Біляївчанка Олеся Ніцевич кілька років тому вирішила круто змінити своє життя та переїхала з маленького міста Біляївка, що неподалік Одеси, до столиці. У рідному місті вона працювала спочатку в районній газеті "Південна зоря", потім у прес-службі Біляївської РДА. Родину Олесі добре знають у місті. Її батьки - успішні фермери, мама - талановита вишивальниця. Однак у Києві Олесі довелося весь шлях до омріяної професії починати з чистого аркуша.
- Не знаю, звідки взялася ця мрія стати журналісткою, адже я народилася, виховувалася в родині агрономів. У нас всі - батьки, дядя, брат так чи інакше пов'язані із землею, - каже Олеся Ніцевич, - у Києві в дитинстві була один чи два рази, але чомусь з дитинства посіяла собі думку, що працюватиму журналісткою, більше того, на телебаченні, а житиму в столиці. Однак потім життя так склалося, що я закінчила університет, повернулася у рідне місто, знайшла тут роботу - і залишилася на тривалий час. Я люблю Біляївку, це моє рідне місто, із задоволенням приїжджаю сюди, але настав період, коли зрозуміла, що живу не тим життям, про яке мріяла.
Біляївка.City. Дуже багато людей не наважуються на зміни, бо не мають страховки, людей, на яких можна покластися. Тобі було простіше, оскільки була підтримка батьків?
Олеся Ніцевич. Знаю, що деякий період тому багато людей пов'язували мої успіхи виключно з підтримкою батьків, їх статусом в рідному місті, прізвищем. Скажу більше, довгий час я сама так думала. У свої власні сили повірила, коли опинилася в Києві сама. Бо тут торувати шлях довелося самій, де тебе ніхто не знає.
Коли повернулася у рідне місто після навчання, пішла працювати, потім будувала особисте життя. Загалом, все мені подобалося, все влаштовувало. Але в якийсь момент зрозуміла, що більше так не хочу жити. Прозаїчно пролунає, але так було. Ця думка не давала мені спокою. Я не знала, що буде далі, але усвідомлювала, що так більше не хочу, не буду. Це не те життя, про яке я мріяла.
Останньою краплею стали розмови зі старшими колежанками, що вони теж в моєму віці мали інші мрії, бажання, але діти, родина, побут - все це змусило зрадити їх. Коли запитувала, ну чому так, невже родина, діти - це хрест? Багато з вас ще у досить продуктивному віці, щоб почати щось з нового аркуша, вони казали, це просто ти молода, от побачиш, як далі буде. Мене це дуже злякало. Невже я все життя проживу ось так, одноманітно, забувши про все, чого хотіла досягнути? Водночас саме ці розмови стали поштовхом, що я спакувала чемодани та поїхала до Києва.
Біляївка.City. Ти якось шукала роботу? Їхала кудись з перспективою?
Олеся Ніцевич. Не буду приховувати, я не давала оголошень, не моніторила сайти з працевлаштування, а зателефонувала другові тата та дядька, який працював у Верховній Раді. Однак не з проханням влаштувати мене на роботу, а дізнатися, чи немає якихось вакансій. Він пообіцяв дізнатися, розпитав, хто я за освітою, де працювала. Потім розповів, які є вакансії, зокрема, декілька було на телеканалі "Рада", вони підходили під мій фах. От туди я й пішла випробувати долю. Зателефонувала, мене запросили на співбесіду, і я поїхала з твердим переконанням, що назад я не повернуся. Пройшла співбесіду та влаштувалася на телеканал.
Біляївка.City. А чому погодилася на такий серйозний канал про політику, політиків, адже, зазвичай, молоді журналісти прагнуть потрапити на щось розважальне, лайфстайлове?
Олеся Ніцевич. Мені потрібна була школа. Бо тележурналістику я ніде не вивчала. Навіть уявлення не мала, що це таке. З'явилася можливість працювати в тому напрямку, в якому хочеться, і я схопилася за неї. Раптом іншої такої можливості не буде. Зараз вже є пропозиції перейти на інші канали, але мені по-справжньому тут подобається.
Біляївка.City. З чого ти почала? Ти ж не одразу в кадр потрапила?
Олеся Ніцевич. У 2017 році я починала новинним журналістом - готувала та начитувала новини. І це ще одна романтично-драматична історія. Бо прийшла з газетним бекграундом. Все з нуля. Часто була критика від більш досвідчених колег. Дехто в обличчя говорив, щоб я поверталася додому, бо я ніхто і звати мене ніяк: що в тобі є, окрім гарного виховання?
Пізніше директор запропонував мені та ще одній колежанці переходити у формат інтерв'ю, це зовсім інший щабель.
Довелося знову вчитися, здобувати нові навички, працювати над собою, бо спочатку треба опанувати себе в кадрі, перестати боятися камери, переконати себе, що вона твій друг, а не проти тебе. Потім - навчитися взаємодіяти з героями у кадрі.
Олеся Ніцевич
Біляївка.City. Ти зараз працюєш у прямих ефірах, вас вчать витримці, реагувати на надзвичайні ситуації? Була ситуація, коли в прямий ефір увійшов екс-Президент Петро Порошенко з критикою телеканала, ти чудово трималася.
Олеся Ніцевич. Я пройшла дуже добру школу в кулуарах Верховної Ради. Там трапляється, що навіть коли ти сидиш у кутку, це не твій ефір, але через секунду можеш опинитися в епіцентрі події, скандалу.
Звісно, у нас є розбір ефірів. Трапляється, що гість каже якісь некоректні висловлювання, а ведучий не дав коментар, то на цьому наголошують, ми маємо реагувати.
Хоча іноді я розумію колег, чому вони не реагують, бо чуєш щось таке, що не піддається здоровому глузду, не налазить на голову, як в народі кажуть.
Конкретно в моїй ситуації з Петром Порошенком, то видно, що це не постановка. Він дійсно увійшов у кадр під час прямого ефіру з Данилом Гетманцевим. Десь всередині я була в шоці, але настільки в шоці, що всі мої дії були, наче механічні, як так і мало бути.
Його дуже збурила ситуація з оновленням телеканалу (народний депутат, 5-ий Президент України Петро Порошенко перервав ефір оновленого парламентського телеканалу "Рада", щоб заявити, що виділення коштів на модернізацію каналу було "корупційною оборудкою", оскільки витрати коштів сталися, за його словами, без системи Prozzoro, а канал перетворили на пропаганду влади - прим.Біляївка.City), ми йому намагалися дати слово, мікрофон, але він порадив мені йти з телеканала, поки молода.
Біляївка.City. Олесю, ти працюєш на телеканалі, який висвітлює діяльність Верховної Ради, яку традиційно не люблять українці. Чи не відчуваєш, що ця нелюбов передається на ведучих?
Олеся Ніцевич. Ні. Бо особливість нашого телеканала в тому, що ми не є піаром чи лобістом якихось інтересів. Дуже багато каналів, ЗМІ вихоплюють медійний привід та розкручують його. Однак поза увагою суспільства залишається сотні корисних активностей, важливої законотворчої роботи парламентарів. Ми як раз працюємо для того, щоб розповідати саме про це. І це мені подобається в моїй роботі найбільше.
Біляївка.City. А власне спілкування з політиками. Є якісь улюбленці, з якими простіше працювати у кадрі, або навпаки?
Олеся Ніцевич. Це було б некоректно з мого боку називати імена, але скажу, що трапляються випадки, коли приходить людина, яка енергетично закрита. У цьому найбільша майстерність - розговорити, розкрити таку людину. Це найбільший виклик.
Біляївка.City. А як швидко звикаєш працювати з першими особами держави, політиками? Мені здається, що останнім часом у нас в країні відбувся демократичний процес "десакралізації влади", інколи навіть занадто потужно, як у випадку з журналістом Юрієм Бутусовим, який вступив у перепалку з Президентом Володимиром Зеленським, а як ти це відчуваєш?
Олеся Ніцевич. Дійсно, інколи цей процес взяв занадто швидкі оберти. Бо люди часто забувають, що демократія - це не лише про права, а й про відповідальність та обов'язки. І має бути момент поваги не до особи, а до установи, держави, яку вона представляє.
Олеся Ніцевич під час інтерв'ю з Олександром Морозом
На старті роботи у Верховній Раді я сама не могла відрефлексувати свої відчуття. Вже зараз, коли на ефіри приходять політики, міністри, депутати Верховної Ради, відомі спортсмени, артисти, зіркові представники різних професій, у мене з'явився просто звичайний людський інтерес зрозуміти, що забезпечило їм успіх. Інколи приходить у студію зовні звичайна людина, але з такою шаленою енергетикою, харизмою, що ти розумієш, чому він чи вона займають високе становище у суспільстві.
Разом з тим, коли працюєш в такому середовищі, то з часом дивишся на всіх просто, як на людей. У яких є дві руки, дві ноги, як у решти, проблеми, родини. Просто у них інша, ніж у інших, хоча й відповідальна, робота - писати закони.
Але те, що нам всім треба вчитися демократії - це факт. Іноді мені здається, що оця доступність та відкритість деяких політиків грає з ними злий жарт. Чим людина відкритіша - тим вона простіше сприймається.
Біляївка.City. А як виглядає твій робочий графік?
Олеся Ніцевич. Зараз я працюю ведучою ранкового ефіру. Мій день починається о четвертій ранку. Приїхавши до студії, віддаюся в руки стилістів, візажистів, костюмерів.
Ефір починається о 7-ій та триває до 10-ої ранку. Працюємо ми парами сім днів на тиждень, сім наступних днів працює інша пара ведучих, а у нас вихідні. Однак часто протягом вихідного тижня мушу виходити на роботу, їздити у відрядження, записувати інтерв'ю.
Біляївка.City А що з вільним часом?
Олеся Ніцевич. Один з обов'язків ведучої - гарно виглядати у кадрі. Тому, звісно, що у мене регулярний спорт, не менше п'яти разів на тиждень. Однак це лише невелика частина роботи над собою. Двічі на тиждень у мене уроки англійської, постійно росту професійно: відвідую різноманітні професійні тренінги, навчання, займалася постановкою голосу, передивляюся відео колег, чомусь вчуся у них, багато працюю над самоудосконаленням. Коли є вільний час, із задоволенням зустрічаюся з друзями, маю особисте життя.
Біляївка.City. Зараз є відчуття, що ти живеш тим життям, про яке мріяла? І що робити тим, хто боїться здійснити свої мрії? Можливо, у тебе є людина, книга, які вплинули на тебе, які б могла порадити іншим?
Олеся Ніцевич. У мене є тільки одна порада, перевірена мною - почати діяти. Хоча б маленькі кроки робити до здійснення своєї мрії. Я так само читала десятки мотиваційних книжок, дивилася фільми, будувала плани. Але ніщо зовні мене не спонукало до дії, поки я не прийняла рішення та зробила перший крок - просто почала дізнаватися, які є можливості, а потім зібралася та поїхала у напрямку мрії.
Скажу, що попри всі життєві перипетії, мені завжди траплялись люди, які в потрібний момент протягували руку допомоги. І я дякую обом категоріям: тим, хто вірив — за можливість та добре серце, а тим, хто не вірив — за те, що завдяки їхній критиці я ще більше працювала і змогла довести зворотне. Собі у першу чергу.
Фото з особистого архіву Олесі Ніцевич
Хочете більше цікавих статтей, новин, пояснювальних матеріалів, розповідей про надихаючих людей - підтримуйте роботу Біляївка.City за посиланням, а також залишайтеся з нами на зв'язку, підписуючись на сторінки у Facebook, Instagram, Viber та Youtube. А ще можна підписатися на наш сайт у розділі Google New. Просто натисніть на повідомлення, що під цією статтею 👇
Будемо разом 🤗!
