Пандемія через ковід-19 змусила багатьох усвідомити, наскільки важливою є робота лікарів. У 2020-му їх можна назвати героями року. У Біляївці працюють дев’ять сімейних лікарів. Вони були першими, до кого зверталися місцеві жителі у разі погіршення самопочуття. Тримали з пацієнтами постійний зв'язок, вели прийом, надавали консультації у телефонному режимі. Ми запитали у кількох сімейних лікарів, як пандемія змінила їхню роботу та життя.
Вікторія Гуменюк, сімейна лікарка клініки “Гіпократ Ентам”
Робочий день лікарки починається о 9.00. Раніше він тривав до 15.30. В період карантину скоротився до 13.00. Але це лише офіційний графік. Насправді її робочий день можна назвати ненормованим. За день вона приймає в середньому від 10 до 15 пацієнтів. Коли завершується прийом, наступні кілька годин витрачає на паперову роботу: заповнює картки, виписує лікарняні, вносить інші необхідні дані до бази.
Паралельно під час прийому надходить до тридцяти телефонних дзвінків від пацієнтів, яким необхідно надати консультацію. І навіть коли лікарка повертається додому, продовжує приймати дзвінки від пацієнтів. Бути на постійному зв’язку і на роботі, і вдома – нелегко.
– Не завжди є можливість миттєво відповісти на дзвінок. Ситуації бувають різні. В цей час оглядаю, наприклад, іншого хворого, – пояснює сімейна лікарка. – А якщо це неробочий час, то треба розуміти, що у лікарів теж є сім’ї. Вони можуть бути зайняті родинними справами, не чути дзвінок. Тож не треба ображатися, сумніватися в сумлінності лікаря, необхідно просто зателефонувати йому пізніше.
Часто, розповідає вона, доводиться бути і психологом. Люди налякані коронавірусом. Деякі, якщо в них погіршується самопочуття, одразу думають, що заразились саме ним. В такому випадку, впевнена Вікторія Гуменюк, треба їх заспокоїти. Інколи це діє краще ліків.
Не приховує лікарка, що теж переживає, незважаючи на те, що працює у спеціальних засобах індивідуального захисту. Адже серед її пацієнтів було немало з підтвердженим коронавірусом.
За її словами, на жаль, не всі пацієнти розуміють, що від ковід-19 немає конкретних ліків. Їх ще не винайшли. Це специфічна інфекція, і боротися доводиться з ускладненнями, які вона викликає. Але панікувати не варто. Щоб убезпечити себе, треба частіше мити руки з милом, дотримуватися соціальної дистанції, одягати захисні маски у приміщеннях. А якщо відчули погіршення самопочуття – залишатися вдома і телефонувати своєму сімейному лікарю.
Тетяна Приходько, сімейна лікарка клініки “Гіпократ Ентам”
Тетяна Приходько зазначає, що за останні місяці кількість хворих серед її пацієнтів зросла. Відповідно, часто бракує часу, щоб кожному встигнути приділити належну увагу. Прийом у клініці зараз проводить лише за попереднім записом. Раніше лікарі приймали пацієнтів і у порядку живої черги.
– Це вкрай важливий організаційний момент, який допомагає уникати скупчення і дає можливість не контактувати пацієнтам один з одним, – пояснює вона.
Консультує лікарка пацієнтів і у телефонному режимі. Це актуально, якщо хвороба протікає в легкій формі. Якщо ж симптоми не слабшають, і самопочуття погіршується, призначає прийом в клініці.
– За останні два тижні, наприклад, зверталися однакова кількість пацієнтів з середньою і важкою формами протікання хвороби. В них була підозра на ковід. Перші отримували призначення і лікувалися вдома, тримаючи зі мною зв'язок. Другі потребували госпіталізації. І забезпечити її було дуже проблематично, адже в лікарнях бракувало вільних місць, – розповідає лікарка.
Якщо прийом хворих вона завершувала після 13.00, то телефонні консультації продовжувала надавати до пізнього вечора. Було й таке, що телефонували о пів на другу ночі.
Тетяна Приходько говорить, що дуже змінилась у лікарів і форма одягу. З початком пандемії нею став захисний комбінезон, маски, рукавиці і щиток. Це необхідно для безпеки, але працювати в ньому дуже незручно.
– Коли на дворі спека, в приміщенні задуха, у такому одязі не те що думати, дихати стає важко, – ділиться вона.
Дотримання усіх засобів захисту не давали лікарці впевненості на сто відсотків, що вона сама не захворіє. Хвилювала сумна статистика хворих на коронавірус медиків. Саме тому вона намагалася убезпечити своїх рідних – не відвідувала батьків, друзів, не їздила до бабусі.
– В нашій професії не може бути вагань: не хочу працювати, боюсь. Просто є слово “треба”. Значить, – треба і будемо. Особливо, коли нашої допомоги і підтримки потребують так багато людей, – підсумовує Тетяна Приходько.
Ірина Костильова, сімейна лікарка Біляївської амбулаторії сімейної медицини
Кардинально змінився робочий графік і лікарки Ірини Костильової. Звичайного робочого дня з початком пандемії в неї вже немає. Як іншим її колегам, доводиться бути на зв’язку з пацієнтами 24/7.
Коли почався карантин, сімейні лікарі Біляївської амбулаторії не вели прийом, а працювали дистанційно. Але за графіком вони працювали як чергові лікарі, приймали хворих у спеціальному кабінеті. В такому форматі роботи були свої складнощі.
Ірина Костильова проводить огляд здорових дітей
– Я звикла, що вже знаю потрібну мені інформацію про здоров'я своїх пацієнтів. Інше питання: якщо до чергового лікаря приходить незнайомий йому хворий, то необхідно більше часу на опитування, щоб дізнатися всі деталі перебігу хвороби: чи є алергія на щось, хронічні захворювання тощо. Лише потім переходити до огляду і призначень. Ще одна складність: якщо до цього пацієнт вже звертався до лікарів, але не пам’ятає, що конкретно з ліків приймав, – пояснює Ірина Костильова.
В період карантину, коли це було дозволено, лікарка дбала про вакцинацію своїх маленьких пацієнтів. Телефонувала батькам і призначала день для щеплення їх малюків. Зараз, після виходу Біляївки з червоної зони, вакцинація триває.
Протягом дня від пацієнтів могли надходити сотні дзвінків і така ж кількість повідомлень у Вайбері. Питання були різні: частина перелічували симптоми і просили призначити лікування. Хтось запитував, що вживати для профілактики, бо захворів хтось зі знайомих. Інші – що робити далі, де треба обстежуватися, як можна здати аналіз тощо.
– Я взяла влітку чотири дні відпустки, щоб з родиною поїхати на море. Але телефон не змовкав і там. Пацієнти так і говорили: ми знаємо, що ви у відпустці, але чи не могли б ви, будь ласка…Мої рідні сказали, що моя робота зіпсувала відпочинок, – згадує Ірина Костильова.
Вона запевняє, що інакше не може. Намагається відповідати усім і набирає пропущені виклики.
– Я ставлю себе на місце пацієнтів. Людина ж телефонує не просто поговорити про життя, а потребує фахової допомоги, – пояснює лікарка.
Бентежить її безвідповідальність деяких людей у ставленні до пандемії і вірусу. Вона не раз була свідком, як біляївці з підтвердженим ковід-19 прогулювалися людними місцями при цьому навіть без маски.
– На роботі ми одягаємо засоби захисту, але заразитися можна будь-де, враховуючи таке ставлення людей, – зазначає лікарка.
Вона припускає, що до звичного життя і режиму зможе повернутися не раніше весни наступного року. Можливо, тоді ковід-19 стане для всіх не страшнішим за грип.
Проєкт реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у спецпроєкті, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.
