Фінська національна телерадіокомпанія Yle у травні 2022 року повідомляла, що з початку повномасштабного вторгнення росії до України за міжнародним захистом до Фінляндії звернулися 21 902 українці. У вересні ця цифра збільшилась до майже 30 тисяч українців. Христина - одна з них. Вона родом з Біляївки, останні роки жила в Одесі. Виїхала саме до Фінляндії, бо там працював на той час її чоловік, і саме він наполіг на міграції. Жінка говорить, що фіни дуже добре ставляться до українців, підтримують і допомагають. Однак якими б гарними не були відносини, українці все одно залишатимуться для них чужинцями. Тому місце українців - в Україні. Далі – пряма мова Христини.
Захист – тимчасовий, що далі - невідомо
Мені було простіше, я їхала до чоловіка, тобто там було вже благоустроєне житло, умови, постійна робота чоловіка. Але поруч зі мною їхали люди, які не знали, що їх там чекає, вони їхали в нікуди. І це страшно.
Як люди влаштовувались, я дізнавалась вже на місці під час спілкування з ними.
Усі, хто прибував до Фінляндії у пошуках тимчасового прихистку, звертався до поліції, прикордонної служби, у Червоний хрест, обов’язково треба було реєструватися. Я також зареєструвалася.
У Фінляндії, окрім українців, є багато біженців з Іраку, Ірану, з країн, де відбувалися воєнні конфлікти.
Українські мігранти розуміють, що це лише тимчасовий прихисток, а що буде далі – невідомо. Адже візи у всіх відкриті до березня 2023 року, а потім тимчасовий захист завершиться. Чи продовжуватимуть його – питання. (Прим ред. У вересні Міністерство внутрішніх справ Фінляндії оголосило, що готує закон, щоб термін дії посвідок на проживання для тимчасового захисту продовжити до 4 березня 2024 року).
Українці, які влаштовують у Фінляндії мітинги на підтримку України
Деякі українці, поживши тут певний час, вже повернулися в Україну. Але багато продовжують приїжджати. В нашому окрузі є муніципальні гуртожитки для українців. За 20 км від нас є селище, де заселяли українців у квартири. Нещодавно готували житло для групи з 200 осіб. Житло надають безкоштовно.
Зізнатися, я їхала сюди лише на кілька місяців, Думала і вірила, що це лише перечекати, бо війна закінчиться. І одразу повернусь. Зараз страшно думати, скільки це ще триватиме.
Тим, хто приїхав сюди до рідних, у яких є робоча віза, можна подавати документи на довгострокову візу з метою возз'єднання сім'ї. Така віза дає більше привілеїв, ніж біженцям, але це процес довгий.
Я не планую її отримувати, бо маю намір повернутися до Одеси, сподіваюсь, якнайшвидше.
Яку допомогу надають українцям у Фінляндії
Допомагають українцям тут на гідному рівні. Але ми з чоловіком цим не користуємося, бо вважаємо, що є люди, які потребують цієї допомоги більше. Навпаки, якщо маємо можливість, теж самі допомагаємо у гуманітарних центрах.
Ми живемо у місті Уусікаупункі. В цьому окрузі багато українців. Можливо, люди їдуть саме сюди, тому що тут є заводи, і можна знайти хоч якусь роботу. Адже зрозуміло, що лише на одні виплати не прожити.
До речі, тут проживає і немало росіян, які теж працюють на заводах.
Для українців тут працюють спеціальні гуманітарні центри. Вони відчинені декілька днів на тиждень. В ці дні можна приходити і брати засоби гігієни, продукти - мінімальний набір: хліб, яйця, масло. Також є одяг, особливо багато його для дітей. Все це надають безкоштовно.
Деяким українцям видають безкоштовно велосипеди. Особливо тим, хто живе на хуторі, бо до найближчого до них магазину 6-7 км.
Щодо умов проживання, то, наскільки мені відомо, кожній родині дають окрему кімнату. Тобто, наприклад, є знайомі - дві сестри, в кожної своя родина. Їм дали двокімнатну квартиру. Якщо буде три родини, дадуть трикімнатну квартиру. Ніхто не розкошує. Немає можливості обирати, яке житло ти хочеш і де. Яке нададуть, тим і користуються.
Вільного муніципального житла не так і багато. А місцеві іноземцям не дуже поспішають здавати житло. Ми, наприклад, знайшли у місцевих, нам пощастило. Але це тому, що у нас немає дітей, тварин, ми маємо постійну роботу. І чоловік тут працював ще до війни.
На жаль, дехто з місцевих встиг розчаруватися в українцях. Адже не всі порядні, охайні, вдячні.
Виплати, які отримують українці, невеликі. Приблизно дорослий отримує 300 євро. Звісно, не треба платити за житло, плюс є гуманітарна допомога. Але цього дуже мало, щоб жити нормально.
Робота у Фінляндії, які особливості
Місто Уусікаупункі невелике, розташоване на узбережжі Архіпелагового моря. Але мешканці щодня можуть їздити на роботу в інше місто. Поблизу є велике місто Турку. За мірками фінів, 150-200 км – це недалеко. Є знайомий, який щодня долає 200 км, щоб дістатися своєї роботи. І це для нього нормально.
Робота для українців тут переважно на заводах, працювати треба у декілька змін. Вранці, вдень і вночі: з 6.00 до 14.00, з 14.00 до 22.00 і з 22.00 до 6.00.
Іншу роботу іноземцям навряд чи запропонують. Бо щоб працювати у магазині, на пошті, треба знання фінської мови або англійської, але на високому рівні. Мову можна вивчити. Є курси фінської. Вони тривають три місяці.
Ще можна ставати на біржу праці. Але там лише пропонують пройти мовні курси. А роботу ти вже шукаєш сам. Знайшов – знімаєшся з обліку. Тобто біржа праці у них – це не наші Центри зайнятості. Ще складність, що треба самому реєструватися, подавати заявку, а все - на фінській мові.
Я вирішила не вчити фінську, бо не маю планів тут залишатися. Вдосконалюю лише англійську. До того ж, фінська – складна. Люди тут всі розмовляють англійською, тому її знання достатньо.
Життя дороге
Фінські родини часто багатодітні, по троє-п’ятеро дітей. Хоч помітила тенденцію, що молодь вже не надто поспішає народжувати. Пояснюють це тим, що жити дорого.
У Фінляндії гарна зарплатня, якщо порівнювати її за українськими мірками. А от за фінськими – це більш-менш достатньо, але нічого не відкладеш. Тобто працювати доводиться на комфортне життя. Якщо хочеш більше, треба брати підробітку.
А ми ж, українці, звикли відкладати, бо у нас плани: будинок побудувати чи придбати, машина, нові меблі, техніка тощо. Але тут таке не проходить.
Фінська молодь може дозволити взяти кредит на машину чи житло. Але для них вигідні умови, бо вони роками платять податки, їх підтримують профспілки. Вони працюють по 20-30 років на одному місці.
Медицина – є нюанси
Медицина для українців безкоштовна. В мене був досвід звернення за медичною допомогою. Її надали безкоштовно. Рахунків жодних не приходило. Але є інші нюанси, про які треба сказати.
Наша медицина в Україні, якщо порівнювати її з фінською, на дуже високому рівні. Повірте. І сервіс, і кваліфікація лікарів. Ми звикли як: щось заболіло, одразу звернувся до лікарні, тебе прийняли, оглянули, направили на аналізи, зробили призначення.
Тут все інакше. Таке враження, що на хворих мало звертають увагу. А от лікарі дуже цінують себе і в жодному разі перероблятись не будуть, як наші.
Не вистачає лікарям і кваліфікації. Навіть якщо тобі пощастило і ти потрапив на прийом, не завжди поспішають дізнатися: а що ж з тобою?
Призначають усім знеболююче. У них воно називається бурана. Болить голова, зуб – прийміть бурану. Болить вухо, неважливо, чого болить, - випийте бурану. Тобто бурана тут як панацея. А по суті, це наш аспірин. А якщо бурана не допомагає, то говорять пити бурану–екстра.
Єдине, треба визнати, хірургія у них на висоті. Але операції тут роблять люди у поважному віці.
Культурне життя – розваг обмаль
Вже зараз у Фінляндії усі активно готуються до Різдва. Щодо розваг, тут, у нашому місті, їх практично немає. Тобто немає веселощів. Життя, як на наші українські мірки, скучнувате.
Є традиція щосуботи влаштовувати у центрі ярмарку з 10.00 до 14.00. Кожен приносить і продає, що хоче.
Площа у місті Уусікаупункі, Фінляндія
Коли у місто приїхали українці, вони почали організовувати концерти, заходи з піснями, танцями, відзначаючи то День вишиванки, то День Незалежності України. Це були дива для місцевих.
Фішкою фінів є інсценізація значущих для них історичних подій. Вони дуже цінують історію і пам’ятають її. В такі дні жінки наряджаються у стародавні сукні, чоловіки - у стару військову форму, стріляють зі старої зброї. За цим цікаво спостерігати.
На вихідних тут практично нічого не працює, навіть аптеки і магазини. Бари, ресторани зачиняються дуже рано.
Фіни абсолютно не тактильні, привітні, але не дуже комунікабельні. Нема у них такого розуміння і цінності дружби, як у нас. Вони не кличуть і не ходять один одного в гості. Як ми – українці, до кумів, братів, сестер, друзів. У них все більше зосереджено на родині, на своєму. Лише у суботу можуть зустрічатися зі знайомими у барі і пити щось міцне.
Природа Фінляндії - зачаровує
Природа тут дуже гарна, є щось спільне з нашою. Фінляндію називають країною тисяч озер, і це дійсно так, дуже красиво. Країна морська, з пристанями, яхтами. Є багато грибів, ягід.
Фінляндія – північна країна. Тут, залежно від пори року, сильно коливається кількість сонячного світла. Наприклад, скоро взимку сонце світитиме лише п’ять годин в день, а в інший час буде зовсім темно.
Ми намагаємось спілкуватися з усіма, але більше з українцями, які теж тут живуть. Вони розуміють нас з пів слова, бо у нас одна культура, один менталітет, навіть одні жарти, які ми всі розуміємо. А от з фінами так не розслабишся. Вони хороші, але не свої.
Не зважаючи на гарні умови проживання, мене часто охоплює сум, ностальгія за Україною, за своїми друзями, за будинком, де все рідне і знайоме, де кожна дрібничка має значення. Я дуже хочу додому. Розум каже, що повертатися ще небезпечно, а серце переконує – їдь. Не знаю, хто з них переможе. Але щиро вірю у велику перемогу нашої України.
