Привітна, життєрадісна, ініціативна та завжди на позитиві. Такою знають майорівчанку Альону Осипенко у Біляївській громаді. Вона постійна учасниця ярмарок та заходів у Біляївці, активна у своєму селі, вміє згуртувати людей, як-от, організувала місцевих господинь, щоб готувати смачну випічку для захисників. А паралельно всі ці роки Альона працювала комунальницею, дбала про чистоту та порядок у рідному селі. І справлялася з цим на всі сто, - зазирніть у Майори і переконаєтеся в цьому. Однак сама вона наголошує, що це спільна заслуга всіх майорівців, які своїми ідеями зробили село ще привабливішим.
Біляївка.Сity теж знайомі з пані Альоною давно, вона наша віддана та активна читачка, а ще постійна "постачальниця" героїв для статей - своїх односельчан, про таланти яких ми дізналися саме завдяки їй. Але цього разу ми вирішили запросити на розмову вже саму Альону. Поговорили про її життя, активність, що приносить задоволення та, звичайно, про Майори, які вона дуже любить і вболіває.
Альона - учасниця битви борщу в Майорах на День села
Про дитинство в інтернаті
Виявляється, Альона не корінна майорівчанка. Перші роки її життя пройшли в селі Долинське Ананьївського району. Вона із багатодітної родини, дитинство було нелегким. Батько помер рано, мати залишилися з чотирма дітьми на руках. І Альону віддали до школи-інтернату в місті Балта. На той час родина вже переїхала в Майори.
- Я приїжджала додому нечасто, лише на канікулах. Їхали потягом до Одеси, переважно вночі. Бувало, люди брали нас до себе переночувати, а вранці вже добиралися автобусами та попутками додому.
Це, каже жінка, навчило її самостійності, розраховувати в житті лише на себе. Але не забувати добро, допомагати тим, хто опинився у біді. Так їх вчили в інтернаті.
- У нас був чудовий директор та вчителі. Я лише з роками зрозуміла, як там було добре. Як про нас дбали, одягали, годували, ми були всім забезпечені. Кожного вихованця вітали з днем народження, організовували невеличке свято.
- Всі діти ходили на гуртки за інтересами. Я ходила на в'язання та макраме. Також відвідувала студію, де нас вчили фотографувати та знімати короткометражні фільми. Ми й акторами там були. Нам роздавали ролі, вчили акторській майстерності. Згадую ті роки з особливою теплотою і вдячна вчителям за все, що вони для нас робили.
Мріяла стати бухгалтером, але у долі були свої плани
Альона закінчила школу на відмінно, хотіла вступити на бухгалтера. Але на один день запізнилася з документами. Дізналася, що в іншому закладі їх ще приймають, хоч і не на ту спеціальність, про яку мріяла, та все ж пішла вчитися. Мала стати майстром-будівельником. Але життєві обставини розпорядилися інакше. Вдома трапилася неприємна ситуація, потрібна була допомога Альони. Вона перервала навчання, і назад вже не повернулася.
У 15 років Альона пішла працювати, влаштувалася на ферму. Невдовзі в Майорах зустріла своє кохання, вийшла заміж. Разом з чоловіком вони вже 32 роки, народили та виховали трьох дітей, а зараз вже няньчать онуків.
- По-різному в житті бувало, але я ніколи не здавалася. Все з чоловіком добивалися самі, нам ніхто не допомагав. Я ніколи не цуралася фізичної праці, бо хотіла своїм дітям кращої долі. І знаєте, з часом все налагодилося. Колись тіснилися в одній кімнаті у гуртожитку, тепер хазяйнуємо у своєму будинку. Маємо все, що потрібно для життя, лише миру не вистачає для повного щастя.
Благодійний ярмарок на підтримку ЗСУ, Біляївка
З Майорами, жартує Альона, в неї сталося кохання з першого погляду. Село завжди було гарним та квітучим. Вона довгий час з родиною жила по вулиці Парковій. Це та частина села, в якій знаходяться багатоквартирні будинки. Каже, що колись, всі ці будівлі були пофарбовані у різні кольори та потопали у густих та високих деревах. А ще в селі було три ставка і повно риби.
- До мене часто приїжджали подружки з інтернату, зокрема, й ті, що народилися та виросли в Одесі. Чим їх можна було здивувати? Але вони завжди були в захваті, так їм тут подобалося.
Команда майоріців на святкуванні Масляної у Біляївці
Перетворення та добрі справи, які змінили село
З того моменту, коли Майори стали частиною Біляївської громади, в селі теж відбулося багато позитивних змін - відремонтували будинок культури, збудували міні-стадіон, красиву алею біля школи та позбулися отрутохімікатів, які роками там зберігалися. За благоустрій в селі відповідали комунальники. Альона влаштувалася двірником, дбала про чистоту та порядок в селі.
Урізноманітнювали дозвілля, наводили чистоту та забезпечували затишок у рідному селі і самі жителі. Згадує, як всім селом виходили на суботники, саджали квіти, розмальовували зупинки, робили етно-куточки біля своїх вулиць. А потім збиралися, варили юшки, влаштовували посиденьки.
- Люди у нас дружні та згуртовані. Як почалася війна, і треба було пекти для хлопців – жінки одразу відгукнулися. Лише дала клич і посипалися дзвінки та повідомлення.
- Або знають, що ранньою весною будемо щось саджати, то вже телефонують: "Альоно, прийди, я накопала квітів". Я за тачку - і вперед.
Суботники в Майорах
Єдине, зізнається, від чого опускалися руки, це коли знаходилися серед місцевих варвари, які били та псували майно, виривали квіти, нівечили те, у що інші вклали душу та сили. Але і таких, каже Альона, вона з роками навчилась вираховувати. Десь хитрощами – знала що і в кого можна дізнатися. Десь діти розповідали, бо бачили. І результат був: коли знаходилися винуватці, бажаючих щось зламати ставало менше.
Якби не Майори, то де?
Альона каже, що для неї ніколи не стояв такий вибір. Доля привела її в Майори, і кращого місця для життя вона собі й уявити не може.
- В мене ніколи навіть думка не закрадалася кудись переїхати. Де б я не була, ніде не відчуваю себе так добре, як у своєму селі. І люди, помітила, в нас інші. Не всюди є така дружність. Як кажуть, і в горі, і в радості разом.
- А чого не вистачає для повно щастя? Добре, якби відкрили дитячий садочок, ми давно про це мріємо. З роботою теж є проблеми, хочеться, щоб в селі була можливість влаштуватися. Як-от, колись це було з фермою чи великими теплицями, які в нас стояли, і люди могли підзаробити. Але найбільше, про що ми мріємо сьогодні – це перемога та мирне життя, щоб усі наші хлопці повернулися додому живими та здоровими.
Альона довгий час готувала для захисників та отримала подяку, як волонтерка
Те, ради чого треба їхати в Майори
- Для мене тут завжди добре, у будь-як пору року. Але особливо гарно у нас навесні, коли все у свіжій зелені та квітах. На яку б вулицю ви не зайшли, всюди будуть барви та красиві квітники. Приїжджайте до нас за свіжим повітрям, прогулятись каштановою алеєю біля школи та відчути її аромати у пік цвітіння.
Фотозона у вигляді сільського подвір’я, вулиця Жасминова
Зробіть зупинку біля вулиці Жасминової. Там вас зустріне красивий український куточок, який зробили мешканці своїми руками. А якщо підібрати вбрання, то вийде колоритна фотосесія. А ще в нас є місце для здійснення мрій. Локація знаходиться на в’їзді у село, поруч лавочка, можна присісти та загадати бажання. У нас є де попити кави та погратися з дітьми. А зараз село у кольорах осені стане ще атмосфернішим. Тож, беріть з собою хороший настрій та приїжджайте.
А від себе додамо, що не має значення, звідки людина - з міста чи села. Головне - ставитися та вболівати за своє рідне місце так, як це роблять майорівці.
