Біляївчанка Наталя Родідял через війну мігрувала до Франції з мамою та двома донечками. Стрес вплинув на здоров’я сім’ї, зробивши уразливішими до інфекцій. Спочатку захворіла на коронавірус молодша донька Ніколь, а згодом і сама Наталя. Про особливості життя та медичну допомогу у Франції героїня поділилася з Біляївка.City.
Наталя Родідял – дизайнерка і художниця з Одещини – з міста Біляївка. Вона неодноразово відвідувала Францію під час подорожей. Полюбила цю країну давно: прогулювалась музеями і надихалась архітектурою. Декілька років тому здійснилась мрія. Наталя організувала виставку власних робіт у Парижі.
Любов до французької культури перейняла старша донька, яка навіть має французьке ім'я Мішель. Нещодавно дівчинка зізналася, що на Новий рік загадала бажання – жити у Франції. Вона не уявляла, що її мрія так швидко здійсниться. А натомість з’явиться нова – скоріше повернутися додому, до рідної Біляївки.
Шлях до Франції: ночівлі у спортзалі у Молдові та мамалига на сніданок
24-го лютого сім’я прокинулася від вибухів. В родині до останнього вірили, що увесь цей жах скоро закінчиться. Проте на початку березня, коли діти почали плакати під час повітряних тривог, Наталя разом з мамою та двома донечками зібрали валізи і відправилися за кордон.
Спочатку вони самотужки дісталися до Паланки, а звідти – до Кишинева.
– Було дуже важко, – згадує Наталя, – зустріти нас було нікому.
Тож родина направилася до волонтерського центру. Їм виділили місце у спортзалі при одному з ліцеїв. Безкоштовно нагодували. Там вони прожили 3 дні в очікуванні автобусного рейсу до Франції.
– Ми вдячні волонтерському центру за прихисток, – каже Наталя, – однак життя у спортзалі стало для нас справжнім випробуванням: спати на підлозі і щодня їсти мамалигу ми не звикли.
Наступною зупинкою для Наталі та її родини стала Франція. Діставалися вони, як і планували, автобусом. Дорога була дуже довгою і виснажливою. Однак серце гріла думка, що там їх зустрінуть рідні.
Сестра Наталі мешкає в невеличкому французькому містечку Канни вже близько 20-ти років. Тож, дізнавшись про війну в Україні, вона запросила Наталю з родиною до себе.
У Каннах проходить всесвітньовідомий кінофестиваль
Скільки коштує життя у Франції: на яку допомогу можуть розраховувати українці
Наталя та її рідні вже 3 місяці мешкають у Франції. За цей час вони тричі змінили місце проживання. Спочатку тимчасово зупинилися у сестри Наталі.
Проте довго зоставатися там не могли. Квартира невелика, розрахована лише на одну сім’ю. Тому вони вирішили переїхати до готелю. Там їх безкоштовно прихистили до початку сезону. Однак влітку родина знову стикнулася з проблемою пошуку житла. Ознайомившись з варіантами, вони обрали маленький однокімнатний будиночок з орендною платою 650 євро на місяць. Тут сім’я мешкає донині.
Прогодувати родину у Франції – також нелегко. Середній чек у супермаркеті для сім’ї з чотирьох осіб складає 50 євро на день. Особливо дорого тут коштує зелень, фрукти та овочі. Наприклад, вартість огірка – 2 євро, а перцю – 4.50 євро. А от ціни на морепродукти та алкогольні напої – більш доступні. Ящик креветок можна придбати за 6 євро, а ящик пива – за 4 євро.
Три огірка коштують дорожче, ніж ящик креветок
Для того, щоб жити у Франції, потрібно гідно заробляти. А з цим в українців неабиякі труднощі. Адже обов’язковою умовою працевлаштування у Франції є знання французької мови.
Тож поки що рятує лише соціальна допомога для біженців. Вона може варіюватися в залежності від різноманітних пільг.
Наприклад, родина Наталі отримує 800 євро на місяць, враховуючи що у дівчини двоє дітей та мама з інвалідністю. Окрім цього держава компенсує 70% від орендної плати житла. А спеціальні волонтерські організації забезпечують українців базовими продуктами харчування.
Безкоштовна медична допомога – міф чи реальність
Захворіти за кордоном – страх багатьох українців. Не знаєш, до кого звернутися. Боїшся почути захмарні ціни на лікування.
З такою ж проблемою зіштовхнулася Наталя. Спочатку на коронавірус захворіла її донька Ніколь, а згодом і вона сама. До того ж – у мами виявили захворювання очей. Вона потребувала операції.
– Медицина у Франції на високому рівні, – каже Наталя, – однак ціни тут відповідні. Одна консультація у лікаря коштує 50 євро. Вартість ліків також значно вища, ніж в Україні. До речі, тут не можна купити в аптеці жоден препарат без рецепту лікаря. Навіть шампунь від лупи.
З такими цінами вилікувати всіх членів родини було б дуже важко. Приїхавши до Франції, Наталя оформила медичне страхування для себе та своїх рідних. Завдяки цьому сім’ї надали безкоштовну медичну допомогу. Її доньку госпіталізували, а маму прооперували. Наталя нині на самоізоляції.
Загалом українка залишилася дуже задоволена лікуванням у Франції. Сучасне оснащення палат, новітнє обладнання і, головне, ставлення до українців.
Так виглядає дитяче відділення у лікарні
– Моїй доньці подарували іграшку, запросили до гральної кімнати, – розповідає Наталя, – вона навіть не відчувала, що знаходиться у лікарні.
Сум за рідним домом виливається у картинах
Ми всі європейці, однак ми різні. В нас різний менталітет, різні смаки і різне ставлення до життя, каже дівчина. Звичайно ж, нам є що перейняти у французів.
– Я багато гуляла Францією, – розповідає Наталя, – і не побачила жодного безхатька.
Тут такими людьми займається спеціальна служба. Для них виділяють окремі хостели. Але ніколи не залишають на вулиці.
Ще один цікавий факт про французів – це їх ставлення до дітей. За підвищення голосу на дитину, або, тим більше, за підняття руки – одразу позбавляють батьківських прав. Бо дитина має виховуватися в любові.
– Іноді на очі навертаються сльози від суму за рідним домом. Хочеться зібрати валізи і поїхати в Україну. Сподіваюся, що найближчим часом моя мрія здійсниться – ділиться Наталя. – А поки моя єдина розрада – це творчість. Малюю рідний Дністер. І залишу цю картину тут. А собі на згадку про Францію намалюю Лазуровий берег.
