У попередній публікації Біляївка.City ми розбирали причини, які змушують українських чоловіків тікати від мобілізації. Серед іншого вони казали, що бояться у разі інвалідності залишитися сам на сам з втраченим здоров’ям, стати тягарем для родини, залишитися прикутим до інвалідного візка, жити на мізерну допомогу від держави. А що відбувається насправді, і як шукати рішення на випадок втрати ноги чи руки через війну?
У чому проблема
Деякий час тому Біляївка.City дізналися, що один з воїнів громади втратив можливість ходити. Ми звернулися до родини із запитанням, чи потрібна допомога, але виявилося, що інколи допомогти потрібно лише порадою, де шукати центри реабілітації, як відстоювати право на інклюзивне середовище. У всьому іншому чоловік отримує необхідну допомогу з боку держави та вважає її достатньою.
The Wall Street Journal порахували, що кількість українців, які втратили кінцівки через війну, вже дорівнює статистиці Першої світової війни у Німеччині та Великобританії. За інформацією WSJ мова йде не менше, ніж про 50 тисяч українців отримали інвалідність та втратили ногу або руку. Аналітики видання посилаються на оцінку німецької компанії Ottobock, яка є найбільшим у світі виробником протезів, та її медичних партнерів.
Нсправді кількість людей, які отримали інвалідність внаслідок ампутації кінцівок, може бути більшою, ніж 50 тисяч. Оскільки в цій статистиці не враховані люди, які зверталися до інших установ та організацій. У київській Houp Foundation підрахували, що близько 200 тисяч українців отримали на війні серйозні травми, з них близько 20 тисяч отримали поранення, які потребують ампутації.
Чи є рішення, як жити після ампутації ноги чи руки?
Досвід Олександра Швецова: на протезі підкорює вершини та стрибає з літака
З сучасними протезами можна жити, займатися спортом, працювати та вести активне життя. Більше того, співрозмовник Біляївка.City Олександр Швецов з Житомира не лише підтверджує це власним досвідом, а й намагається запалити цим побратимів.
Відео Біляївка.City, змонтоване з архіву відео Олександра Швецова
Олександр пересувається на протезі з 2014 році. Він брав участь у захисті України ще тоді, коли війна не була такою помітною в українському суспільстві. Служив командиром відділення 30 окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького, отримав поранення ноги в боях під Луганськом.
"Ми приїхали у район Веселої Гори під Луганськом і не встигли окопатися, коли на нас вже через три-чотири години пішла ворожа техніка з трьох боків. У тому бою мене було поранено, і я втратив свою ногу", – розповідає він.
Коли прийшов до тями та зрозумів, що сталося, то майже півтора року дуже важко переживав цю ситацію.
– Мені було тільки 29, я весь такий веселий хлопець, з думками про дискотеку, і раптом на протезі, – згадує він той час, – протез простояв півтора роки у кутку. Був неприємним мені шматком заліза. Було дуже важко звикнутися до думки, що тепер маю ходити на ньому. Коли одягав, то відчував фізичний дискомфорт – протез натирав ногу. І вдома взагалі уникав користуватися ним.
Олександр після поранення віддавав перевагу пересуванню на візку
Цю ситуацію помітили волонтери, які опікувалися Олександром. Вони запропонували поїхати на навчання до Австрії. У реабілітаційному центрі відпрацьовують ходьбу на протезах.
– Для мене тоді настав переламний момент, – каже воїн, – там були люди після ДТП, з ампутаціями внаслідок цукрового діабету, переважно, дуже старенькі дідусі та бабусі, які в свої 75+ ставали на протези, ходили, хотіли жити, подорожувати, а тут я, здоровий чоловік та не можу себе опанувати. З того часу почалося моє прийняття ситуації та протезу як частини себе.
А далі були подорожі
– Чи одразу після цього рішення мені стало легко? Ні, – визнає чоловік.
Але помітив для себе закономірність. Якщо вдома, то виникає бажання зняти протез та обходитися без нього. Якщо в дорозі, то міг долати тисячі кроків, і не відчував болі чи дискомфорту.
– Перша моя подорож була до італійського міста Піза, – розповідає співрозмовник Біляївка.City, – з України я приїхав до Польщі, купив квиток на лоукост до Італії. Ходив містом, насолоджувався старовинною архітектурою, і лише ввечері відчував, що у мене замість ноги – протез.
Саме цю методику Олександр вирішив запропонувати побратимам, які втратили ноги вже після повномасштабної війни.
Для того, щоб мотивувати побратимів повертатися до повноцінного життя, він час від часу організовує різноманітні випробування для себе на витривалість. Про одну з них ми розповідали, коли Олександр пішки відправився з Одеси до Яремче.
На старті довгої дороги з Одеси
Свій похід з Одеси до Яремче Олександр почав четвертого жовтня 2022 року о сьомій годині ранку. Планував подолати маршрут у 800 тисяч кроків, збираючи за кожен крок по одній гривні. На цю ідею його наштовхнув одесит Марк Куцевалов, який до Дня незалежності України пройшов від Чорного моря до Карпат, збираючи гроші на реанімобілі для порятунку військових.
"Тим самим я хотів показати своїм побратимам і сестрам, які мають такі ж поранення, як у мене, що ми можемо долати відстані не менші. Ну і заодно акумулювати гроші на допомогу своїм побратимам. Коли я почав іти, мене підбадьорював, у першу чергу, той факт, наскільки проукраїнською є Одеса. Скрізь висять синьо-жовті прапори. Скрізь українські графіті. Люди кричать: "Слава Україні!", військові підходять братаються. Мене це дуже підтримувало і надихало", – розповів Олександр Швецов.
Небо та гори на протезі
Вперше з парашутом Олександр стрибнув до повномасштабної війни, вдруге разом з побратимами у Польщі після повномасштабної війни вже на протезі.
Підготовка до стрибка
Після стрибка
Потім почав ходити в гори. У вересні під час походу Карпатами Олександр Швецов разом з хлопцями збирали 10 мільйонів гривень для побратимів із ЗСУ і прикордонних загонів. Назва збору вигадали "Не втомилися" — це був посил до всіх, хто каже, що "втомився від війни". Вони втратили ноги, але не силу духу та волю до перемоги.
На одній з підкорених вершин
Окрім труднощів проходження гірського рельєфу Чорногірського хребта, доща, вони несли додаткове навантаження — 10 пакетів з піском.
"Кожен із нас ніс у рюкзаку, окрім спорядження, ще по 10 кілограмів піску. Ми вирішили, що візьмемо кожен по 10 зіп-пакетів, у кожному з яких буде по кілограму піску. І з кожним зібраним мільйоном ми будемо скидати по одному кілограму з наших рюкзаків", — поділився Олександр Швецов.
Ветерани на Говерлі
Трьом ветеранам із групи треба було заряджати протези. Для цього вони взяли з собою зарядну станцію, але під час походу вона перестала працювати.
"Гід раз у дві доби спускався з нашими "ногами" вниз, — каже Олександр Швецов. — Шукав якесь село з розетками. Там ночував, заряджав протези, а вранці повертався. Ми одягали ті протези і йшли далі".
Хлопці зараз швидше "стають на ноги"
Олександр каже, що недаремно ділився досвідом. Зараз хлопців, з якими спілкується, не чекають півтора роки, щоб стати на протез.
– Зараз ми не ображені в цьому сенсі на державу та партнерів, які підтримують Україну, – каже він, – раніше за якісним протезом доводилося їхати за кордон, зараз навіть параолімпійці "заздрять" протезуванню, яке доступне українським захисникам. Я не хочу тут занадто піарити державу, бо є різні проблеми, але саме в цій сфері – Україна зробила колосальний прорив. Наші ветерани не забуті, отримують гідну пенсію, у мене близько 25000 гривень, багато різних соціальних програм, найкращі з наявних у світі протези, у нас якісні фахівці, у яких інші вчаться, бо ніхто не має такого досвіду травмування, як зараз має Україна. Багато програм з реабілітації, які дозволяють воїнам, які втратили ноги ставити на протез та повертатися до активного життя.
Звісно, важливий приклад тих, хто вже майже 9 років живе з протезом, мотивує та підтримує інших. Це перше, з чого радить почати ветеран, поговорити з тими, хто має подібний вид ампутації, щоб людина розповіла свої лайфхаки, так би мовити.
Залізні люди щойно здолали 8,5 км на цьому фото
Важливо, щоб суспільство також максимально підтримувало ветеранів, які втратили на війні частину свого тіла, але саме завдяки ним Україна продовжує боротися за свою незалежність та свободу, каже ветеран. Не відводили очі, а підтримували.
Маршрут пацієнта, який втратив руку чи ногу через війну
Після ампутації, коли людина потребує протез, все залежить від того, де вона перебуває в цей момент, розповідає у блозу для УП Міністерка охорони здоров’я Оксана Жолнович.
Якщо людина ще у лікарні, можна звернутися до соціального працівника і він допоможе оформити документи на протез. У деяких лікарнях в межах пілотного проєкту працюють соціальні працівники у складі реабілітаційних мультидисциплінарних команд.
Якщо соціального працівника немає в лікарні, потрібно звернутися до лікаря з проханням запросити фахівця з територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю. Варто поцікавитись, чи укладено у медзакладі меморандум з протезистами-ортезистами. Якщо так, ці фахівці також допоможуть оформити документи, які потрібні для протезування.
Якщо людину уже виписали з лікарні, можна звернутися до найближчого ЦНАПу чи в місцевий орган соціального захисту населення і подати документи там. Подати заяву на безоплатний протез можна також онлайн, через електронний кабінет особи з інвалідністю. Як ним користуватися — дізнайтеся за посиланням.
Важливо знати:
- на безоплатний протез мають право усі українці, не тільки військові: військовослужбовці та службовці правоохоронних органів, ветерани;
- постраждалі від війни цивільні громадяни; люди з інвалідністю, як отримали інвалідність не через бойові дії; діти з інвалідністю, діти з порушеннями опорно-рухового апарату.
- військовому не потрібно чекати на встановлення інвалідності, щоб отримати протез. Достатньо довідки про обставини травми від командира військової частини. На протез для військових виділяється втричі більше грошей;
- посвідчення УБД для військових також не є обов'язковим. Якщо воно є, – можна додати;
- серед обов'язкових документів: висновок ВЛК – для військових, або ЛКК – для цивільних;
- цивільним, які постраждали через війну, також не потрібна довідка про встановлення інвалідності, щоб отримати протез;
- люди, які отримали інвалідність не через війну, також мають право на безоплатний протез. Проте, щоб його отримати, потрібна встановлена інвалідність;
- держава покриває не тільки вартість власне протезу, а й його обслуговування та ремонт (за потреби);
- максимальна компенсація вартості протеза для військових – 2 млн грн. Сума достатня, щоб забезпечити високі функціональні можливості;
- компанію для протезування можна обрати на власний розсуд із 50 представлених на ринку. Їхній перелік є на сайті Мінсоцполітики;
- протез потребує обслуговування, тому найкраще знайти протезне підприємство у своєму регіоні, а не їхати за кордон;
- чекати на протез довго не доведеться. В середньому - 30 днів. Практично всі комплектуючі складаються за принципом конструктора. Їх виготовляють провідні міжнародні компанії, а наші протезисти абсолютно вільно закуповують і використовують;
- в Україні є понад 20 протезистів, у яких є сертифікати Міжнародного товариства протезистів-ортезистів, і які мають високий рівень кваліфікації;
- практично всі протезисти в Україні постійно підвищують свою кваліфікацію завдяки нашим міжнародним партнерам, які приїжджають і допомагають зі складними випадками протезування;
- єдине, що індивідуальне у протезі – культеприймач, який виготовляють на замовлення. Він має бути зручним, потребує періодичного коригування і тому людині з протезом дуже важливо бути в контакті з фахівцем-протезистом.
Дорожня карта протезування
Для того, щоб отримати якісний протез не потрібно збирати гроші, або їхати за кордон. Кошти на це передбачені у бюджеті, а українські фахівці запропонують найкращий вибір протезів.
Етап 1. Подача заявки.
Заявку про забезпечення ДЗР (Допоміжні засоби реабілітації) в комплекті з повним пакетом документів необхідно подати до центру надання адміністративних послуг (ЦНАП), або до органів соціального захисту населення (ОСЗН), або через електронний кабінет особи з інвалідністю.
Етап 2. Обов’язкове ознайомлення з інформаційними матеріалами.
Співробітники ЦНАП/ОСЗН мають ознайомити вас зі змістом інформаційних матеріалів та корисних джерел, а саме:
- переліком підприємств, до яких особи можуть звернутися з питання забезпечення ДЗР;
- каталогом ДЗР;
- механізмом забезпечення ДЗР та отримання компенсації за самостійно придбані засоби;
- інформацією щодо сумісності ДЗР;
- інформацією щодо роботи електронного кабінету.
Якщо заявка подається через електронний кабінет, то з усією інформацією заявник має ознайомитись особисто.
Етап 3. Отримання повідомлення про прийняте рішення.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю надсилає повідомлення про прийняте рішення та формує електронне направлення через ЦНАП, засоби телекомунікаційного зв’язку, електронний кабінет особи або через Єдиний державний веб-портал електронних послуг про необхідність подання відсутніх документів.
Етап 4. Звернення до підприємства.
Необхідно звернутись до вибраного підприємства з заявою про намір на забезпечення ДЗР. Заява подається особисто або через електронний кабінет. З моменту подання заявки у Вас є 14 днів, щоб, у разі необхідності, змінити вибране підприємство.
Етап 5. Підбір, замовлення та примірка ДЗР.
На підприємстві вам допомагають з підбором засобів реабілітації та формують замовлення на його виготовлення. Ви маєте перевірити замовлення та підписати його. Після примірки готового індивідуального засобу реабілітації (якщо він вам підійшов), ви повторно підписуєте замовлення та акт приймання-передачі робіт.
Етап 6. Отримання ДЗР.
Під час отримання готового ДЗР вам мають надати інструкцію щодо його експлуатації та талон на гарантійне обслуговування.
Адреси центрів реабілітації та протезування для тих, хто втратив кінцівки
Не варто забувати про реабілітацію. Протезом потрібно навчитися користуватися. В цьому допоможуть численні центри реабілітації, які відкрилися в Україні.
Національний реабілітаційний центр
Адреса: місто Львів, вулиця І. Миколайчука, 9.
Центр реадаптації та реабілітації “ЯРМІЗ”
Адреса: провулок Музейний, 6, поверх 3, Київ
Центр протезування, ортезування та реабілітації “Без обмежень”
Сайт, працюють у 9 областях України.
Онлайн-ресурс Protez Hub —усе, що стосується протезування на одному порталі.
В Україні працює також “гаряча лінія” з питань реабілітації, протезування та забезпечення допоміжними засобами реабілітації військових, які отримали поранення. Номер гарячої лінії - 1545 (в голосовому меню обрати кнопку 4). Телефонувати можна щодня з 8:00 до 20:00.
Жоден з воїнів, який втратив ногу, чи руку на війні, не повинен залишитися без підтримки держави. "Ми вас туди посилали, ми відповідальні за вас" - це головний меседж, який має доноситиметься до наших захисників.
Фото з архіву Олександра Швецова
This publication was produced with the financial support of the European Union. Its contents are the sole responsibility of EU4IM’s beneficiary [Name of the media] and do not necessarily reflect the views of the European Union. Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. ЇЇ зміст є виключною відповідальністю [Назва ЗМІ] і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
