Ми продовжуємо серію матеріалів про Одесу – історію міста у фокусі деколонізації. Одеса – місто особливе, але ця особливість створена не “рускім міром”, як нас намагалися переконати багато років. Не вірите? А давайте подивимося, хто створив архітектурне обличчя міста, його найбільш відомі та знакові будівлі. Вони є символом Одеси. І вони просто кричать, що Одеса – місто різних європейських культур. Її краса часто проєктувалася представниками різних країн Європи, і майже завжди будувалася - українськими руками.
Одеський міський сад
В Одеському міському саду
Рік: 1803
Адреса: вулиця Дерибасівська
Замовник: Фелікс де Рибас
Цей сад є найстарішим парком Одеси. Заклав його у 1803 році брат першого градоначальника Одеси Хосе де Рибаса – Фелікс де Рибас. Він народився у Неаполі, в родині вихідця з Іспанії, спадкового дворянина іспанського походження Мігеля де Рібас-і-Бухонса та родовитої ірландки Маргарити Планкет.
В Одесі був Генеральним консулом Неаполя, активно займався благодійністю. Зокрема, подарував місту той самий Міський сад, одне з найгарніших місць в Одесі. Для нього він виписував дерева з Іспанії та Італії, екзотичні насіння давав польський шляхтич граф Фелікс Потоцький з Софіївського парку під Уманню. Так він хотів приборкати голий степ та зробити цей край більш зеленим.
Щоб поливати рослини, воду спеціально привозили із Колодязного провулка. Доглядали сад садівники, які проживали на вулиці — спробуйте здогадатися — звичайно, Садовій. Сад став найпопулярнішим місцем відпочинку одеської знаті, що й не дивно: більше п'ятачків із такою розкішною зеленню у місті не було.
Пам’ятник Дюку Ришельє
Рік: 1827-1828
Автор: архітектори Авраам Мельников і Франческо Боффо, скульптор – Іван Мартос.
Замовник: автор ідеї - Луї Олександр Андро де Ланжерон, гроші на пам’ятник зібрали одесити, які хотіли таким чином подякувати градоначальнику герцогу де Рішельє за розквіт Одеси та увіковічити його пам’ять.
Герцог помер 1822 року від апоплексії - інсульту у віці 56 років, коли знаходився у Парижі. В Одесі 1823 року почали збір коштів, і до 1827 року найвідоміший український скульптор в Російській імперії Іван Петрович Мартос (творець монумента Мініну й Пожарському в Москві) створив бронзовий пам'ятник в класичному стилі. Що цікаво, Мартос, хоч і прожив життя у Петербурзі, походить з козацько-старшинській родині Чернігівщини. Втім, як багато інших талановитих українців, був змушений жити на чужині.
Одеський Пасаж
Рік: 1889
Адреса: ріг вулиць Дерибасівської та Преображенської
Автори: скульптори Лев Влодек, Самуїл Мільман та Товій Фішель
Замовник: Мойсей Якович Менделевич
Стиль: поєднання помпезних архітектурних стилів та цілого пласту легенд - бароко, класики та модерну, а найвідомішими скульптурами є фігури Фортуни та Меркурія, які неодноразово повторюються в оздобі
Слово “Пасаж” має французьке походження. Дослівно “прохід”. Наприкінці XIX століття "пасажі" будувалися по всій Європі — цим словом називався коридор, по обидва боки якого розташовувалися магазини. До Одеси французьку моду у 1898 році привіз торговець зерном, потомственний одесит з єврейськими коріннями Мойсей Якович Менделевич.
Пасаж в Одесі побудували лише за два роки. Проєкт розробив архітектор з Житомира польського походження Лев Влодек. В народі нову споруду назвали "Пасажем Менделевича". Для тодішньої Одеси "Пасаж" справді був чимось неймовірним: скляна стеля, ліфт, центральне опалення та величезні підвальні приміщення, якими курсували вагонетки, що розвозили товари магазинами на першому поверсі. На верхніх поверхах можна було провести час у готельному номері, а в магазинах на нижніх — придбати все, що завгодно — від продуктів, жіночої білизни та книг — до грамофонів та музичних інструментів.
Будинок з атлантами
Рік: 1900—1901
Автори: Лев Влодек та Семен Ландесман
Адреса: вулиця Гоголя, 5-7
Замовник: Олександр Фальц-Фейн.
Стиль: модерн, що нагадує будови німецької прабатьківщини власника, з елементами готики, що робить будівлю подібною до середньовічних споруд.
Особняк збудували для родини німецьких колонізаторів баронів Фальц-Фейнів. Чути про цю родину ви могли, бо саме завдяки ній в Україні унікальний природний заповідник Асканія-Нова.
Найвідомішою окрасою дохідного дому Фальц-Фейнів стала скульптура атлантів, що тримають земну кулю авторства Товія Фішеля. Проєктували будинок Лев Влодек та Семен Андрійович Ландесман, який народився в Одесі та залишив місту десятки знакових будівель.
Готель “Бристоль”
Рік: 1898-1899 роки
Адреса: вулиця Пушкінська, 15.
Замовник: збудували його на місці доходного дому купця Наума Юровського.
Автори: Олександр Бернардацці і Адольф Мінкус.
Стиль: необарокко.
Проєктував готель відомий архітектор італійсько-швейцарського походження Олександр Бернардацці та український архітектор єврейського походження, одесит Адольф Мінкус.
Майстрам вдалося створити готель, який, на той час, перевершив найкращі європейські готелі та став зразком архітектури, інновацій та гостинності.
"Бристоль" став першим чотириповерховим будинком у місті, а в кожному з його номерів було встановлено телефон, підключено електричне освітлення та гарячу воду, які тоді не були широко поширені.
Назву готелю позичили в однойменного готелю в Австрії («Hotel Bristol», Відень), який в ті часи був улюбленим місцем відпочинку одеської знаті. Меблі для неї виписали з Берліна. Представники берлінської фірми «Шеффер та Валькер» встановили в готелі центральне опалення, яке навіть дозволяло постояльцям регулювати температуру в номерах.
Одеський оперний театр
Рік: 1887
Адреса: пров. Чайковського, 1
Автори: Фердинанд Фельнер і Германа Гельмер («Бюро Фельнер & Гельмер»)
Стиль: віденське бароко, архітектура глядацького залу витримана в стилі пізнього французького рококо
Відкриття першої споруди театру відбулося 1810 року, але у 1873 році відбулася пожежа, через яку театр згорів. Сучасна будівля зведена 1887 року під керівництвом архітекторів Фердинанда Фельнера і Германа Гельмера («Бюро Фельнер & Гельмер») у стилі віденського бароко. За проєктами бюро споруджено понад 200 будівель у Європі, зокрема 48 театральних. У Відні, Будапешті, Дрездені, Зальцбурзі, Загребі є будівлі, які народилися в головах архітекторів бюро. Зразком для Одеського театру послужила зведена чотирма роками раніше Дрезденська Опера архітектора Готфріда Земпера.
Одеська філармонія ім. Давида Ойстраха
Рік: 1898
Адреса: вулиця Буніна, 15
Автори: автор ідеї та проєкту Вікентій Прохаска, архітектор Олександр Бернардацці
Стиль: історизм (венеційська готика, італійський ренесанс)
В 1891 році міською управою Одеси був оголошений конкурс на кращій проект біржі. Необхідність в новому будинку була суттєвою, тодішня будівля знаходилася в елітному районі на Приморському бульварі, де потрібна була затишна атмосфера, але у будинку біржі завжди було шумно і снувала юрба ділових людей. До того ж будинок старої біржі, побудований у добу класицизму виглядав досить старомодно.
Новий будинок було вирішено побудувати у самому серці ділового району на Пушкінській вулиці, де вже знаходились банки та інші різноманітні торговельні заклади. Конкурс виграв випускник навчального закладу в Відні Вікентій Іванович Прохаска. Його проєкт був взятий за основу, але дороблений міським архітектором Олександром Бернардацці.
Одеський “Привоз”
Рік: 1827
Адреса: Привозна вулиця, 14
Автор: Федір Нестурх
План забудови Одеси передбачав, що подібно до Єлисейських полів у Франції, тут буде місце розташування торговельних майданчиків. Однак через низку причин будівництво відтермінували до 1827 року, коли на Привозній площі був зведений величезний ринок. Він став продовженням Старого ринку, на якому торгували, переважно, з коліс “привізним товаром” (з возів, фур тощо). Звідки й походить назва ринку “Привоз”.
У 1913 році за проєктом українця Федора Нестурхи на “Привозі” побудували спеціальний “Фруктовий Пасаж”, загалом він спроєктував 5 павільйонів.
Всього Федір Павлович Нестурха залишив Одесі 20 будівель, які він зводив чи реконструював. Є в Одесі навіть невеликий квартал Нестурха, що на вулиці Пастера, від Конної до провулка Ляпунова. Тут розташовано Наукову бібліотеку ім. М. Горького та Український театр (колишній театр А.І. Сибірякова).
Потьомкінські сходи
Рік: 1825 рік
Автори: ідея належить архітектору Аврааму Мельникову, а проектуванням сходів займався італійський зодчий Франческо Боффо. Будівництво тривало з 1837 по 1841 роки за участю інженерів Джона Уоптона, Григорія Морозова, Бориса Фон-дер-Фліса.
Замовник: князь Михайло Воронцов зробив “подарунок” своїй дружині Єлизаветі за кошти міської казни, якій вони обійшлися у 800 тис рублів.
Стиль: класицизм
За різними спогадами на місці цих сходів була стежка та дерев’яні сходи до моря, якими втомилася ходити дружина тогочасного очільника міста. Саме, щоб порадувати кохану, Воронцов не пожалів міських грошей на спорудження нових сходів. Казна Одеси тоді лопалася від грошей – тому гроші на забаганки були.
До 1955 їх називали Бульварні сходи, раніше Рішельєвські сходи, начебто вони треба тільки пам’ятнику Дюку, щоб спуститися до моря, у XIX столітті Гігантські сходи.
Замість післямови
Якщо пройтися знаковими спорудами Одеси, то серед архітекторів її найбільш видатних перлин ви зустрінете імена з усієї Європи: італійці Франческо Боффо, Франц Моранді, Олександр Дігбі, швейцарець Джорджо Торрічеллі, поляки Фелікс Гонсіоровський, Лев Влодек, німець Вільгельм Кабіольський, українці Юрій Дмитренко, Федір Нестурха, росіянин Авраам Мельников, французи Луї Отон, Жан Тома де Томон, Франсуа Шаль (планував Французький бульвар). Цей список творців найбільш відомих перлин архітектурного ансамблю Одеси можна продовжувати безкінечно, і ви складете з цих прізвищ карту Європи. То саме європейський дух та світ завжди панував у цьому місті. Одесу заснували і будували європейці як острів європейської цивілізації та культури в Російській імперії. Саме це зробило її таким особливим місто імперії – і коли вона називалася російською, і тоді, коли була у форматі Радянського союзу.
Навіть Пушкін – постать наразі суперечлива, писав про Одесу: “ Я насилу уломал Инзова, чтобы он отпустил меня в Одессу - я оставил мою Молдавию и явился в Европу”.
