Любава Бабенко корінна майорівчанка. Усе своє життя разом з родиною живе у цьому невеликому селі і говорить, що жодного разу навіть думка не закрадалася переїхати до міста, бо тут краще. Жінка має велике господарство, запевняє, що отримує задоволення, доглядаючи за ним, і руйнує стереотип, що селяни – це забиті важкою працею люди, до яких повільно доходить цивілізація. Вона радо розповіла про сільські переваги і запросила бажаючих пожити тут, щоб переконатися в цьому.
- Ми усі звідси – з Майорів. Бабуся, батьки, я усі свої 30 років живу тут і чоловік. І ніхто з рідних до міста не переїхав. Не тому що не було можливості – просто не хотів ніхто. Навіть думки такої не виникало. Навіщо?
Бачили ми міське життя – шум, метушня, усі кудись біжать, поспішають. Лише дивишся на це і вже втомлюєшся. А додому у село повертаєшся, як у рай потрапив - тихо, спокійно, чисто. Місто для мене, то як золота клітка.
Про господарство
Коли була пандемія, тоді багато хто згадував про село: як нам тут добре жити. До нас навіть знайомі, куми з міста приїжджали, бо хотіли простору, свіжого повітря. Не лише відпочивали, а і допомагали по господарству.
Воно у мене велике. Город, свої овочі, фрукти. Усе домашнє, смачне і корисне. Тримаємо свиней, гусей, качок, курей. То в інкубатор яйця висаджуємо, то під квочку. Поросятка малі є, ось скоро ще будуть.
І так, - мені подобається за тваринами доглядати. Для цього не обов’язково треба вставати зі сходом сонця. Як і більшість прокидаюсь я о 7.00. Люблю своїх тварин, вони усі чекають мене і знають, що я їх нагодую. Я навіть люблю розмовляти до них. І вони, відчуваючи мою прихильність, слухаються.
Звісно, город, господарство - то нелегка праця, але коли все налагоджено, є план, перелік справ, які треба зробити, то це не тягар, а радість. В мене щодня зранку відчуття, що я несу щось корисне у світ, і за всіма цими справами є сенс.
Про розваги
Не заперечую, що у місті більше умов для розвитку дітей, гуртків, секцій, атракціонів, концертів усіляких. Але ми живемо у 21 столітті. Якщо хочемо міських розваг – сідаємо на власне авто і їдемо у місто розважатися. У будь-який час, було б бажання.
Наша донька, наприклад, бере участь у міських показах і фотосесіях, ми її возимо. Але знаєте, повертаємось - і все одно, хоч пів годинки ще просто полежати хочеться, щоб відпочити від того міста.
Про зручності
Можливо, для когось це буде новина, але хочу запевнити, що давно минули ті часи, коли слова ванна і село не вживали разом. Зараз у більшості селян є усі зручності у будинку: і душ, і ванна, і туалет, і кухня - все. Інтернет, тротуари і дороги асфальтовані, нехай і не скрізь. Знаєте, буває й так, що у селян ще кращі умови проживання, ніж у деяких містян.
На власному подвір’ї можемо танцювати і співати, і гостей яких хочемо приймати. Свобода, одним словом!
Про любов до села
Хто і що б не говорив, а наші Майори – квітуче село, тут хочеться жити. І молодь у нас є. Хто, як не ми, буде село розвивати, щоб воно не перетворилося на глушину.
Ми намагаємось долучатися до усіх ініціатив. Ось буде день села скоро, збиралися активом і обговорювали, які конкурси, кого нагороджуватимемо.
Багато людей намагаються облагороджувати село, щоб краса була навколо, висаджують дерева, засаджують квітами вулиці. Наш будинок знаходиться біля школи. І у мене великий квітник. Вчителі йдуть повз і говорять, що завжди радіють, дивлячись на нього. Так приємно від таких слів
Будують у нас майданчики для дітей. Усі умови створюють. Гурток є для маленьких діток, які ще не відвідують школу. Танці, співи для школярів.
Єдине, чого бракує, це дитячого садочка. І ще проблеми з роботою. Багато хто їздить до міста. Але, знову ж таки, повертаються усі щодня до свого сільського раю.
У селі усі один одного знають, і це згуртовує, об’єднує, як у біді, так і в радості. Відгукуються люди завжди. І толоки у нас легше організувати. Усі працюють: і дорослі, і діти.
Впевненна, що жодні міські заманушки у місто мене не принадять. Не замінять вони нашої атмосфери. Село - ось, де центр життя. Хоча б ще й тому, що найсмачніші продукти вирощують у нас і везуть їх у місто. Тож, усім рекомендую спробувати сільського життя. Переїжджайте, будемо лише раді, будинки є. Ну, і ще наприкінці нагадаю, що від нас 45 хвилин, і ви на морі. Перевірено.
Фото з архіву Любові Бабенко
Хочете більше цікавих статтей, новин, пояснювальних матеріалів, розповідей про надихаючих людей - підтримуйте роботу Біляївка.City за посиланням, а також залишайтеся з нами на зв'язку, підписуючись на сторінки у Facebook, Instagram, Viber та Youtube.
А ще можна підписатися на наш сайт у розділі Google New. Просто натисніть на повідомлення, що під цією статтею 👇
Будемо разом 🤗!
