план, а на перший вийшли фотозони. При чому замовляти їх почали не лише на весілля, а і на дні народження – для дітей, на ювілеї для дорослих, на випускні бали, останні дзвоники у школи. Зараз фотозони теж замовляють, але тоді це був просто бум.
Фотозона на День народження дитини
Фотозона на весілля
До 2014 року, пояснює декораторка, переважно батьки вирішували, який декор буде на весіллі. Зараз все змінилось. Навпаки, молодята вирішують і самі платять за це. Помітила Наталія, що років 10 тому і вік молодят був значно юніший, зараз це пари більш доросліші. Відсоток юних залишився, але маленький.
Такий декор замовляли у 2015-16 роках
Такий декор на весілля замовляли у 2023-2024 роках
Без факапів ніяк
Не обходилось, зазначає декораторка, без факапів. Їх було багато, адже не все можна було передбачити і проконтролювати.
– Якось поставили арку з живими квітами на весіллі, а вона у розпал дійства взяла і впала. Траплялась і погано закріплена доріжка, забули забрати драбину з заднього фону декорації, – ділиться наша героїня. – Запам’яталось весілля Сашка Мороза. В них тоді якісь накладки сталися з іншими декораторами, і він попросив задекорувати залу терміново. Тож, гості сходились, молодята приймали вітання, а ми в цей час завершували прикрашати.
З цікавого, додає Наталія, вночі під Чорноморськом на базі відпочинку їм довелось ставити шатер. При чому двері будинку, де спали ті, для кого сюрприз, були відчинені, шатер на відстані 40 метрів, і всю конструкцію та декор робили без освітлення, з одним ліхтариком і без шуму, щоб ніхто не прокинувся. Зате люди були у захваті.
З дивного, коли на одному весіллі гості з різних сторін мали різне меню. З вражаючого, коли друзі замовників щось собі надумали і приходили до них розбиратися з палицями.
Наташа переконана, що велике значення має енергетика людини. Якщо вона гарна, то навіть якщо щось йде не за планом, все одно в результаті все буде добре. І навпаки, досвід показав, що інколи, як не старайся, все буде навперекосяк.
У декораторів не болить голова
Працювала команда Наталії по всьому колишньому Біляївському району. Яськи, Троїцьке, Градениці, Нерубайське, Усатове, Дачне, Маяки. В Холодній Балці і Теплодарі, жартує жінка, вони були на постійній основі, як прописані. У сезон, який тривав з серпня по кінець листопада, за одні вихідні доводилось декорувати до п’яти весіль. Дівчата-помічниці спали по кілька годин, щоб все встигнути і не підвести замовників.
– Ми всьому вчились, як кажуть "по дорозі", декору, роботі з повітряними кульками, флористиці. Коли починали – це все придумувалось на колінках, фото ж не було. Це зараз інтернет переповнений навчаннями, картинками, а тоді креативили самі, – розповідає декораторка.
За її словами, особливість цієї сфери діяльності ще в тому, що перенести або переробити потім захід неможливо. Тому чи болить в тебе голова, чи зламалась машина – це нікого не цікавить. Якщо все зроблено ідеально, то деякі елементи можуть бути просто подарунком. Але якщо щось забули, навіть малесеньку деталь, з'являються великі шанси нажити ворогів на все життя.
Фотозону, яку замовляли наречні для виїздного розпису
У 2009 році Наталія вдруге стала мамою і вирішила піти з університету, щоб займатися лише улюбленою справою. Такий темп вона вже не витримувала.
Оскільки вільний час з’явився, направила його на реалізацію своєї дитячої мрії – відкрила магазин квітів у центрі. Але з цим бізнесом не склалося.
Букети для наречених, які продовжувала робити Наталія
– Якось з іншими справами все йшло легко, були ті, хто підштовхував, включався, завжди підтримував, а тут було складно, я ніби продавлювала простір. Тому зрозуміла: награлася – і досить.
Як працює івент-індустрія у важкі часи
В період ковіду на певний час івент-індустрія заснула, замовлень не було. Декори пішли у невідомість, зате невдовзі на їх місце вийшли повітряні кульки. Люди, згадує декораторка, намагались хоч вдома якось зробити приємності один одному. Почалась тенденція на букети з кульок, кулі з наклейками, з сюрпризами, в коробці, великі кулі.
Сюрприз з куль, який актвно почали замовляти під час ковіду
З початком повномасштабного вторгнення пів року не було жодного замовлення, зрозуміло чому. Але народилась інша ідея.
– Ще у 2021 знайома мене запитала: чого ти ляльки не візьмеш ростові? Так невдовзі в мене з’явилась Зайя, яка приходила вітати додому, у кафе чи ресторан. Це була паролонова лялька, і я сама в ній танцювала. Потім з'явились й інші – Пес Патрон, Кітті, надувні – Кінг Конг, Умка, для них вже підбирала інших танцюристів.
Ростові ляльки Наталії Скорик
Попит на ростові ляльки почався наприкінці 2022 року. Тоді, згадує декораторка, багато замовлень надходило з фронту від захисників. Вони, переконана Наталія, настільки розуміють ціну життя, що не чекають іншої нагоди, а замовляють сюрприз-привітання своїм рідним.
– Дитина, може, і розуміє, що війна, що тато чи рідні на фронті захищають, але все одно чекає, що її привітають. Так само і з іншими. Не можна засуждувати людей за те, що вони зараз святкують дні народження, роблять сюрпризи, влаштовують весілля. Що я бачу, люди почали жити одним днем, тут і зараз. Мало хто будує плани на далеку перспективу. Реальність щодня нагадує, що завтра, на жаль, може бути не у всіх.
З великими надувними ляльками, згадує Наташа, теж було не все гладко. Вони мають здатність горіти і димитись. Таке недосконале виробництво, там є акумулятор, коли клеми перетинаються, може замкнути. І таке у них траплялось, але кожен такий чи інший факап – це для неї цінний досвід.
Прощалась з бізнесом не раз
Зі своїм бізнесом, каже Наталія, вона розлучалась багато разів. Серед причин, вигорання, добивали не дуже приємні ситуації. Однак скільки б вона не намагаюсь покінчити з ним, він все одно підтримує її і функціонує.
– У 2018 мене так накрило, що я хотіла все розпродати і забути це. Опустились руки, була депресія. А потім, дякувати розумним людям і книгам, почала по-іншому ставитись до себе, до родини. Запитувала у людей, з чим я у них асоціююсь. Казали різне, але ніхто, що саме з декором. Це класно, бо люди показали багато інших сильних моїх сторін.
Наталія Скорик
Періодично, зізнається Наташа, бажання попрощатись з івент-індустрією виникає і зараз. Але швидко минає.
– Ляльки танцюють, фотозони радують. Що буде завтра – не знаю. Але є багато напрацювань та ідей. Ринок диктує, що треба, важливо відчувати його. А руки завжди будуть періодично опускатися і підніматись. Головне, щоб поруч були ті люди, які тебе підтримують і будуть штовхати вперед, мотивуватимуть вчитись, розвиватись. Ну, і звісно, всім нам більше за все хочеться Перемоги.
Фото з архіву Наталії Скорік
