"Мій ранок починається з кави і квітів" - говорить Світлана Терьошина, наша героїня з села Майори, що на Одещині. Її п’ятдесят соток землі це не просто город у звичайному розумінні з овочами та фруктами. На грядках жінки буряки та часник ростуть по-сусідству з гранатом, інжиром та екзотичними квітами - їх в городі найбільше. Квітне немаленька ділянка Світлани з ранньої весни і до пізньої осені. Красу вирощує не на продаж, а для душі. А день починає з ранкового ритуалу – прогулянки за чашкою кави серед квітів. "Рідні кажуть, що я живу на городі, а я просто не уявляю своє життя без квітів".
Любов до квітів привезла на південь з Львівщини
Світлана родом з Львівської області. Батьки переїхали до Теплодара, коли їй виповнилося десять років. Оселилися у багатоповерховому будинку.
- Ми там звикли, що біля кожної хати мають рости квіти, - каже Світлана, - у місті такої можливості немає. Спільна клумба біля будинку, і все. Тож у мами квіти були на кожному підвіконні. Родичі як приїжджали в гості, то жартували – "нам адреси на треба, де на підвіконні квіти, там живе Ліда".
В Майори родина переїхала, коли захворіла мама. Лікарі порадили їй бути більше на свіжому повітрі. Вирішили, що добре було б мати невелику дачу. Так опинилися в Майорах. Красиве, молоде село, багато природи. Там родина отримала ділянку. Згодом Світлана вийшла заміж і вже разом з чоловіком та батьками завершували будівництво. З планів про невелику дачу виріс цілий будинок. У 99-му році родина переїхала до Майорів на постійне місце проживання.
Вулиця, де багато сонця і квітів
Вулиця, на якій мешкає Світлана, називається Сонячна. І вона повністю виправдовую свою назву, каже жінка. Для вирощування квітів та гарного врожаю на городі - те, що треба. Однак спочатку, зізнається, це був чи не єдиний плюс. Адже вулиця знаходиться практично у полі. Були надії, що вона розростеться новими будинками і далі вулицями, адже село розвивалося, майорівці одружувалися, будували житло.
- Коли ми сюди переїхали, тут не було ні води, ні світла. Дорога польова – у дощ звідси не виїхати, хоч плач. У мене після Теплодара був шок, - жартує Світлана.
На ділянці вистачає місця і городині, і квітам
Сьогодні на вулиці Сонячній знаходиться дев’ять будинків. З часом підвели комунікації, проклали дорогу. Ідеальне місце для тих, хто любить тихий та спокійний ритм життя, каже Світлана. Для неї ж нарешті з’явилася можливість загосподарювати на власній землі та вирощувати городину. Також вона облаштувала простір таким чином, щоб його вистачило ще й для квітів.
- Найперше мама попросила насіяти чорнобривців. Тато навпаки любив щось незвичайне. Він працював будівельником в Одесі, бачив, що люди саджають щось екзотичне. А ввечері їхав додому через "Привоз" і скуповував мені все, що сподобалося. Так привіз мені гілочку сакури, вона розрослася великим кущем, і не одним. І щовесни квітне так гарно, що не передати словами.
Сакура
Живемо ніби в тропіках
Перші квіти на подвір’ї Світлани з’являються ранньої весни і продовжують сходити до останніх хризантем в листопаді. Стільки різновидів зараз на ділянці – не рахувала. Лише ірисів має 36 сортів. Більше двадцяти кущів троянд, а ще різні сорти клематису, сантоліни, дроку іспанського, гвоздики, вейгели, лаванди. В будинку у жінки своя оранжерея, близько ста вазонів з домашніми рослинами.
- Син жартує, що ми живемо у тропіках. А я не знаю, як у селі без квітів? В мене рука не піднімається щось викинути. Розсадила, полила – воно прийнялось. Купила гібіскуси, а вони насіння дали. Мені вже цікаво, а з насіння виросте? Насіяла, все посходило. Сакуру в цьому році теж розсадила, поділилася саджанцями з нашими комунальницями. Вони висадили її в селі. Уявіть, як гарно буде навесні, коли вона розростеться та почне квітнути.
Світлана каже, що улюбленців серед квітів у неї немає. Вони всі для неї ніжні, вишукані та гарні. Любить саме очікування, коли вони сходять та починають квітнути. На свята їй часто дарують їх саджанцями чи у вазонах. Наприклад, понад двадцять кущів троянди – це подарунок сина та чоловіка на день народження.
- У воді вони скільки стоятимуть, пару днів? А так я кожен рік маю розкішні композиції, і квітнуть вони довго та так рясно, що кожен кущ нагадує живий букет. Часто щось незвичне мені дарує кума зі словами "в тебе точно такого ще немає".
За словами Світлани, саджає вона переважно невибагливі рослини. Ті, які люблять сонечко і потребують помірного поливу. Єдине, на чому не заощаджує – це час. Уже багато років її ранок починається з прогулянки вздовж грядок, щоб оцінити фронт роботи на день.
- Чашка кави, і я біля квітів, - каже жінка. - Дивлюся, що зацвіло, де обсипалося. Отримую порцію натхнення, а потім за інструменти і працювати. Не буває дня, щоб я не була на городі. Син каже, що я там живу. Але навіть непримхлива рослина потребує догляду. Скажімо, кущ сантоліни. Вона наче жінка, яка любить модельну зачіску. Не бійтеся обстригати, тоді матимете охайну кулясту форму та красиве суцвіття. А от з йоштою навпаки. Колись вичитала в Інтернеті, щоб її потрібно стригти. Обрізала, а вона мені на наступний рік жодної ягідки не дала. Як з’ясувалося, йошта плодоносить лише на минулорічних гілочках. Відтоді з порадами я дуже обережна. Вже інтуїтивно розумію, яка слушна, а яка може нашкодити.
А кавуни на деревах ростуть?
Звичайно, на п’ятдесяти сотках землі Світлани ростуть не лише декоративні рослини. Жінка вирощує й традиційні культури. Окреме місце відвела для кущів смородини, аґрусу, йошти. З екзотичних – нещодавно висадила гранат та інжир.
Так виглядають плоди молодого гранату
Любов до фруктів та ягід у Світлани теж родом з Львівщини. Каже, була здивована, бо для півдня екзотикою виявилася жовта смородина. Жінка довго не могла її знайти, продавці ж часто під виглядом жовтої продавали червону.
- Жовта смородина у Львові - це звичайна справа. Коли малими приїжджали на Одещину, то для нас екзотикою були кавуни, черешня, вишня. Мене якось родичка з Львівщини навіть запитала, а що кавуни не на дереві ростуть? Їх там практично не вирощують, бо часто дощить, а вони люблять сонце.
- У тій кліматичній зоні ідеально ростуть ягоди, - говорить Світлана, - малина взагалі казкова, смаку набирається поступово, а в нас вона припікається. Ми тут тій малині і крапельний полив, і підкормку. Тітка моя каже: ти що здуріла – малину поливати, он ж вона росте. Це у вас, кажу, вона всюди, а тут біля неї треба побігати. Чи, наприклад, виноград. На Вінниччині його теж вирощують. Але він немає такої солодкості, як на півдні.
Красу треба множити
У Майорах, за словами Світлани, багато квітолюбів. Це видно неозброєним оком. Раніше в селі було багато корів, і люди саджали квіти переважно в межах свого подвір’я. А зараз майже біля кожної присадибної ділянки ростуть квіти.
- Ми тут на Сонячній теж домовилися. Оскільки моя хата крайня, то я саджатиму квіти до дороги, а сусідкам кажу – ваша задача висадити до мене.
Бо красу треба множити і ділитися нею, переконана пані Світлана. І не відпустила журналістку Біляївка.City зі свого квіткового раю з пустими руками.
- Обирайте, що вам сподобалося, і я накопаю.
Р.S. Дякую вам за неймовірні троянди, сантоліну та поради за доглядом!
