Продовжуємо розповідати про українців, які через війну мігрували за кордон. Своїм досвідом поділилася мешканка Теплодара - Тетяна Беспалько. Вона разом з мамою, сестрою та дітьми понад три місяці проживають в Австрії. Біляївка.City дівчина розповіла про умови, які створила країна для українських біженців, і на яку допомогу можна розраховувати там. А ще поділилася своїми спостереженнями про австрійців, їх менталітет, ставлення до роботи та чому, на її думку, роботодавці цінують українців більше, ніж місцевих. Далі – від першої особи.
Наша дорога з Теплодара була довгою, складною та виснажливою, як і всіх, хто виїжджав з країни на початку березня. Добиралися самостійно, двома машинами. Однак наш маршрут зовсім не передбачав Австрії. Ми їхали до Румунії у місто Констанца. Там на нас чекали люди, які запросили до себе пожити. Через десять днів ми зрозуміли, що потрібно їхати далі. Усе через мовний бар’єр. Місцеве населення переважно неангломовне, люди спілкуються румунською. У перспективі це б стало перешкодою у пошуках роботи та працевлаштування. Тому ми вирішили шукати іншу європейську країну, де хоча б за допомогою англійської зможемо порозумітись з місцевими.
Їхали до Румунії, а опинились в Австрії
Так ми виїхали з Румунії, але розуміння, де саме зупинимось, не було. На кордоні з Австрією ми дізналися, що в країні діють гуманітарні центри, які надають допомогу українцям. Один з них - у Відні, і ми вирушили туди. У центрі нам знайшли житло, де розміщають переселенців з України. Це пансіонат у місті Філлах федеральної землі Каринтія.
Нам допомогли з оформленням е-card, тобто медичної страховки. Ще один важливий документ, який потрібно оформити в Австрії, називається Blue Card. Це біометрична карта, яка дає право на тимчасове перебування в країні та можливість працевлаштуватися. Для отримання усіх необхідних документів потрібно звернутись до реєстраційної служби (Meldeamt) місцевого муніципалітету. Потім зареєструватись у відділі поліції у справах іноземців.
Живемо безкоштовно, але є нюанси
У таборі в Філлах ми зупинилися на десять днів. Далі нас планували переселити. Нове місце знаходилося далеко від центральної частини. Тож ми почали шукати інші можливі місця для прихистку. Оскільки шансів знайти роботу у великих містах значно більше. Із пошуками житла нам дуже допоміг грузин, який двадцять років живе в Австрії. Його рідна країна так само постраждала від російської агресії, як і Україна. За короткий термін чоловік знайшов нам чудовий пансіонат у місті Леденітцен, куди ми і переїхали всією родиною.
Проживання і харчування в пансіонаті для українців безкоштовні. Але є один момент. Якщо ти не винаймаєш житло, а живеш у притулку для біженців, як цей пансіонат, то уся фінансова допомога від держави йде на покриття витрат, пов’язаних з наданням житла та харчуванням. Єдине, що ми отримуємо на руки - це 40 євро від держави на кишенькові витрати. Звичайно, за австрійськими мірками цього недостатньо. Але у нас є дах над головою та їжа. І це вже чудово.
У цифрах щомісячна соціальна допомога для українців в Австрії виглядає так: 215 євро - для дорослої людини, 100 - для дитини. 150 євро можна отримати на житло для одного дорослого і 300 на сім'ю з однією дитиною або більше. Також дають разову допомогу на одяг, вона становить 12,5 євро на людину. Окрім того, в країні є багато секонд-хендів, де українці можуть брати одяг безкоштовно.
Пансіонат у місті Леденітцен, в якому наразі живе Тетяна зі своїми доньками, мамою, сестрою та племінниками
На знак подяки людям та країні, які нас прихистили, ми постійно волонтеримо. Зараз готуємо обіди на 50 осіб, слідкуємо у пансіонаті за порядком, прибираємо. Бо ми вдячна нація, і хочеться, щоб австрійці це відчували.
А от орендувати житло в Австрії – дорого. Вартість однокімнатної квартири – 400-500 євро, двох – 700. Зазвичай усі помешкання здаються без меблів, тобто ти сплачуєш лише за стіни. Крім того, орендування житла вимагає сплату за два-три місяці вперед, що є певним страхуванням з боку орендодавця. Тому це задоволення не з дешевих.
Сфера туризму - у пріоритеті
Із мовою в Австрії виявилося легше. Окрім німецької, люди вільно володіють англійською. Із вивченням німецької допомагає держава. Для українців організували безоплатні курси вивчення мови, і ми їх відвідуємо. Спочатку було складно, але такі умови для працевлаштування. Роботу в Австрії, яка не вимагає знання мови та відповідної кваліфікації, знайти можна. Як варіант, влаштуватись нянею, доглядати за газоном, допомагати по господарству чи готувати. Але потрібно розуміти, що платять за це 10-16 євро за годину.
На гідну заробітну плату зі знанням мови можуть розраховувати медпрацівники, перекладачі, інженери. Ще одна затребувана сфера – це туризм. Австрія славиться гірськолижними курортами, альпійськими ландшафтами та архітектурою. Сюди їдуть відпочивати з усіх куточків світу, тож туризм залишатиметься в пріоритеті, як і професії, пов’язані з ним.
Як дипломований медик, я почала із вивчення німецької. Далі потрібно пройти процедуру нострифікації диплому та скласти іспити. У будь-якому випадку я сподіваюсь, що зможу повернутися в Україну і продовжити лікарську справу там. Але поки що доводиться виходити з тих обставин і можливостей, які пропонує доля. Просто сидіти і чекати – немає сенсу.
Різні менталітети та ставлення до роботи
Мені подобається, що тут усі рівні і не важливо, мігрант ти чи австрієць. Тут немає зневажливого ставлення до людини, яка працює у сфері обслуговування. І навпаки – ніхто не звеличує юриста або лікаря. У цьому сенсі Австрія дуже толерантна країна. До того ж тут складно оцінити за зовнішнім виглядом, хто бідний, а хто багатий. Бо навіть працюючи на звичайній роботі, людина може повністю забезпечувати себе та сім'ю.
Тетяна також долучається до акцій, які проходять на підтримку українців в Австрії
прим. ред., на своїй сторінці в Інстаграм дівчина багато розповідає про життя українців в Австрії. Знайти її профіль можна за цим посиланням: https://www.instagram.com/tatiyana_bespalko/
Разом з тим австрійці дуже цінують свій вільний час, і не люблять його витрачати, якщо це не оплачується. Саме тому роботодавці віддають перевагу українцям, бо вони працюють понаднормово і не вимагають за це грошей. Ще одна риса українців – ми швидко прилаштовуємося до нових умов, трудимося на повну, в усьому спритні та винахідливі. І це, як розповідають українці, не дуже подобається австрійцям у плані конкуренції. У нас різні темпераменти та менталітети. Мені здається, що наша жвавість трохи розворушила та збадьорила австрійців. Водночас їх ставлення до роботи - правильне. І ми у цьому сенсі маємо повчитися у місцевих. Усе, що понаднормово, теж має винагороджуватись фінансово.
Половину з того, що пропонують українцям, не мали інші біженці
Австрія насправді створила усі можливі і неможливі умови проживання для українців. Це соціальні виплати, житло, медичні послуги, освіта. Крім цього, українці мають право безкоштовно користуватися потягами австрійської державної залізниці ÖBB та WESTbahn, а до кінця червня - усім громадським транспортом у Відні.
Громадський траспорт для українців у Відні - безкоштовнийФото: adriatic-travel
Я знаю, що половину з того, що маємо сьогодні ми, не мали інші біженці, наприклад, сирійці. Але, на жаль, не всі наші громадяни із вдячністю ставляться до цього. Була свідком, як переселенці з Харкова пиячили на території пансіонату, крали алкоголь і загалом поводили себе так, ніби їм усі винні. Хтось публічно скаржився на розмір соціальних виплат, буцім-то в Німеччині українці отримують більше. На щастя, це лише окремі випадки. Переважна більшість українців - вдячні і дуже цінують усе, що для них роблять.
Водночас чула про випадки, що деякі австрійці упереджено ставляться до українців. Ми з таким не стикалися. Єдине, що можу сказати, коли чують російську, то скоса можуть подивитися. А от українську навпаки впізнають і вітають. Зупиняються навіть якщо бачать авто з українськими номерами. До нас, наприклад, підходили, щоб висловити підтримку та залишали свої візитки та координати зі словами: якщо потрібна допомога, звертайтесь.
Про медичні послуги для українців і шампунь, який не купити без рецепту
Кожен, хто живе в Австрії, повинен мати медичну страховку. Для українців ця процедура є безкоштовною. Її наявність підтверджується електронною карткою (е-card) та страховим номером. В австрійській медичній системі лікарі загальної медицини є першими, до кого необхідно звертатися, і зробити це можна без попереднього запису. Він може направити вас до лікаря-спеціаліста, до якого заздалегідь потрібно записуватися на прийом.
Зазвичай чергу потрібно чекати мінімум місяць. Інколи цей термін можуть продовжити. Але є й свої переваги страхової медицини, яка покриває усі витрати або знижує їх до мінімуму. Наприклад, старшій доньці потрібна була ортопедична устілка. Ми звернулися до ортопеда, зробили зліпок, усе покрила страховка. Потім був похід до окуліста, мамі виписали окуляри. За дві пари ми сплатили всього 10 євро, хоча коштували вони 100. Через волонтерів я знайшла спеціаліста, який безплатно надає українцям ортодонтичні послуги. Разом з тим не всі медикаменти та косметичні засоби в аптеці можна придбати без рецепту. Наприклад, шампунь від лупи не відпустять без призначення лікаря. Але є перелік медичних препаратів, які можна купити і без рецепту.
Стосовно страховки. Знаю, що були випадки, коли лікар виписував рецепт, але страховка не покривала витрати. І за ліки потрібно було заплатити. Раджу у таких ситуаціях все заздалегідь обговорювати з лікарем. Просити, скажімо, його замінити препарат аналогом, щоб не "попасти на гроші".
В Австрії - чудово, але немає відчуття дому
До клімату в Австрії, за словами героїні, потрібно звикати. Вранці та ввечері – холодно, вдень - спекотно. Часто дощить.
Чужа країна – це завжди стрес, пов'язаний з адаптацією, мовним бар’єром, пошуком житла та роботи. Особливо, якщо ти не встигаєш спланувати свій маршрут і продумати все до дрібниць, бо рятуєшся від війни. Ми опинилися у прекрасному місці, нас огорнули підтримкою, і ми за це безмежно вдячні австрійцям. У той же час відчуття, що ти не вдома – не покидає. А кожна трагічна звістка з України зариває ще глибше в депресію. Для себе ми вирішили виходити із тих обставин, в яких сьогодні опинилися. Якщо потрібно вчити мову, вчитимемо. Так швидше знайдемо роботу та зможемо сплачувати податки. А значить - віддячимо країні, яка нас прихистила і створила все, щоб ми відчували себе у безпеці.
