Довженки, Бондаренки, Касьяненки, Гусаченки, Неплії та десятки інших: про що вас змушували забути

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 19.05.2019 15:50
  • 0
Медіакіт сайту/ціни на рекламу

Біляївка.Сity починає цикл історичних публікацій "Відновлюємо пам'ять", які присвячені родинам нашої громади, які втратили своїх представників у роки великого радянського терору. Це стосується майже кожної родини нашого міста, оскільки в списках жертв тоталітаризму сотні біляївських прізвищ. Ми зосередимося тільки на корінних родинах Біляївки, які у 30ті роки минулого століття вже пустили коріння в місті. 

Сьогодні, 19 травня в Україні відзначається день жертв політичних репресій. Коли ми читаємо ці рядки в ЗМІ або бачимо маленьку палаючу свічку в кутку телевізора, багатьом здається, що їх це не стосується.

Повідомлення про кількість жертв під час урочистих заходів, чи в інфографіці Інституту національної пам'яті ми часто сприймаємо, як загальні цифри. 

Хоча радянський терор забрав 10 мільйонів життів - цвіту української нації: інтелегенції, духовенства, заможних селян, які не підтримували радянську владу та не хотіли віддавати свою худобу, майно до колгоспів. Їх морили голодом, розстрілювали, забирали на важку працю в Сибір. 

Багатьом українцям, як і жителям нашої громади, здається, що це не стосується їх родин, їх родинної пам'яті. В день вшанування пам'яті жертв політичних репресій від сили на меморіалі збирається людей 30-50. Так було цього року, минулої п'ятниці. 

І це теж наслідок того, як стерли нашу пам'ять. Про тих, на кому стояло клеймо "ворог народу", намагалися не говорити в родинах, щоб не наражати на проблеми та небезпеку нащадків, які залишилися на свободі. 

На жаль, дуже мало цьому періоду присвячують дві єдині книги з історії Біляївки та Біляївського району. 

У книзі Володимира Резніка "Біляївка. Історичний нарис" рокам примусової колективізації присвячені п'ять сторінок тексту, а події описуються досить у м'якому світлі. 

- Убежденным сторонникам коллективизации горячо противостояли те, кто не мог побороть в себе ни часнособственническую психологию, ни желание расставаться с нажитым таким трудом и потом добром. 

Втім саме завдяки Резніку ми дізнаємося деякі, не всі, прізвища тих, хто потрапив в жернова червоного терору: Гончаренки, Назаренки, Подоби, Кобзарі, Неплії, Чорні, Яровенко, Михайлові, Мойси, Рогачко, Кравченки, Костецькі, Авраменки, Шиліни, Гузенко, Геращенко, Довженки.  

 Розкулачені - це означало, що у них забрали все: землю, худобу, сільськогосподарське обладнання, а самих відправили за межі Біляївки та України. Багато хто з цих людей так і не повернувся більше додому.

 

Це далеко не повні списки. Оскільки частина архівів, особливо, коли йшлося про розстріли, пожиттєві терміни, були закритими тривалий час від допитливого ока нащадків. 

Втім, нащадки, на жаль, не дуже цікавилися історією. Так, наприклад в книзі до 90-річчя Біляївського району період радянських репресій 20-30их років фактично відсутній. 

Чи не єдиною людиною, яка системно вивчила один з аспектів цього історичного періоду є настоятель Свято-Успенського храму міста Біляївка Володимир Підгаєцький, який дослідив життя Павла Мерчанського - священника, якого вбила радянська влада. 

Саме тому, щоб заповнити цей пазл в історії нашого міста Біляївка.City підготувала цикл "Відновлюємо пам'ять". Перша публікація присвячена Дмитру Неплію, підполковнику Української народної армії, якого розстріляли у 1938 році

Ми впевнені, що ви відкриєте багато цікавих фактів, які поповнять ваші родинні архіви. І наступного року в день вшанування пам'яті жертв політичних репресій на площі поруч з меморіалом слави стоятимуть нащадки всіх тих, кого без вини знищила радянська влада. 

На фото: в'язні ГУЛАГу

 

Коментарі:

Останні новини