Країни Балтії від початку повномасштабної війни демонструють надзвичайну солідарність з українським народом: підтримують жорсткі заходи проти росії, надають Україні воєнну та гуманітарну допомогу, приймають біженців. Лише Литва прихистила понад 70 тисяч українців. Порівняно з іншими країнами Європи це невелика цифра, але у співвідношенні з населенням країни - це понад 2%. Наразі у Литві готуються до нової хвилі біженців, адже ситуація з енергетикою, яку цілеспрямовано знищує росія, може знову спонукати українців шукати прихисток закордоном, зокрема і в їхній країні.
Мешканка Біляївської громади Олександра Бондаренко була серед тих, хто прибув до Литви під час першої хвилі міграції. Дівчина говорить, що українців тут приймають надзвичайно тепло, усіляко підтримують. Але і наші люди не сидять склавши руки. Відзначає, що у цьому сенсі українці дуже організовані, одразу шукають собі роботу, житло. Хоч і тимчасово, але намагаються влаштувати своє життя на гідному рівні. Про те, як живуть українці в Литві, на яку допомогу можуть розраховувати - про це та інше у розповіді Олександри.
- Ще до війни я розглядала можливість попрацювати деякий час закордоном. Війна лише стала каталізатором моїх планів. Литву обирала свідомо, це порівняно недалеко від України, є пропозиції щодо працевлаштування. Ще одним фактором було мовне середовище. Більшість литовців розуміють російську, вільно розмовляють англійською. Тобто відчувати себе розгубленою в чужій країні я точно не буду.
У Литві я знаходжусь з початку квітня. Мій шлях пролягав через Польщу, кордон перетинала з українським паспортом. Перед виїздом підшукала собі роботу з пропозицією житла, щоб не їхати навмання.
Олександра Бондаренко у Литві
Усі, хто прибуває до країни, мають зареєструватись у міграційному центрі. Оформити статус біженця у Литві не можна, лише тимчасовий захист. Після реєстрації видають посвідку на тимчасове проживання з гуманітарних міркувань. Термін її дії – 1 рік, але можна продовжити ще на 2 роки.
Якщо вам ніде зупинитися, можуть запропонувати житло у муніципалітетах (школах, гуртожитках). Про це потрібно дізнаватися під час реєстрації у центрі. Раніше було багато волонтерських пропозицій від литовців, але не знаю, як з цим зараз. В будь-якому випадку треба розраховувати на те, що це житло лише тимчасове.
Допомога є, але працювати також доведеться
Одразу потрібно розуміти, що доведеться шукати роботу, бо на соціальну допомогу від держави довго розраховувати не варто. Для дорослих є лише разова виплата у розмірі 252 євро та близько 100 євро на дитину, їх виплачують щомісячно. Також давали картки на 115 євро, на них можна було купити продукти та засоби гігієни у супермаркетах. Гуманітарну допомогу продуктовими наборами також щомісячно видає Червоний Хрест. Проїзд у громадському транспорті для наших громадян і досі безкоштовний, достатньо показати український паспорт.
Багато українців, які знайшли прихисток у Литві, вже давно працюють. Ніхто не чекає, що їм щось впаде з неба, наші люди у цьому сенсі дуже зібрані. Хтось знайшов роботу через соцмережі або тих, хто вже влаштувався, допомагають із цим у Службі зайнятості. Також є спеціалізовані сайти, які пропонують вакансії без знання литовської та англійської мови.
Я зараз мешкаю у Вільнюсі, знайшла там роботу на складі. Робочий день - з 7 до 16 години, є перерва на обід. У більшості випадків роботодавець забезпечує іноземних працівників житлом. В моєму випадку це хостел, живу ще з трьома дівчатами у кімнаті. Вартість проживання разом з комунальними послугами – 150 євро на місяць з людини. Буває, що пропонують безплатне проживання, але за комуналку все одно потрібно сплачувати.
Вакансії для українців тут переважно на складах, заводах, можна знайти роботу в супермаркетах, кафе, клінінгових компаніях. У Вільнюсі є великий оптово-роздрібний ринок "Гарюнай". Візуально дуже схожий на одеський "7 км", там часто потрібні реалізатори.
Зарплату зазвичай рахують за годину, від 4-5 євро і вище. Мінімальна зарплата становить близько 600 євро, в середньому можна розраховувати на 800-900 євро на місяць. Все залежить від місця роботи і вартості за годину.
Порівняно з іншими країнами ЄС, життя в Литві не дуже дороге, але у співвідношенні з нашими цінами все дуже і дуже дорого.
Продукти в країні недешеві. Хліб, наприклад, коштує 80 гривень. Але у супермаркетах часто є знижки, тож, якщо бути уважними, то можна заощаджувати на багатьох позиціях.
Вартість оренди в Литві залежить від кількості кімнат і близькості до центру міста. Однокімнатна квартира в спальному районі обійдеться приблизно у 300 євро, якщо хороший, новий ремонт, то це 400-450. Деякі українці, які мали житло за місцем роботи, з часом переїжджали на орендовані квартири, дехто повертався, бо це значно економніше.
Підтримка захоплює, але атмосфера все одно не своя
Вільнюс дуже красиве місто, але невелике. Чисельність населення становить близько 550 тисяч. Загалом у Литві проживає менше 3 мільйонів людей. Якщо порівнювати з Україною, то в одному лише Києві стільки мешканців. Хто мене особливо здивував, так це молодь. Окрім литовської мови, вони вільно володіють польською та англійською. Російською переважно розмовляють люди старшого віку або переходять на неї у спілкуванні з українцями чи білорусами, їх також немало у Литві. До речі, українці можуть вивчати литовську безкоштовно, для цього організували спеціальні курси.
Питання освіти для дітей теж вирішується. У Литві є три види шкіл. З литовською, польською та російською мовами навчання. Також відкрилося декілька українських шкіл, тож наші діти можуть навчатися рідною мовою та у комфортному середовищі.
Коли я вперше приїхала до Вільнюса, перше, що мене вразило – всюди українські прапори. Здавалося, що їх навіть більше, ніж у наших містах. На державних установах вони майорять поруч з литовськими. Разом з тим багато жовто-блакитних прапорів та української символіки просто на будинках – у вікнах, на балконах, їх можна купити в супермаркетах.
У торгових центрах нерідко можна почути українську музику, часто лунала наша "Стефанія", а от російської немає абсолютно: ні в кафе, ні на телебаченні. Знаю, що у грудні транслюватимуть фільми в кінотеатрах з українськими субтитрами. Литовці генерують підтримку України всебічно: організовують виставки, присвячені війні, влаштовують різні акції, концерти.
Разом з тим не покидає відчуття, що ти не вдома. Як би не було добре і комфортно, все одно всюди чужа атмосфера, люди. Я сприймаю цю тимчасову та вимушену міграцію як досвід, бо мої думки і серце в Україні.
