Тетяна родом з Одещини, з села Великий Дальник. Разом з чоловіком та 2-річною донькою через війну вона переїхала до Канади. З Біляївка.City поділилася подробицями своєї евакуації - через кілька країн з маленькою дитиною на руках. Як облаштувалися на новому місці, кому безмежно вдячні, чим здивував канадський побут та українська діаспора в Канаді.
У нас є план?
За кілька днів до гострої фази війни чоловік Тетяни, а він іноземець турецького походження, запитував її: що ми будемо робити на випадок наступу? У нас є план? Новини дуже тривожні, а повідомлення американської, британської розвідки не залишають сумнівів - росія піде війною. Якщо почнеться атака, то першими знищать аєропорти та залізничні вокзали.
Тетяна віджартувалася: я сяду за кермо машини та поїдемо через Румунію до Туреччини. Вона не могла повірити, що війна постукає в їх мирний дім. А вже через дві дні, 24 лютого, прокинулася від вибухів - один за одним - росіяни знищували Одеський аеропорт.
Наступного дня була на зустрічі в сільській раді - і знову повітряна тривога. Тетяна згадує, що за лічені хвилини долетіла додому, бо там чекала малеча.
Після цього, вранці родина упакувала все своє життя в три валізи, Тетяна сіла за кермо - і вони поїхали до паромної переправи в селі Орлівка Ренійського району. Дорога була важкою. На кордоні з Румунією створилася велетенська черга. Вони замерзли, дитина плакала. І Тетяна вирішила повернутися додому. Зупинилась перепочити у рідних подруги в Ізмаїлі. Зустріли її там, теж з маленькою дитиною, на останніх термінах вагітності. Жінка переконала подругу спробувати знову виїхати заради дитини та її безпеки. Наступного дня - вдалося.
В Румунії їх зустріли десятки волонтерів. Тетяна каже, що ніколи не забуде доброту цієї країни. Вони зустрічали гарячею їжею, чаєм, пропозиціями допомоги.
- Мій чоловік не міг повірити, що це все робиться безкоштовно, - згадує Тетяна, - не хотів приймати їжу, коли нас запросили переночувати, подумав, що хочуть забрати машину. Не дозволив їхати за волонтерами. Лише пізніше я зрозуміла, що вони робили це від чистого серця та бажання допомогти.
Родина ще кілька разів зустрічалася з проявами підтримки - поліція допомогла знайти дорогу, люди весь час чимось пригощали, підтримували.
Так, через Румунію, Болгарію, вони дісталася до Батьківщини чоловіка - Анталії. Дорогою зустріли пару з України, з якими обмінялися контактами. Вони порадили їхати до Канади.
- Справа в тому, що в Туреччині мені було так само неспокійно, - каже Тетяна, - вона має кілька конфліктів локальних. Я не хотіла тікати від однієї війни - та потрапити в іншу. Ми думали, що робити далі. І тут завдяки випадковим попутникам дізналися, що Канада приймає не лише громадян України, а й членів їх родин. І ми поїхати туди.
В Україні залишилося все, що наживала роками
Якби не війна, каже Тетяна, вона б ніколи не наважилася на переїзд. В Україні лишила дві квартири, престижну роботу, хороший заробіток, в Туреччині - нову машину. З трьох валіз зібрали дві. Більше не дозволено брати в літак.
Перед відльотом поїхала ще раз додому - попрощатися з рідними. Це було надзвичайно важке прощання.
В Канаду вони летіли у невідомість. Не бронювали житла, не мали жодних знайомих. Приїхали в одне з найдорожчих міст Канади - у Ванкувер.
В аеропорту отримали дозвіл на роботу. Це одна з переваг, яка наразі доступна українцям, що рятуються від війни. Червоний хрест розмістив їх у готелі та дав пару тижнів на адаптацію. Затрималися там майже на місяць. Багато часу пішло на виготовлення всіх документів.
Приютила канадійка з українським корінням
- Канадці створили платформу, через яку приймають на підселення до себе українців, які рятуються від війни, - розповідає українка, - нам неймовірно пощастило. Нас приютила у себе прекрасна людина. Її звуть Патрисія. Вона вчителька на пенсії, дуже інтелегентна, грамотна людина. У неї однокімнатна квартира - кухня-студія та спальна кімната. Вона віддала її нам, сама переселилася до кухні-студії. Патрисії має українське коріння. Всі ці кілька місяців вона стала для нас всім - подругою, підтримкою, наставницею, опікункою. Це по-справжньому щастя, що вона нам зустрілася.
Взагалі, Тетяна звертає увагу, що тут є дуже потужна підтримка саме від місцевих українців.
- Сиджу зараз на сходах, розмовляю, а поруч лежить пакет з фруктами, - розповідає вона, - його нам принесла сусідка, 30 років тому переїхала сюди з Одеси. З чотирма дітьми, без знання мови, відкрила квіткову крамницю - і все у неї склалося. У неї квартира вже тут, всі діти мають житло, освіту.
Патрисія відмовляється приймати будь-яку допомогу. Сама купує продукти на велику родину, памперси, дитяче харчування для доньки Тетяни. Каже, бережіть гроші, вам вони знадобляться, коли переїдите в орендоване житло.
Тетяна каже, що ситуація з Патрисія - це один з пазлів різниці між українським та канадським життям. Вчителька на пенсії може дозволити собі утримувати кілька місяців нову тимчасову родину.
- Вдячна дуже Патрисії за все. Наприклад, вона вписала мене, нову для неї людину, у техпаспорт, щоб я могла набути практику водіння саме тут.
Плата за високі стандарти життя: всі мають платити податки
Родина одразу почала пошуки роботи. В Канаді надзвичайно високий рівень життя, але й ціни на рівні. Оренда квартири - 2500-2800 доларів, недорогий дитячий садочок - 1000 доларів, безкоштовна тільки школа, за університет теж доведеться заплатити.
Великі відстані та ранній початок робочого дня. Для того, щоб дістатися на роботу потрібно прокинутися о 4ій ранку, робочий день починається о 7ій. Тому часто роботу шукають не ту, яка подобається, а ту, яка близько до дому.
- Спочатку, як всі біженці, я готова була хапатися за будь-яку роботу, - каже Тетяна, - пішла до клінінгової компанії, вони почитали резюме, здивувалися та порадили спробувати стартувати з кращих позицій. Плюс у мене є базова англійська. Я розіслала резюме в рекламні компанії - і дивом мені призначили три співбесіди. Отримала пропозиції виходити на роботу. Але я подивилася на відстані - і зрозуміла, що мені щодня треба буде 5 годин, аби доїхати до роботи та повернутися. А дитина?
Так само почав шукати роботу чоловік. Він технічний викладач, тут шукав роботу 3d моделіста або нормувальника в будівництві. Подав понад 200 резюме - і не отримав відгуків. Тетяна не знає, чому так? Можливо, через прізвище? До українського більше лояльності? Бо досвід чоловіка теж на високому рівні. Зараз він працює на будівництві. Пощастило знайти роботу поруч з домом. Перша зарплата за тиждень - 1100 доларів, з них 187 - одразу треба заплатити податками. З цим дуже строго. Чим більше заробляєш, тим вищі податки. Тому інколи люди зважають, чи варто погоджуватися на більш оплачувану працю. Компанії залучають працівників, у такому разі, іншими плюшками: соціальним пакетом, пенсійними фондами та іншими перевагами.
Тетяна вчиться на курсах, поглиблює рівень англійської, змінює права. Бо без машину тут нікуди. Поки навчається - отримує допомогу від держави. Для українських біженців - одноразова 3000$ на дорослого і 1500$ на дитину, по 1500$ (на розгляд керівництва, може бути і меньше) на родину з 3 чоловік протягом 6-ти місяців. На цю допомогу родина ще не відправляла запит, так як наразі живуть без витрат, коли будуть орендувати житло, тоді подадуть. Потім, якщо її зарплата буде менше прожиткового мінімуму, держава може компенсувати різницю.
При бажанні новоприбулі українці можуть пройти тестування та записатися на безкоштовні курси англійської, стати на облік в work BC, там допоможуть з пошуком роботи, безкоштовно видадуть проїзні на автобуси та sky tran (метро) на 3 місяці, та можуть частково компенсувати витрати на дитячій садок (також 3 міс).
Чим вражає Канада
Попри високі податки, сувору дисципліну та правила, родині Канада дуже подобається. Тут неймовірно гарна природа, яка майже не відчула на собі впливу людини, панує порядок та є відчуття повної безпеки.
- Нещодавно у нас на дворі стався інцидент, - розповідає українка, - визирнула у вікно, а там купа поліції, пожежна машина. Всі, щось жваво обговорюють. Думаю, ну, мабуть, вбивство сталося. Треба ж, тут навіть двері можна не замикати - ніхто нічого не вкраде. Але з'ясувалося, всі ці люди думали, як їм зняти кота з дерева, щоб він, бідненький, не впав та не пошкодився.
Всі вирішують, як зняти кота
Канада - країна можливостей для тих, хто хоче та вміє працювати. Тут грає роль тільки твоя працелюбність, а не хитрість, намагання обдурити державу чи інших людей. До речі, деякий час тому Уряд Канади дякував українській діаспорі за внесок у розбудову країни.
- Тут неймовірне ставлення до дітей, навіть у 4 роки дитина може сказати, що її ображають, а батьки будуть за це відповідати. Є купа програм з підтримки безпритульних, інколи їх дохід такий самий, як у працюючих людей після сплати податків та оплати всіх рахунків. Якщо у наркозалежного ломка, то йому можуть зробити укол за рахунок держави.
Дуже високі ціни на житло - квартира коштує 600-700 тис доларів, дім - 4-5 мільйонів. Тетяна каже, що якби мала такі гроші, то купила б кілька будинків в Іспанії, здавала їх та жили. Що тримає людей вдома? Ймовірно, саме атмосфера та стиль життя, в якому представник будь-якої професії може жити гідно, забезпечувати свою родину, дітей, гарна природа, чудова інфраструктура та інший темп, який залишає час відчувати життя.
Відрізняється медицина. Вона для українців безкоштовна. Канадська медицина сучасна і професійна. Лікарі намагаються мінімально втручатися в стан здоров'я людини, лише серйозні захворювання лікують більш серйозними методами. Наприклад, у чоловіка Тетяни була невелика пухлина на верхньому віці (ячмінь, який не проходив, а тільки збільшувався), його оглянув офтальмолог та через 3 тижні безкоштовно видалив, коли той не проходив самостійно.
Канадці досить довго - 81,76 року (18-те місце у світі), для чоловіків — 79,15 року, для жінок — 84,52 року. Тож, хто знає, можливо такий підхід має рацію?
Тетяна дуже сподівається на перемогу України та переосмислення багатьма людьми цінностей: власної країни, її розвитку, підходу до організації сусіпльного життя. Чомусь в Канаді українська діаспора змогла стати одним з рушійних каменів змін та позитивних перетворень. Виїжджали сюди ті, хто зневірилися в таких можливостях на рідній землі, кого витісняли за проукраїнську позицію, кого переслідували за погляди.
Саме діаспора зробили Канаду одним з головних адвокатів України серед світової спільноти. Власне Канада була другою в світі країною, після Польщі, яка визнала Незалежність України у 1991 році. Роками вони підтримують наше прагнення стати сильною державою, а зараз приймають та надають тимчасовий прихисток своїм землякам. Бо вірять, що колись краще життя зможуть збудувати на рідній землі.
