Олександра Кравцова з Києва переїхала до Австралії ще на початку гострої фази війни. Вже майже півроку живе в Сіднеї. З Біляївка.City вона поділилася досвідом переїзду до далекої та невідомої для багатьох країни. Австралія є досить закритою країною, каже співрозмовниця. Для українців на початку війни вона зробила виключення - почала видавати спеціальні гуманітарні візи. Вони дозволяють офіційно працювати, надають доступ до медицини, освіти та інших соціальних послуг.
Запросила до себе подруга-росіянка, яка не підтримує режим Путіна
- Де я, а де Австралія, - каже Олександра Кравцова, - але коли почалася гостра фаза війни ми замислилися, куди вивезти дитину в безпечне місце.
Українки написала її подруга та однокласниця Наталія, яка родом з Росії. Батьки обох жінок працювали в Сибіру на рудовищі нафти та газу. Там дівчата познайомилися, ходили якийсь час до школи разом - та роз'їхалися до різних столиць: до Києва та Москви.
- Всі ці роки ми підтримували зв'язок за допомогою соціальних мереж, трохи переписувались, вітали одна одну зі святами, - згадує Олександра, - десять років тому вона з чоловіком імігрували спочатку до Америки, а потім перебралися в Австралію. Вони дуже не люблять путина, не підтримують "руцкий мір" в жодних його проявах. Разом з тим, переживають за свою країну та не бажають їй того, що з нею зараз відбувається та її долю.
У перший день війни Наталія почала писати однокласниці - чи все у неї в порядку, чи вона в безпеці та запропонувала свою допомогу. Вона готова була прийняти її у себе вдома на шість місяців.
- Це було неочікувано, ми не бачилися 15 років, але вона настільки відкрито мене запросила в гості з дитиною, що я наважилася на довгу поїздку. Якби не війна та не дитина - не ризикнула б. В Києві працювала косметологом, у мене свій кабінет, вдома залишилася мама та чоловік.
Олександра з дочкою
Країна-материк між двома океанами
Австралія, каже Олександра, дуже закрита країна. Візу отримати непросто. Тут дуже високий рівень життя, тому вимоги до мігрантів теж на рівні.
Для українців зробили виключення. На початку війни вони могли приїхати в країну за туристичною візою, а вже на місці отримати гуманітарну візу на три роки. Саме цим правом скористалася українка.
- Цю візу, наскільки знаю, вже скасували, Австралія прийняла лише близько 5000 біженців з України, але для неї це прецендент. Вона майже ніколи не приймає біженців з будь-яких інших країн. До України тут надзвичайно лояльне ставлення. Вона є в новинах, вони нам співпереживають, співчувають та багато допомагають.
Гуманітарна віза дає змогу отримувати соціальну допомогу, яка дозволяє цілком пристойно жити. Також є багато благодійних фондів, які допомагають з ліками, канцелярією, з продуктами.
- Продукти тут - дуже відрізняються від українських, і не лише екзотикою для нас, а й на смак. Австралія - країна органічного та екологічного землеробства. Всі продукти в десятки разів кращі, ніж в Україні, але й коштують вдвічі дорожче.
Ще одна відмінність - ставлення до екології та навколишнього середовища. Тут дбають про природу, про збереження екології, і так, міф, що на вулиці можна зустріти кенгуру - не зовсім міф. Кенгуру, наприклад, легко можна зустріти в одному з місцевих парків, хоча, звісно, не у центральній частині міста. У тих таки парках можна погодувати опосума, для яких на деревах споруджують будиночки, схожі на наші шпаківні, але більші за розміром.
Корінні австралійці - кенгуру та коала
Тут всі "понаїхали"
Перевага Австралії в тому, що тут ніхто не буде шеймити тебе, що "понаїхали", бо тут всі такі. Це одна з країн, які утворили мігранти. Корінного населення зовсім мало. Невеликий відсоток населення складають потомки англійців, все інше населення - це китайці, малайзійці, індуси. Звичайно є і російсько та україномовні мігранти, які прийхали сюди дуже давно.
- Мова, якою потрібно розмовляти - англійська, вона відкриває всі двері для працевлаштування. Роботи тут дуже багато, особливо, для робочих рук. Для власників гуманітарних віз є можливість вивчити мову - держава оплачує 500 годин, також можна повчитися в місцевому коледжі, здобути професію - від перукаря до лінгвіста. Було б бажання вчитися.
Після ковіду, коли Австралія закрила змогу приїжджати робочій силі з небагатих країн - пропозицій для працевлаштування тут дуже багато. Однак життя - дороге. Оренда найпростішої квартири стартує від 1500 доларів, але проблема ще й укласти договір оренди. Треба кредитна історія, робоче місце, виписки з банку та багато інших документів. Комуналка теж не дешева.
Разом з тим, якщо австралієць працює повний робочий день, то може спокійно собі дозволити і житло, і продукти, і навчання для дітей. Тут інші зарплати: високі, середні, нижчі, але всі – нормальні для австралійських цін.
Мінімальна зарплата за годину роботи в Австралії – 20,33 місцевих доларів, це приблизно 500 гривень.
В Австралії високий рівень життя, але й високі ціни
Особливості побуту австралійців
Найбільше Олександру вразило дві речі - великі родини австралійців, тут, стандартно по 3-4 дитини, та шкільне навчання.
- По гуманітарній візі школа для нас безкоштовна, але, зазвичай, для іноземців вона 700 доларів на місяць. І це звичайна муніципальна школаж Також структура навчання для нас незвична. Діти десь до 7-го класу граються, їдять та розважаються в школі. Тільки після 7 класу починається щось схоже на наше навчання. До того головна задача школи - це соціалізація. Далі, хочеш вчитися - вчись. Не хочеш - закінчуй базове навчання та йди працювати. Прожити можна цілком на робітничу спеціальність.
Варто зазначити, що такий підхід до життя приносить користь. Австралія має одну з найрозвинітіших економік у світі, а життя серед австралійців вразило Олександру тим, що більшість людей доброзичливі та відкриті.
- Темп життя зовсім інакший, ніж в Україні. Люди насолоджуються ним, працюють, ростять дітей, подорожують, проводять гарно час.
Багато міст обрали для себе зелений напрямок розвитку. Тому, наприклад, не дивно зустріти на вулицях мегаполісу стаї какаду чи різнокольорових папуг.
Загалом, Олександра каже, що країна - прекрасна, жити тут дуже добре, але на майбутнє не загадує. Сумує за частиною родини, яка залишилася вдома, в Україні.
